Походження та життя серед клану Шак’я
Клан, до якого належав історичний Будда Гаутама, а саме клан Шак’я, знаходився в регіоні біля підніжжя Гімалайських гір. Тому його прізвисько «Шак’ямуні» означає «мудрець з родини Шак’я». Його зачаття відбулося в місці, яке зараз називається Непал, під назвою Лумбіні. Цар Ашока відвідав це місце в III столітті до нашої ери. На колоні було знайдено напис, який стверджував, що це місце було місцем народження Будди. Цей напис є одним із найдавніших свідчень, коли-небудь знайдених та виявлених, щодо шанування регіону, звідки походить Будда.
Сіддхартха починає своє розкішне життя, будучи одруженим чоловіком із сином. Його батько намагається захистити його від усього, що може призвести до ізоляції. Зрештою, перебуваючи на людях, Сіддхартха зустрічає трьох осіб: літнього чоловіка, хворого чоловіка та труп, а за ним — чоловіка, який обрав шлях аскета (релігійної людини, бідної, яка живе на дуже мало їжі та без даху над головою). В результаті цих чотирьох окремих подій Сіддхартха залишає свій дім. Історія також побудована більш поступово, і дуже мало найдавніших творів детально описують будь-які початкові аспекти його пошуків.
Проповіді та піднесення Сангхи (спільноти)
Коли Гаутама прокинувся після просвітлення та став Буддою, він знайшов своїх старих друзів у місці Сарнатх, неподалік від Варанасі. Кажуть, що саме в цьому місці він вперше проповідував і виклав вчення, яке йшло посередині між повним потуранням чуттєвим задоволенням і повним умертвінням тіла. Вчення ґрунтувалося на чотирьох благородних істинах, які стосувалися природи страждання, звідки воно походить, як його подолати та де лежить шлях до подолання страждань. У той час п’ятеро людей слухали першу проповідь Будди і були частиною нового кола учнів.
Протягом наступних десятиліть Будда подорожував територіями Магадхи та Косали. Під час подорожі Будда зупинявся та виголошував свої проповіді в різних гаях та парках, пожертвуваних людьми, які його підтримували. Він звертався до царів та інших глав сімейств, а також до тих, хто був проти вчення Будди. Люди з усіх верств суспільства приносили їжу та інші речі для ченців та підтримували місця проживання для громади. Через таке зростання буддійської громади було створено багато різних правил, таких як те, як дозволити новим людям стати ченцями в громаді, як використовувати пожертви, зроблені громаді, а також багато правил щодо вирішення питань, що виникають у громаді.
Шаріпутта та Моггаллана — два відомих учні Будди, які передали свої вчення новим ченцям. Шаріпутта, згідно з традицією, саме він зберіг багато записів вчень Будди. Будда використовував особисте спілкування для поширення своїх вчень; тобто учень повинен слухати його пояснення, ставити запитання, повторювати те, що обговорювалося, і, нарешті, розповідати іншим про отримані ним вчення.
Згідно з традицією, Будді було вісімдесят років, коли він помер у Кушинагарі; проте немає єдиної думки щодо точної дати через різні традиції та сучасні дослідження, які також призводять до різних розрахунків. Після смерті його тіло було кремовано; його останки були розділені, передані кільком громадам, а в більшості місць, де знаходилися мощі, були побудовані ступи. Мощеві реліквії стали святилищами для паломників, тоді як традиції/вчення вчителя продовжують передаватись через покоління шляхом запам’ятовування та спільного читання в монастирях.
Іван Гудзенко
