Багато виникли в ході історії природних мов (більше 2500) і штучних (програмування, есперанто та ін.) Дало поштовх для пошуку взаємозв’язку між думкою, її трансформацію мови і викладу. Будь-яка людська діяльність виражається в мовних формах. Виходячи з цього, виходить, що всі філософські умовиводи розглядаються в мовному ключі, а наука про мову — лінгвістика — стає основним предметом філософських догм. Мова в поданні філософів цієї школи є інструментом пізнання.
Прихильники класичної філософії цікавилися тільки ідеальним світом, який вони в змозі довести до досконалості, хоча б в своїх думках. Тобто мову вони розглядали як простий інструмент, який виражає їх високі думки. У сучасній Україні філософія мови не отримала широкого поширення, а ось в Західній Європі знайшлося багато послідовників, які поряд з філософськими питаннями вирішують такі завдання як:
Пошуки сенсу, як ідеального змісту.
Розуміння (розглядати мову як частину і як цілу систему)
Інтерпретація (пошук і роз’яснення сенсу)
Комунікація (спілкування двох або більше людей, пов’язаних між собою інтересами)
Переклад (виклад іншою мовою).
Зберігання (збір інформації, її витяг, збирання зорових і голосових образів, фіксування їх та ін.)
Деякі мовні прийоми (метафори, оксюморон і ін.), Які літератори всіх поколінь застосовують у своїй професійній діяльності можна сміливо назвати побічним явищем філософії мови.
Іван Гудзенко
