Моцзи, відомий також під ім’ям Мо Ді, жив приблизно наприкінці V та на початку IV століття до нашої ери. Достовірних відомостей про його походження збереглося небагато. Деякі дослідники припускають, що він належав до ремісничого середовища. На користь цього припущення свідчить зацікавлення моїстів механікою, будівництвом і військовою технікою. Проте документальних підтверджень такої біографії немає.
Навколо Моцзи сформувалася впливова філософська школа, представники якої мали власну організацію та сувору дисципліну. Моїсти навчали учнів, брали участь у політичних дискусіях і допомагали невеликим державам захищатися від нападників. Вони засуджували загарбницькі війни, але визнавали необхідність оборони. У книзі «Моцзи», укладеній послідовниками мислителя протягом кількох поколінь, збереглися навіть описи оборонних споруд та способів протидії облоговим машинам.
Чому Моцзи засуджував розкіш
Значну увагу філософ приділяв господарському життю. Він критикував правителів, які витрачали великі кошти на розкішні палаци, дорогі поховання та придворні розваги. На його думку, державні ресурси насамперед мали забезпечувати населення продовольством, одягом і житлом.
Особливо гостро Моцзи виступав проти тривалих жалобних церемоній і коштовних музичних вистав. Він уважав, що такі звичаї відвертають людей від необхідної праці та обтяжують господарство. Конфуціанці, навпаки, розглядали музику й ритуали як важливі засоби морального виховання.
Моцзи оцінював суспільні звичаї передусім за їхньою користю для людей. Водночас він залишався прихильником традиційних релігійних уявлень, визнавав владу Неба та існування духів, здатних винагороджувати доброчесність і карати несправедливість. У державному управлінні відстоював призначення здібних людей незалежно від їхнього походження.
Іван Гудзенко
