Космізм є самостійним філософським вченням, хоча його багато понять перетинаються з теологією, езотерикою, астрологією та ін. Основою ліг постулат про цілісну впорядкованої структури світу, де Космос і Людина пов’язані нерозривно. Але основна концепція цього вчення склалася з уявлень Канта-Лапласа (18 ст.), Теорій А. Фрідмана, Е. Хаббла і А. Ейнштейна.

Світлі уми були основоположниками космізму, але і не менш освічені люди стали її послідовниками – Ціолковський, В. І. Вернадський та ін. І кожен з них привносив щось нове, виходячи зі свого досвіду і знань, отриманих протягом життя. Баланс мікрокосму (людини) і макрокосму (Всесвіту) – ось основа буття. Людська діяльність невід’ємна частина цілісності всього світу. Космізм являє собою змішання людського (приземленого) і Божественного (піднесеного). Деякі космісти з легким серцем визнавали теорію походження Дарвіна, але вірили в Воcкресіння .

Головною метою життя визнавали досягнення безсмертя. Тобто визнавали існування Бога, як прояв вищого розуму. А спроби вивчити і підкорити космос ні що інше, як спосіб підпорядкування собі цього вищого розуму. З вчення космістів утворилося кілька псевдонаук, які незважаючи на деяку абсурдність ідей, знайшли своїх послідовників. Космокреатіці, космічне землеробство, природоохоронні дослідження та ін. Але, сучасна глобалістика вийшла саме з деяких теорій космізму. Тобто обгрунтувало спосіб існування людини в сучасному, постійно мінливому суспільстві.

Іван Гудзенко