Заснування та розкол в Іргуні
Засновником руху став Авраам Штерн (1907–1942), відомий під псевдонімом Яїр. Раніше він належав до правої воєнізованої організації «Іргун», але виступив проти рішення її керівництва призупинити антибританські операції після початку Другої світової війни.
Прихильники Штерна вважали, що британська влада, яка обмежувала єврейську імміграцію до Палестини, перешкоджає створенню незалежної держави. Згодом організація отримала назву «Лохамей Херут Ісраель» — «Борці за свободу Ізраїлю», скорочено «Лехі».
На відміну від численніших єврейських збройних формувань, «Лехі» залишалася невеликою організацією. Її головними методами стали конспірація, диверсії, напади на представників британської адміністрації та політичні вбивства.
Відродження підпілля та вбивство лорда Мойна
Діяльність «Лехі» відновилася під керівництвом Іцхака Шаміра, Натана Єллін-Мора та Ісраеля Ельдада. Її бойовики здійснювали напади на британські установи, транспортні комунікації та військову інфраструктуру.
Найбільшого міжнародного розголосу набула операція, проведена за межами Палестини.
6 листопада 1944 року в Каїрі двоє учасників «Лехі» — Еліягу Хакім та Еліягу Бейт-Цурі — смертельно поранили лорда Мойна, британського міністра-резидента на Близькому Сході. Нападників затримали, засудили до смертної кари й стратили у березні 1945 року.
Убивство спричинило міжнародний резонанс і було засуджене керівництвом єврейської громади Палестини, яке побоювалося подальшого загострення відносин із британською владою.
Дейр-Ясін і війна 1948 року
Після ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН плану поділу Палестини в листопаді 1947 року «Лехі» взяла участь у збройному протистоянні з арабськими силами.
9 квітня 1948 року її бойовики разом із членами «Іргуну» атакували арабське село Дейр-Ясін поблизу Єрусалима. Загинуло близько ста його мешканців, зокрема жінки й діти. Напад став одним із найтрагічніших епізодів війни та посилив страх серед палестинського арабського населення.
Після проголошення незалежності Ізраїлю 14 травня 1948 року значна частина учасників «Лехі» вступила до новоствореної Армії оборони Ізраїлю. Проте в Єрусалимі окремі підрозділи продовжували діяти самостійно.
Убивство посередника ООН і ліквідація організації
17 вересня 1948 року в Єрусалимі бойовики, пов’язані з «Лехі», вбили шведського дипломата Фольке Бернадотта, який виконував обов’язки посередника ООН в арабо-ізраїльському конфлікті. Разом із ним загинув французький офіцер Андре Серо.
Убивство спричинило міжнародне обурення. Ізраїльська влада розпочала арешти учасників підпілля та остаточно припинила існування «Лехі» як самостійної збройної організації.
Політична спадщина банди Штерна
Історія руху не завершилася розформуванням його загонів. Колишні учасники створили політичне об’єднання «Список борців», яке на виборах 1949 року отримало один мандат у першому Кнесеті. Депутатом став Натан Єллін-Мор.
Політичне об’єднання проіснувало недовго, однак деякі колишні керівники підпілля продовжили державну кар’єру. Найвідомішим серед них став Іцхак Шамір, який згодом двічі очолював уряд Ізраїлю.
Спадщина «Лехі» залишається суперечливою. Її прихильники розглядали збройну боротьбу як шлях до незалежності, тоді як убивства політичних діячів, міжнародного посередника та мирних жителів зробили організацію одним із найвідоміших прикладів політичного тероризму в історії підмандатної Палестини.
Іван Гудзенко
