Дуккха і вразливість існування
Першу істину часто перекладають як істину про страждання. Усе-таки палійське «дуккха» охоплює більше за гострий біль. У канонічному переліку названо народження, старість, хворобу, смерть, розлуку з дорогим і зустріч із небажаним. До нього належить також неможливість отримати бажане. Саріпутта наводить приклад: істота, підвладна старінню, може прагнути ніколи не старіти, але одного цього прагнення недостатньо, щоб змінити її становище.
Жага і повторне народження
Друга істина називає причиною дуккхи жагу, таньгу, буквально спрагу. Перша проповідь розрізняє жагу чуттєвих утіх, існування та неіснування. Вона супроводжується захопленням і пошуком нового задоволення. У традиційному викладі ця жага підтримує майбутнє народження. Отже, вчення стосується як безпосереднього переживання втрати, так і сансари — послідовності життів, у яких знову виникають старість і смерть.
Що означає припинення
Третя істина стосується згасання жаги: її полишення, відпускання і припинення залежності від неї. Цю мету пов’язано з нірваною. Важить можливість усунути причину, завдяки якій страждання відтворюється. У розповідях про архатів звільнення здійснюється ще за життя. Людина продовжує відчувати тілесний біль, але пристрасть, ненависть і невідання вже не керують її існуванням та не створюють нового народження.
У бесіді про дві стріли розрізнено фізичний біль і додане до нього душевне страждання. Вразливість тіла зберігається, однак розпач, спротив і пошук порятунку в нових чуттєвих утіхах утворюють подальше коло залежності. Це порівняння пояснює одну з відмінностей між звичайним і навченим ставленням до пережитого. Повне припинення причин сансари залишається ширшою метою, ніж опанування окремої неприємної ситуації.
Іван Гудзенко
