Від волинського князя до великого гетьмана

Костянтин Острозький народився близько 1460 року в родині давнього волинського князівського роду. Його предки володіли великими маєтностями, а родовим осередком був Острог. Земельні багатства забезпечували князям військову силу та вплив при великокнязівському дворі. Проте особисте становище Костянтин здобув насамперед завдяки службі.
Військова кар’єра Острозького не була безперервною низкою перемог. 14 липня 1500 року в битві на річці Ведроші литовське військо зазнало тяжкої поразки, а сам князь потрапив у московський полон. Його утримували кілька років, намагаючись залучити до служби московському правителю. Зрештою Острозький склав присягу, однак за першої нагоди залишив Московську державу. Восени 1507 року він повернувся до Литви, де відновив своє становище при дворі великого князя Сигізмунда I.
Битва під Оршею та війни з татарами
Після повернення Острозький знову очолив військо. У 1512 році він здобув перемогу над кримськими татарами під Вишневцем на Волині, а невдовзі став одним із головних командувачів у черговій війні з Москвою.
У ході бою литовсько-польські війська використали узгоджені дії кінноти, піхоти й артилерії. Важливу роль відіграв маневр, який змусив частину московських полків переслідувати відступаючих і потрапити під гарматний вогонь. Наступ союзників завершився розгромом противника. Кілька московських воєвод опинилися в полоні, а перемога принесла Острозькому широку славу.
Звістка про битву поширилася європейськими дворами. Водночас її результат не означав завершення війни: Смоленськ залишився під владою Москви. Чисельність армій та втрат у тогочасних повідомленнях часто перебільшували, тому наведені хроністами десятки тисяч загиблих не можна сприймати як точні підрахунки.
Попри славу переможця під Оршею, князь продовжував приділяти значну увагу захисту українських земель від кримськотатарських нападів. У 1527 році його військо розбило татарські загони біля Ольшаниці на Київщині. Ця перемога стала одним із найпомітніших успіхів у боротьбі зі степовими нападниками за його життя.
Православний князь при католицькому дворі
Костянтин Острозький належав до найбагатших землевласників Великого князівства Литовського. Окрім гетьманської посади, він був луцьким старостою, маршалком Волинської землі, віленським каштеляном, а згодом отримав високий уряд у Троках. Його кар’єра засвідчувала вплив руської аристократії в державі, де значними політичними перевагами користувалася католицька знать.
Князь залишався православним і щедро підтримував церкви та монастирі. За його сприяння зводили й відновлювали храми у Вільні, Острозі та інших містах. Особливе місце в його благодійності посідали православні святині Києва. Церковне покровительство зміцнювало становище роду Острозьких і допомагало зберігати руські релігійні традиції.
Високий авторитет гетьмана дозволяв йому обіймати посади, доступ до яких для православної знаті нерідко обмежувався. Однак його становище було радше винятком, забезпеченим князівським походженням, багатством і військовими заслугами, ніж свідченням повної рівності католиків і православних.
Костянтин Іванович Острозький помер у серпні 1530 року. Його поховали в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, де згодом установили величний надгробок. Значні володіння та політичний вплив роду успадкували його нащадки. Найвідомішим серед них став син Василь-Костянтин Острозький, майбутній засновник Острозької академії та покровитель книгодрукування.
Сам Костянтин Іванович увійшов в історію передусім як воєначальник. Його перемоги під Оршею, Вишневцем та Ольшаницею зміцнили обороноздатність Великого князівства Литовського, а політична кар’єра показала, якої ваги могла досягти руська князівська знать у державі Гедиміновичів і Ягеллонів.
Іван Гудзенко
