Відмінністю від всіх інших віросповідань, світові релігії є відкритими для будь-якої спільноти людей, незалежно від їх національності або приналежності до якої-небудь держави. Ознаки відмінності світової релігії від регіональної:

Значна кількість прихожан і послідовників в різних частинах світу;

Поширення в світовому масштабі;

Значний вплив на світову історію.

Релігій, що мають статус світових є  три. Це буддизм, християнство та іслам.

Буддизм

Буддизм – найбільш древня релігія світу, яка отримала назву від прізвиська родоначальника Будди, тобто просвітлений. Будда Шак’ямуні проживав 563- 483 до н.е. на території Індії.

Протягом 2,5 тисячолітньої історії буддизм заснував і виробив не тільки філософію, релігійні погляди, культ, але так само культуру, літературу, мистецтво. Доречно сказати, що заснував повноцінну цивілізацію. Буддизм досить швидко набув поширення в світі і вийшов за рамки державних утворень. У його структурі безліч напрямків, сект, під його крилом чимало релігійних партій і різних організацій. Налічуються мільйони прихильників буддизму в усьому світі.

Метою є пробудження від сну незнання, тобто просвітління, возз’єднання, що приведе людину до необумовленого щастя. Щоб стати щасливою людині не вистачає сприятливих умов і матеріального забезпечення, тому що тільки всередині людини перебуває її джерело щастя. Це щастя досягається при розумінні цілісності себе і світу, гармонійних зв’язків з суспільством та іншими людьми, коли ми любимо себе і інших в цьому світі, коли ми любимо все, що нас оточує.

Буддизм зібрав в собі різні установки і вірування народів держав, де він є чільним віросповіданням. Саме релігія встановила для багатьох людей образ життя. Основне поширення ця конфесія отримала в Південно-східній, Східній, Південній  Азії. Буддизм в Російській федерації є головною релігією у бурятів, калмиків і тувинців.

Буддизм гармонійно вписується в навколишнє суспільство, приймає форми того ландшафту, на чию територію він поширився. Буддизм говорить мовою народу, який сповідує його цінності. Це значно його відрізняє від інших конфесій. Здатність до пристосування, унікальна гнучкість, можливість компромісів дозволили буддизму отримати настільки широке поширення по всьому світу. Будда не вимагає зміни способу життя, не заперечує богів інших конфесій, і саме це притягує послідовників по всьому світу. Він застерігає лише від шанування богів, проповідуючи, що це принесе послідовникам лише полегшення на деякий час, але не порятунок.

Головний постулат буддистського віровчення полягає в ідеї торжества буття і страждання. Звідси випливає вища мета – переривання ланцюга перероджень і досягнення нірвани, тобто небуття. Вважається, що Будда зазнав причину і сутність буття – страждання, відкрив для людей шлях, який призводить до небуття.

Сьогодні вважається, що в світі проживають не менше мільйона буддійських ченців і черниць. Ну а послідовників визначити  точно неможливим.

Християнство

Християнство виникло на Середземномор’ї у греків і римлян. В ту пору спостерігалося релігійне хитання суспільства. Велика кількість культів римських богів доповнювалася богами всіх околиць, що входять до складу Римської імперії. Обожнювання і поклоніння міфічним персонажам становило основну частину всіх обрядів Стародавнього Риму і Древньої Греції. Але найважливішим культом вважалося шанування імператора. Згодом, поступово, стали з’являтися реальні персонажі обожнювання.

Вчення Христа мало принципові відмінності від містеріальних культів. Віра в те, що син Бога виявився людиною, був розіп’ятий на хресті, після чого воскрес з мертвих – нова ідея, що не мала загальних постулатів з філософськими системами того часу. Саме в силу своїх відмінностей, християнство наштовхнулося на гоніння з боку основної частини суспільства. Влада поставила нову конфесію поза законом. Але попри все християнство множилося і імператори докладали значних зусиль, щоб змусити відректися від вчення Христа. Але всі спроби виявилися безрезультатними.

