Фрідріх народився 26 грудня 1194 року в Єзі. Після смерті батьків ще в дитинстві він залишився королем Сицилії під опікою папи Інокентія III. За малолітнього монарха боролися місцеві барони й чужоземні воєначальники. Коли Фрідріх став правити самостійно, йому довелося відновлювати королівську владу. У 1212 році його обрали німецьким королем. Після поразки суперника Оттона IV при Бувіні становище Гогенштауфенів зміцнилося. Імператорську корону Фрідріх отримав у Римі 1220 року.
Головним осередком його політичної діяльності залишалася Південна Італія. Тут він повертав короні землі, приборкував баронів, контролював мита й торгівлю. Мельфійські конституції 1231 року обмежили судові повноваження знаті та закріпили провідну роль королівського суду. Заснований ним 1224 року університет у Неаполі мав готувати освічених службовців для державної адміністрації. Натомість у Німеччині Фрідріх мусив підтверджувати привілеї князів, без підтримки яких імператорська влада залишалася непевною.
Повернення Єрусалима та війни з папством
Папи побоювалися, що володар Сицилії та Німеччини підпорядкує собі також міста Північної Італії. Розбіжності поглибила хрестова обітниця імператора. Після затримки походу 1227 року Григорій IX відлучив його від церкви. Наступного року Фрідріх усе ж вирушив на Схід і домовився з єгипетським султаном аль-Камілем. За договором 1229 року християни отримали Єрусалим, Вифлеєм і Назарет, але мусульманські святині на Храмовій горі залишилися під мусульманським управлінням. У березні Фрідріх здійснив церемонію прийняття єрусалимської корони. Через п’ятнадцять років місто знову перейшло під мусульманський контроль.
Іван Гудзенко
