Навіщо потрібне усамітнення
Обраний 1271 року Григорій X закріпив правила закритих виборів конституцією Ubi periculum на Другому Ліонському соборі 1274 року. Назву конклаву пов’язують із латинськими словами cum clave, «під ключем». Усамітнення мало обмежити зовнішній тиск і спонукати кардиналів завершити вибір. Порядок не одразу став остаточно усталеним, а надалі його неодноразово змінювали.
Сучасна ізоляція означає передусім контроль за передаванням інформації. Під час виборів кардинали не повинні отримувати політичні вказівки чи вести публічну кампанію через медіа. Вони голосують у Сикстинській капелі, проте живуть у ватиканському Домі святої Марти. Тож слово «замкнені» не варто розуміти буквально як безперервне перебування всіх учасників в одному приміщенні.
Бюлетень і необхідна більшість
Правила виборів викладено в конституції Івана Павла II Universi Dominici Gregis 1996 року з подальшими змінами. Голосують кардинали, яким до дня смерті папи або набуття чинності його зречення ще не виповнилося 80 років. Для обрання потрібні щонайменше дві третини голосів. Такий поріг змушує шукати підтримку значно ширшу за просту перевагу одного угруповання.
Кожен виборець записує ім’я кандидата на бюлетені. Підрахунок здійснюють кардинали, визначені жеребкуванням, а інші перевіряють результат. Передбачено також порядок отримання голосів хворих учасників. У повні дні голосування можуть відбутися два тури вранці та два після обіду. Регламент містить перерви для молитви й обговорення, якщо вибори затягуються. Високий поріг більшості не зникає лише тому, що кардиналам довго не вдається домовитися.
Докладні приписи потрібні також для перевірки самого голосування. Бюлетені рахують, результати звіряють, а після завершення відповідних процедур папери спалюють. Це поєднання обліку й таємниці відрізняє конклав від звичайного публічного підрахунку голосів. Число присутніх виборців, які голосують, має пряме значення, адже саме від нього обчислюють необхідну більшість. Абстрактне правило двох третин щоразу перетворюється на конкретний поріг.
Що відбувається перед білим димом
Після отримання потрібної кількості голосів обраного запитують, чи приймає він вибір і яке ім’я бажає носити. Згода має принципове значення. Якщо обраний уже є єпископом, із прийняттям виборів він стає папою; в іншому разі потрібне єпископське висвячення. Лише після належного завершення цієї процедури зовнішній світ отримує повідомлення про результат. Білий дим є знаком здійсненого обрання, а не окремим актом надання влади.
Колір диму забезпечують спеціальні суміші. Після безрезультатного голосування над капелою з’являється чорний дим, після успішного вибору білий. Згодом кардинал-протодиякон виголошує з лоджії базиліки Святого Петра формулу Habemus Papam і називає нового понтифіка. Видима церемонія займає лише завершальну частину процесу. Поза увагою публіки залишаються особисті розмови, оцінювання кандидатів і поступове утворення достатньої більшості. Таємниця конклаву захищає цю процедуру, але водночас обмежує можливості істориків точно відновити хід конкретних виборів.
Іван Гудзенко
