Северин Наливайко та кривава оборона Солониці

Нова хвиля виступів розпочалася 1594 року й була пов’язана з діяльністю Северина Наливайка. Раніше він служив сотником надвірних козаків князя Василя-Костянтина Острозького, а згодом сформував власний загін. Спочатку Наливайко воював проти османських і татарських сил у Молдові та Придністров’ї. Повернувшись на українські землі, його козаки розпочали походи проти шляхетських маєтків. Упродовж 1595 року виступи поширилися на Волинь і білоруські землі. Повстанці побували в Луцьку, Слуцьку, Могильові та інших містах, збирали продовольство й кошти для утримання війська. Окремо діяли запорозькі загони Григорія Лободи та Матвія Шаули, які не завжди узгоджували свої рішення з Наливайком. Навесні 1596 року проти козаків вирушило коронне військо під командуванням Станіслава Жолкевського.
Відступаючи на Лівобережжя, повстанці облаштували укріплений табір поблизу Лубен, в урочищі Солониця. Його захищали земляні вали й кілька рядів возів. Усередині перебували не лише козаки, а й жінки, діти та інші люди, які залишили свої поселення разом із військом. Облога тривала кілька тижнів. Бракувало води, харчів і фуражу, а коронна артилерія завдавала дедалі більших втрат.
У грудні 1637 року поблизу села Кумейки на Черкащині відбулася велика битва з коронним військом під командуванням Миколая Потоцького. Повстанці зазнали тяжкої поразки й відступили до Боровиці, де погодилися скласти зброю. Павлюка захопили, а наступного року стратили у Варшаві.
Навесні 1638 року боротьбу відновили запорожці під проводом Якова Острянина. Його військо діяло на Лівобережжі, намагаючись здобути підтримку населення й розбити урядові загони. Після невдалих боїв поблизу Жовнина Острянин із частиною козаків перейшов на територію Московської держави. Решта повстанців обрала своїм керівником Дмитра Гуню. Він організував оборону укріпленого табору в урочищі Старець на Дніпрі. Козаки трималися протягом літа, але нестача продовольства та боєприпасів змусила їх погодитися на переговори. Повстання було придушене, а коронне військо відновило контроль над головними козацькими поселеннями.
Ординація 1638 року та десятиліття перед новою війною
У березні 1638 року сейм Речі Посполитої ухвалив «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», яка суттєво обмежила козацьке самоврядування. Виборного гетьмана замінював призначений урядом комісар, військову старшину поставили під контроль коронної влади, а реєстр знову скоротили до шести тисяч осіб. Нереєстрові козаки втрачали визнані військові привілеї. У грудні того самого року на Масловому Ставу урядовці провели реорганізацію реєстрового війська та затвердили нове керівництво.
Іван Гудзенко
