Протягом усього серіалу зустрічаються згадки про найрізноманітніші вірування. З приходом зими гряде нашестя Білих ходаків. У шостому сезоні стало відомо, що «Діти Лісу» є їхніми творцями. До того, як з’явилося людство, цей загадковий нелюдський народ жив у Весторосі. Їх існування припадає на Століття Зорі. Діти Ліси були чарівними і трохи смуглявими, але невеликими на зріст.
Вони були дуже легкими і швидкими та проживали в глибинах лісів і в таємних будинках високо на деревах. Вони створили Білих ходоків, щоб боротися з людством. Поклонялися вони релігії Старим Богам. З появою людей вони перебралися далеко в ліси. Разом з ними пропала і їх магія.
У «Грі Престолів» виділяють кілька основних релігій. До яких відноситься:
Віра в Сімох.
Затонулий бог.
Старі боги.
Також існує Владика Світу. Він є богом світла і вогню. Прихильники цієї віри шанують тіні. Адже вони створюються за допомогою світла. У цій релігії є передбачення і ритуали. Послідовники також впевнені, що є ще і Бог темряви, з яким веде боротьбу їх божество. Якщо вірити давніми переказами, колись люди воювали за світанок з Королем Ночі і Білими ходоками, але з настанням Азора вони були переможені. Здолати їх йому допоміг світлий меч. За переказами Азор Ахайя повинен повернутися з настанням нової війни.
Жителі Браавоса поклоняються багатоликому Богу. Послідовники цієї віри прозвали себе безликими. Їх віра говорить про те, що інші боги — втілення Багатоликого. Їх віра не передбачає якихось священних текстів. У цій релігії є лише слуги, які проводять свій час в тиші до того моменту, поки вони не будуть найняті, щоб когось убити. Все своє життя вони витрачають на те, що вони вчаться вбивати. Власного життя у них немає, вони від нього відреклися. Вони звуть себе ніким. Після вбивства вони забирають обличчя своєї жертви і приймають її вигляд.
Великому жеребцю поклоняються Дотракійці. Його халасаром є зірки на небі. Є вірування, що прийде час і Великий Жеребець збере разом усіх дотракійців в халасар. Коли Дейнеріс Таргаріен була вагітна, то мріяла, що її дитина стане їм, але її мрії не стали реальністю.
У «Грі Престолів» Джорж Мартін зачіпає різні паралелі зі світової культури. Мартін ніколи не використовує традиції цілком, він створює синтетичні вчення з різних матеріалів і паралельно доповнює їх власними думками.
В результаті релігійні традиції серіалу не завжди схожі на існуючі в реальному житті релігії. Але саме так виходять незвичайні і цікаві образи, які доставляють особливе задоволення справжнім поціновувачам міфів і релігій різних народів.
Іван Гудзенко
