Молитва та священні гімни
Переступаючи поріг гурдвари, відвідувач знімає взуття та покриває голову. Сикхи схиляються перед Гуру Грантх Сахіб, після чого займають місце серед присутніх. Окремих почесних місць, пов’язаних із заможністю чи походженням, релігійні правила не передбачають. Участь у богослужінні дозволена також людям, які не сповідують сикхізм.
Спів становить одну з найдавніших форм сикхської молитви. Його називають кіртаном. Виконуються переважно гімни зі священного писання, причому їхня музична форма має відповідати змісту тексту. За релігійними правилами не дозволяється довільно доповнювати гімни сторонніми словами. Поряд зі співом проводять тлумачення священних настанов. Наприкінці зібрання зачитують хукам — уривок із Гуру Грантх Сахіб, який громада приймає як духовне повчання.
Карах-прасад і спільна трапеза
Після богослужіння присутнім роздають карах-прасад. Це солодка страва з пшеничного борошна, цукру, топленого масла та води. Три основні інгредієнти беруть порівну. Перед роздаванням карах-прасаду читають належні молитви, а приготовленої страви торкаються кірпаном — ритуальним мечем. Отримати її може кожен відвідувач гурдвари.
З карах-прасадом не слід плутати лангар — громадську трапезу, яку влаштовують у спеціальному приміщенні. Їжу готують добровольці, а подавати її можуть незалежно від статі, віку чи суспільного становища. Зазвичай пропонують вегетаріанські страви, щоб спільна трапеза була доступною людям із різними харчовими обмеженнями. Цей звичай, відомий ще з часів перших сикхських гуру, зберігся як практичне втілення релігійного принципу рівності.
Іван Гудзенко
