Повстання в умовах міжнародної кризи

Гайдамацькі загони нападали на маєтки, урядові осередки та містечка. До них долучалися селяни, запорожці, надвірні козаки й інші невдоволені. Великі виступи відбувалися вже в 1734 та 1750 роках. Частина учасників прагнула зменшення повинностей і захисту православ’я, інші діяли також заради здобичі. Єдиної незмінної програми всього руху не існувало.
У 1768 році в Барі утворилася шляхетська конфедерація, спрямована проти королівської політики та російського впливу. Її прихильники захищали також привілейоване становище католицизму. Росія використовувала гасло захисту некатоликів для втручання у справи Речі Посполитої. Місцеві конфлікти загострювалися в обстановці присутності іноземного війська й поширення суперечливих чуток.
Як зникла держава
Коліївщина не була єдиною чи безпосередньою причиною поділів Речі Посполитої. Визначальними стали втручання сусідніх монархій, військова нерівність і внутрішня боротьба навколо реформ. У першому поділі 1772 року взяли участь Росія, Пруссія та Австрія. До володінь Габсбургів відійшла більша частина Галичини, де почалося запровадження іншого адміністративного порядку.
Реформатори намагалися зміцнити державу. Конституція 3 травня 1791 року змінювала її політичні засади, зокрема обмежувала механізми шляхетського блокування влади. Противники реформ звернулися по допомогу до Росії. Війна 1792 року й перемога підтриманих нею сил зруйнували спробу стабілізувати країну на нових правових засадах.
Під час другого поділу 1793 року Росія отримала Київське, Брацлавське й Подільське воєводства та східну частину Волині. Третій поділ 1795 року, після поразки повстання Тадеуша Костюшка, ліквідував залишки держави. Решта Волині відійшла до Російської імперії. Пруссія й Австрія також збільшили володіння, але українські регіони були поділені переважно між Романовими та Габсбургами.
Іван Гудзенко