До кінця п’ятого століття християнська конфесія стала основним віросповіданням Вірменії. Через деякий час в Персії та Індії з’явилися перші громади, у народностей німецької групи з’явилися перші послідовники. З’явилися місіонери, самі прославлені і шановані з них це апостоли Петро і Павло. Християнство рухалося з центральних міст на околиці в сільську місцевість.

Основними причинами масового прийняття вчення Христа в усіх прошарках суспільства Римської імперії вважаються:

  • Занепад культури стародавнього Риму;
  • Визнання християнських ідей Костянтином і його продовжувачами;
  • Доступне загальне братство, куди були відкриті двері людям всіх народностей і класів. Швидка адаптація до місцевої культури і традицій.
  • Високі норми моралі членів громади і абсолютна відданість конфесії своїм догмам і переконанням.
  • Героїзація християнських мучеників

Християни вірили, що вони є парафіянами єдиної вселенської церкви. Були організовані єпархії, на чолі яких стояли єпископи. Главою церкви був оголошений Єпископ Римський. Особливо важливими були визнані єпископи Олександрії, Карфагена, Єрусалима та Константинополя. На початку свого існування над вченням Христа нависла загроза поглинання  її іудаїзмом, трохи пізніше з’явилася небезпека втрати абсолютних цінностей з боку гностицизму.

Деякі важливі постулати вчення Христа:

  • Єдинобожність, поглиблена вченням про потрійність божественної суті;
  • Поняття про Бога не тільки як про абсолютний дух, абсолютний розум і всемогутність, а й про досконалу доброту і любов;
  • вчення про абсолютну цінність людської особистості як безсмертного, що має душу істоти, яку створив Бог за своїм образом і подобою;
  • Вчення про рівність, де всі християни возлюблені Богом;
  • Вчення про свободу волі, як засіб воз’єднання земного і божественного;
  • Вчення про людське призначення, в її постійному духовному самовдосконаленні.

Ці двохтисячорічні закони християнства не можна було спростувати ні в які часи і навряд чи з’явиться така можливість в майбутньому. Так само є ще одна риса, притаманна тільки християнству – Особистість самого Христа. Відректися від Христа набагато важче, ніж відректися від його вчення. В даний час християнство є найчисленнішою релігією світу.

Іслам

Іслам (покірність Богу-Аллаху) з’явився в 7 столітті на заході Аравійського півострова в Мецці і Медині і являє собою одну з релігій світу. Засновником ісламу є Мухаммед. Прихильники ісламської релігії – мусульмани.

Іслам формувався під впливом двох потужних і усталених релігій – християнства і іудаїзму. Його поширення, в ході бойових дій арабів, йшло в напрямку Близького і Середнього Сходу. Через деякий час іслам прийшов в держави Далекого Сходу, Африки і Південно-Східної Азії. Канонічні постулати ісламу написані в Корані. Світове  схиляння перед Аллахом і шанування пророка Мухаммеда, який є посланник Бога-Аллаха на землі, є основною догмою ісламу. Мусульмани вірять у безсмертя душі і життя після смерті.

Пророк Мухаммед зайнявся місіонерством у віці 40 років. І вже скоро іслам розчленувався на дві конфесії – суннізм і шиїзм. В процесі розвитку з’явилися десятки відгалужень ісламської релігії, і більш численною конфесією є суннизм, що охоплює близько 80% мусульманської громади.

Вчення ісламу проголошує, що пророками є люди, яким Аллах довірив завдання трактувати мирянам істину і можливість виконання цієї місії. Дана істина роз’єднана на 2 частини – істина про правильну релігію і істина про правильне життя. Вчення про душу у мусульман ідентичне з вченням про душу античних християн. Це ─ незалежність душі від тіла, душа є безсмертним цілісним утворенням і може жити самостійно.

Всі мусульмани зобов’язані жити за законами шаріату, тобто з моральних, побутових та юридичних правил поведінки. Шаріат – це моральний вираз ісламу. Будь-якому правовірному мусульманину необхідно брати участь в боротьбі за віру, що позначається словом «джихад». Проблема ісламу полягає в безлічі шаріатів, що призводить до суперечок на тему сповідування істинної ісламської релігії.

Ольга Степаненко