Історія

Києво-Могилянський колегіум: Петро Могила, заснування 1632 року та розвиток освіти в Україні

У першій половині XVII століття Київ поступово повертав собі славу осередку православної освіти. Біля давніх монастирів працювали друкарні, зростала кількість освіченого духовенства, а міщани й козацька старшина підтримували навчання молоді. У 1632 році тут постав Київський колегіум, заснований завдяки об’єднанню братської та лаврської шкіл.

Від Київської братської школи до колегіуму

Києво-Могилянський колегіум: Петро Могила, заснування 1632 року та розвиток освіти в Україні

Початок майбутньої академії пов’язаний із 1615 роком, коли шляхтянка Галшка Гулевичівна передала свою садибу на київському Подолі для заснування монастиря, школи та притулку. Навколо нового осередку згуртувалися православні міщани, духовенство й шляхта. Першим відомим ректором братської школи був Іов Борецький, який згодом очолив Київську митрополію. Навчальний заклад користувався підтримкою запорозьких козаків, а гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний заповів кошти на його утримання. Проте можливості братства залишалися обмеженими. Бракувало приміщень, учителів і постійних прибутків, необхідних для поглибленого навчання.

У 1631 році Петро Могила відкрив школу при Києво-Печерському монастирі. Для викладання він запросив освічених людей, частина яких навчалася в західноєвропейських закладах. Серед них були Ісая Трофимович-Козловський, Сильвестр Косів і Софроній Почаський. Поява другої школи викликала невдоволення братчиків, які побоювалися втратити власний навчальний осередок. Після переговорів і за підтримки козацтва влітку 1632 року обидві установи об’єднали. Навчання продовжили на Подолі, а Петро Могила став пожиттєвим опікуном нового колегіуму. Він забезпечував викладачів коштами, утримував незаможних учнів і поступово розширював матеріальну основу школи.

Латина, філософія та мистецтво красномовства

Київський колегіум запозичив чимало навчальних прийомів, поширених у європейських школах, насамперед єзуїтських. Основу викладання становили граматика, поетика, риторика, а згодом і філософія. Значну частину предметів вивчали латиною, яка залишалася головною мовою тогочасної європейської науки, богослов’я та дипломатії. Учні також знайомилися з грецькою, церковнослов’янською й польською мовами. Вони читали античних авторів, складали вірші, виголошували промови, брали участь у диспутах і вчилися обґрунтовувати власні думки. Таке навчання давало змогу продовжувати освіту за кордоном, працювати в церковних установах або служити при князівських і шляхетських дворах.

Петро Могила та оновлення православної церкви

Освітня діяльність Могили була пов’язана з його церковними реформами. Після смерті митрополита Іова Борецького православна ієрархія потребувала зміцнення свого правового становища. У 1632 році, під час обрання Владислава IV на польський престол, православні домоглися відновлення частини відібраних прав. Того самого року Петра Могилу обрали київським митрополитом, а навесні 1633-го він отримав єпископське висвячення. Новий митрополит вимагав від священників належної освіти, дотримання церковної дисципліни та впорядкування богослужінь.

Для цього при Києво-Печерському монастирі працювали богослови, перекладачі й редактори. У 1646 році лаврська друкарня видала великий «Требник» Петра Могили, який містив чини церковних таїнств, молитов і богослужінь. Книга стала одним із найпомітніших православних видань XVII століття. Митрополит також дбав про відновлення давніх київських святинь. За його сприяння ремонтували Софійський собор, церкву Спаса на Берестові та інші храми, які нагадували про княжу добу Києва. Книжки, навчання й відбудова церков посідали важливе місце в його діяльності, адже саме через них він прагнув зміцнити авторитет православної митрополії.

Петро Могила помер на початку 1647 року, залишивши школі значну частину свого майна та бібліотеку, що налічувала понад дві тисячі книг. Колегіум продовжив роботу й після смерті засновника. Його вихованці ставали проповідниками, письменниками, перекладачами, викладачами та церковними ієрархами. Згодом серед них з’явилися й діячі козацької держави, для яких добра освіта була необхідною в адміністративній та дипломатичній діяльності.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

You may also like