Ця система вірувань протягом тривалого часу існувала у Єгипті, зазнавши різних трансформацій, за винятком періоду релігійних реформ, запроваджених Ехнатоном під час його правління. Померши, Ехнатон був послідовно відкликаний його сином та спадкоємцем Тутанхамоном, який відновив стару релігію, відкрив храми та відродив давні ритуали та звичаї.
Перші писемні згадки про єгипетську релігійну практику сягають приблизно 3400 року до н.е. у додинастичний період Єгипту. У цей час вже існували багаті міфи та легенди, пов’язані з богами, серед яких Ісіда, Осіріс, Хатхор, Атум, Сет, Нефтіс та Гор відігравали визначні ролі. Міф про створення Єгипту аналогічний месопотамським легендам, розповідаючи про хаотичні води, з яких виникла земля під впливом бога Атума, що символізував сонце. Цей міф став основою для усвідомлення космології та загробного життя.
Люди та Боги
У єгипетській релігії боги були не лише вищими силами, але й друзями людей, які мали піклуватися про їхнє добробут та щасливе майбутнє. Наприклад, богиня Кебхет приносила воду спраглим душам у світі мертвих, а Серкет та Нефтіс захищали душі під час їхньої подорожі до Поля Очерету. Смерть розглядалася як перехід до іншого життя, яке було детально сплановане та забезпечене богами, і вважалося невід’ємною частиною.
Іван Гудзенко
