Назва з ранньохристиянським минулим
Грецьке слово «католікос» означає «вселенський», «загальний». Одне з найдавніших відомих уживань вислову «Католицька церква» міститься в посланні Ігнатія Антіохійського до смирнян, написаному на початку II століття. Тоді ще не існувало сучасного поділу християн на католиків, православних і протестантів. Ішлося про повноту церковної спільноти, яка не вичерпується окремим місцевим зібранням.
Це походження пояснює, чому ознаку кафоличності зберігають у своєму віровизнанні також інші християнські традиції. Сучасне конфесійне значення слова сформувалося внаслідок тривалої історії розмежувань. Тому називати всіх християн перших століть «римо-католиками» в теперішньому розумінні було б перенесенням пізніших категорій у минуле.
Двадцять чотири церкви в одній спільноті
Католицька церква об’єднує Латинську церкву та 23 східні католицькі церкви свого права. Латинський вислів sui iuris позначає їхній особливий статус і власну організацію в межах загального церковного устрою. До цього кола належать, зокрема, Українська греко-католицька, Маронітська, Вірменська католицька та Сиро-Малабарська церкви. Їх єднають спільна віра, таїнства і сопричастя з єпископом Рима, якого вони визнають папою.
Обряд і церква свого права не тотожні. Візантійською богослужбовою спадщиною користуються кілька церков, кожна зі своєю історією та ієрархією. Обряд охоплює значно більше, ніж послідовність церемоній. Це також духовна традиція, церковна дисципліна й спосіб богословського висловлювання. Через це заміна мови служби сама по собі не перетворює одну церковну традицію на іншу.
Іван Гудзенко
