Питання походження релігії є надто складним, адже  людське суспільство формувалося протягом довгого часу, у ньому приймали участь сотні поколінь. Культура у різних народів розвивалася нерівномірно. Тому виникнення тих чи інших феноменів суспільного розвитку не піддаються датуванню.

Науковцями висувають три важливі концепції походження релігії: концепція прамонотеїзму (згідно неї існує віра в єдиного Бога), а оскільки кожен народ розвивався своїм шляхом така віра замінилася в політеїзм, набагато пізніше все ж таки деякі народи відновлюють попередню віру. Згідно другої концепції існує безрелігійний період людства, так як первісна людина недостатньо розвинена інтелектуально, не має можливості формування абстрактного уявлення про богів або надприродні сили. В тім археологічні та етнологічні дослідження племен демонструють в зародковому стані існування елементів релігійних вірувань.

Досліджені поховання хаотичних залишків тварин та нехаотичних людини ще раз наводять науковців на думку про те, що дійсно існувала віра з потойбічне життя, котре напряму пов’язане із сучасним, земним.

Третя концепція підтверджується науковими даними, за якими існування форм простих релігійних вірувань зафіксовані 40 тисяч років до нашої ери, так як з’являється hommo sapiens (людина розумна) здатний створити абстракцію. Про самі релігійні погляди свідчить практика поховань первісної людини, разом з печерними малюнками. Це ще раз переконує нас у наявності в людині віри у велику кількість богів як втілення природної стихії.

Такі релігійні уявлення подолали довгий шлях. Тому на сьогодні маємо різноманітність типів релігії. Типами релігії називаємо явища, які визначаються так само як релігія із вмістом додаткових якостей.

На даний час у світі нараховується багато релігій та їхніх класифікацій. Сучасною релігієзнавчою наукою виділено такі типи релігій: первісні, національні та світові.

Первісні релігії – це ті релігії, які розвивалися у не класовому первісному  суспільстві, уявлення яких пов’язувалося з вірою у надприродні сили. Сюди ж відносимо анімізм, тотемізм, магію, фетишизм, шаманізм. З появою класових відносин первісні релігії переходять в політеїзм. Політеїзм здебільшого представлений  сільськогосподарськими культами, в котрих чітко видно ієрархію богів з їхніми взаємовідносинами.

До таких релігій необхідно віднести: релігії Єгипту, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, слов’янські, інші народи. Національними слід вважати такі релігії, які утворилися з етапом розвитку класового суспільства та державної освіти. Сповідувати її мали право ті, котрі відносилися до народу. Найчастіше ці релігії зберігалися досить довго. Ними висловлюється народна національна специфіка, здійснюється легке пристосування до змінного світу, задовольняються потреби  громадян та сучасного суспільства.  Це такі типи як індуїзм в стародавній Індії, конфуціанство, даосизм – Китаї, синтоїзм – в Японії, юдаїзм – в Ізраїлі.

А вже остання стадія – світові релігії  закінчують перераховані типи. Тут також слід відрізняти монотеїстичні  та політеїстичні релігії. Монотеїстичними підтверджується віра  в єдиного Бога, тоді ж як політеїстичні – в багато богів, їхня кількість може становити мільйон.

До світових світових релігій належить буддизм. Назву отримала від імені її основоположника – Сідгартхи Гаутами (Будди). Релігія, яка виникла в VІ столітті до нашої ери набула свого поширення на території Індії, а звідти трансформувалася в Південну, Південно-Східну, Центральну Азію та Далекий Схід. Чисельність адептів  буддизму у світі складає вісімсот мільйонів. Характерний буддизм пошуком смислу життя.

Згідно буддизму, людина проходить певні етапи життя від старості, хвороби і смерті, звільняючись від них завдяки переродженню (колесу сансари).

До світових релігій також відносять християнство. ЇЇ  формування відбулося в І столітті нашої ери в Палестині (східна частина Римської імперії). Християнством приділялася велика увага до принижених, тих, хто потребує справедливості. Християнство характерне ідеєю месіанства (прихід Визволителя юдейського народу, котрий має визволити світ від поганого на Землі). Основоположником релігії є Ісус Христос.

З його імене пов’язують старозавітні пророцтва щодо приходу як Месії, Пророка, що має звільнити народ від страждань та встановити праведне життя, тобто Царство Боже. Саме його прихід на Землю, на думку християн супроводжуватиметься Судом живих та мертвих, де буде визначена частка або в раю або ж в пеклі.

Християнство зуміло сформулювати власну доктрину, яка стосувалася питання віри в Святу Трійцю, викупну жертву Ісуса Христа, відплату та загробне життя, добрих та злих духів (ангели та біси). За християнством слідує доволі молода світова релігія.

Третьою світовою релігією є Іслам, утворений у VІІ столітті нашої ери на Аравійському півострові. Її основоположник – пророк Мухаммед. На даний час у світі нараховується один мільярд послідовників цієї релігії. Адепти притримуються священного Корану (Писання), Суни (Передання пророка) та Шаріату (звід принципів та правил поведінки загальнообов’язкових для мусульман). До найбільших гріхів Ісламу відносяться: марнотратство, пияцтво, азартні ігри, подружня невірність.

Місце звершення культу Аллаха називається мечеттю. В мечеті відсутні зображення людини, тварини, присутні лише рослинні орнаменти (арабески). На відміну від православ’я не існує поділу на духовенство та мир. Тут усе доволі просто: кожен із мусульман  може стати муллою, якщо досконало знає Священний Коран, закони, правила звершення богослужіння.

Велика увага прикута до обрядовості. Це так вже названі «п’ять стовпів Ісламу»: виголошення формули сповідання віри «Ашхаду ля ілєге Ілляллах, ашхаду анне Мухамеден Абдугу ве Расуллюгу»; звершення намазу (п’ятиразова молитва мусульман); дотримання місяця  Рамадану (посту); роздавання милостині бідним (закят); раз в житті звершити Хадж (паломництво до Мекки).

Мусульмани мають основний центр Ісламу – місто Мекку, в якій перебуває найбільша святиня Кааба. Крім цієї є завойовані султанами Салах ад-Діном та Мехмедом ІІ Фатіхом християнські святині в містах Єрусалим і Константинополь. В результаті завоювань вони були перетворені на мечеті – аль — Аксу (на місці Єрусалимського храму) та айя — Софію (Софіївський собор в Константинополі). До того ж як вже відомо, аль-Акса є третьою за рахунком ісламською святинею після мечеті аль-Харам у місті Мекка та мечеті пророка у Медіні.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
1
Глупо
0

Интересно почитать:

Релігія

Історія релігій

Історія релігій є галуззю релігієзнавства, займається вивченням процесів розвитку та змін релігії, соціально-культурного зв’язку. Релігієзнавство ...
Іслам

Аліди. Хто такі аліди?

Аліди — ісламська община, що походить від четвертого мусульманського праведного халіфа Алі (правління 656–661). Вони ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.