Він народився 1970 року у Стрию, навчався у Львові та Римі, де спеціалізувався на моральному богослов’ї. Формування його покоління припало на відродження УГКЦ після десятиліть радянських переслідувань. Офіційно ліквідована радянською владою 1946 року, церква продовжувала життя в підпіллі й відкрито відновила діяльність наприкінці 1980-х. Пам’ять про цей досвід залишається істотною для її ідентичності: йдеться про традицію, яку доводилося передавати без доступу до звичних інституцій.
У міжнародних виступах Шевчукові доводиться пояснювати маловідомі за кордоном сторінки української церковної історії. Чимало слухачів знають про католицизм переважно через латинську традицію і не розрізняють східні католицькі церкви. Тому розмова про Київську християнську спадщину, Берестейську унію та радянське підпілля стає необхідною передумовою розуміння позиції УГКЦ сьогодні.
Церква між Києвом, Римом і діаспорою
УГКЦ перебуває в повному сопричасті з Католицькою церквою, але зберігає візантійський обряд, власне церковне право та синодальний устрій. Її предстоятель носить титул верховного архієпископа Києво-Галицького. Питання про патріарший статус присутнє в церковних дискусіях давно, і Шевчук неодноразово говорив про зрілість східнокатолицької традиції. Це не просто суперечка про назву посади. За нею стоїть питання, як узгодити самоврядування східної церкви з єдністю католицизму.
Для діаспори церковна громада часто була місцем, де поруч із молитвою зберігалися мова, музика і пам’ять про родину. Але нові хвилі міграції принесли інші потреби: не всі українці за кордоном мають однакові релігійні звички, а не всі прагнуть жити за моделлю емігрантських громад минулого століття. Завдання глави церкви ускладнилося — берегти традицію, не перетворюючи її на музейний експонат.
Віра і справедливий мир
Після 24 лютого 2022 року Шевчук почав регулярно звертатися до українців із повідомленнями про війну. Вони поєднували християнську молитву з розмовою про конкретні втрати, гуманітарну допомогу та відповідальність міжнародної спільноти. У його висловлюваннях центральним стало поняття справедливого миру. У католицькій етиці мир не означає саму відсутність стрілянини: він передбачає умови, за яких люди можуть жити без страху, примусу й позбавлення прав.
Іван Гудзенко
