Одним із актуальних на даний час питань для сучасної науки залишається релігійна карта світу. Спробуємо детально провести аналіз поняття «релігійна карта світу». Як наука розглядає релігійну світову картину в ХХІ столітті.

Намагатимемося з’ясувати вказане вище поняття. Справа у тому, що філософія тісно поєднується з релігією. Термін religio у перекладі з латинської мови означає «благочестя, святість», а саме дієслово religare – зв’язувати, поєднувати. Такі два смисли збережені в уяві щодо релігії та релігійності. Тому релігія тут виступає внутрішньою інтегрованою системою вірувань, почуттів, активності, котрі спрямовані для встановлення відносин з надприроднім. Так як філософія та релігія виходять з міфу, по суті це розгорнуті системи відповідей на світоглядні запитання.

Системами обмірковуються проблеми світоустрою, природи, сутності людини та її місця у світі. Якщо філософія має опертя на об’єктивні знання з формулюванням висновків у раціональній формі, то релігія здійснює досягнення предмету інакше: акцент на вірі, а не на раціональних доказах та аргументації. Оскільки результати релігійне мислення починають сформулюються в конкретному, наглядно-чуттєвому образі. Для релігії важливим є запропонування людині  вірити, переживати, але не розмислювати та робити  висновки.

В релігії пропонуються готові відповіді на питання світогляду, але в філософії ні один із висновків не визначений. В релігійній доктрині   не має допущення будь-якої критики з трансформацією фундаментального положення, тоді ж як критика є умовою руху думки в філософії.

Релігією, людині пропонуються абсолютні ідеали, норми з цінностями, тоді ж як в філософії не даються гарантії наступної остаточної відповіді. Просто філософією не подаються взагалі гарантії, звільнивши людину від можливості ілюзій. Релігійна ідея має бути супроводжена такими діями як обряд та ритуал, у чому велика відмінність з філософією, в котрій ритуальні дії відсутні.

І тут стоїть важливе питання: чи можуть взагалі співвідноситися філософія та релігія, тобто про віру. Адже віра – унікальний феномен людської свідомості, якого не можна відсторонити з контексту духовної культури та індивідуального життя людини. Віра не повинна уподібнюватися релігійній формі. Пізнати науку та філософію без віри неможливо. Тому що базування наукової або філософської теорії так чи інакше ґрунтується на передумовах, сприйнятих без доказів, цебто з допомогою віри.

Тому,  не дарма ж західний патрист Августин Аврелій після піймання особливості людського пізнання,  подав досить цікаву пізнавальну  установку: «Вірую, щоб розуміти».  Тут Аврелій має на увазі релігійну віру, але крім цього ним описується принцип ситуації поза релігійного пізнання.

Філософ Карл Ясперс стверджує, що особлива увага щодо феномену філософської віри була звернена іншими мислителями. Головний виняток філософської віри – не можливість бути догмою, оскільки це свідомість буття з його джерелом, намагання зрозуміти саму себе. У представника слов’янської філософської думки Шестова висувається категорія віри. Так як віра на його думку  дає можливість протестувати проти філософських авторитетів, тобто це є віра щодо власної свободи, безмежні можливості індивідуального розуму та сили волі. Людина, опинившись  в абсурдній ситуації, котра виводить за межі добра та зла, пробуджена до віри.

Проте Шестов веде мову не про одну релігійну віру, а здібність , що проникає у свідомість для визначення людської діяльності будь-яких сфер, з метою добивання успіху, набуття свободи з формуванням власної долі. Релігія як варіант відповіді на питання світоглядів представлена своєю версією картини світу. Релігійне світорозуміння є принципіальною особливістю подвоєного світу.

Дійсність здатна існувати в двох площинах : профанна та сакральна, природна та надприродна. Друге  визначається людським життям буденного світу, природне ж є другорядним. Сучасною релігійною картиною світу асимілюються дані науки стосовно будови Всесвіту, сутності життя, можливостях психіки людини. Згідно релігійної відповіді на світоглядне питання залишається важливим не здатність переступити межу, де розділяється сакральне з профанним.

Спосіб, який поєднує людину з божественним світом називається культом: це звершення обряду, участь в ритуалах, молитвах, медитаціях. Місце, в якому пересіклися сакральне та буденне отримало назву «храм». Не залежно від того які це типи релігій, монотеїстичні (юдаїзм, християнство, іслам), політеїстичні  (буддизм, Стародавня Греція, Рим) задані різні картини світу.

Релігійне світорозуміння залишається незмінним. У центрі релігійної картини світу постає Бог або велика кількість богів. Бог – не пізнана істота, якості котрого перевершують людські (сприйняття, розуміння). Тому релігійною картиною світу називаємо не систему координат подальшого руху думки, а об’єкт віри. Об’єктом віри в монотеїзмі  є Бог, безмежний , такий що створює світ, керує ним, згідно божественного задуму, який перевершує можливості людини.

Релігійною картою пропонується прийнятний  спосіб існування людини – спасіння душі через подолання гріховності природи. Буддизм це називає звільненням (мокша) від кола перероджень (сансара) з розчиненням особистого «я» у вищій свідомості.

Керівництвом на шляху завжди має стояти віра  та правильна поведінка, саме за їхньою допомогою людина очищається від гріха  як в ісламі так і християнстві, звільняється від сансари (колесо перероджень) в буддизмі. У сучасній культурі пропонується чимало варіантів релігійних відповідей на ті чи інші світоглядні питання.  Адже на даний час  світовими релігіями визнаються три: буддизм, християнство та іслам. Хочу версії  світоустрою, морально-етичні норми пізні за змістом, але структура та смисл один – прагнення  до потойбічного, надприродного  світу та зведення усього смислу людського існування до пошуків спасіння.

Якщо ж ми проаналізуємо сучасну релігійну карту світу, то побачимо наступне: домінування християнства 33%  (2,4 мільярди людей), іслам 24,1% (1,8 мільярди людей), індуїзм 15% (1,15 мільярдів людей), атеїзм, агностицизм, невіруючі 16% (1,2 мільярди людей), буддизм 7% (521 мільйон людей), релігія Китаю 5,50% (394 мільйони людей), етнічні релігії 4.19% (300 мільйонів), традиційні африканські релігії  1,40% (100 мільйонів), юдаїзм 0,20% (14 мільйонів), сикхізм 0,32 % (30 мільйонів), спіритизм 0, 21% (15 мільйонів), бахаї 0,10% (7 мільйонів), синтоїзм 0,06% (4 мільйони), зороастризм 0,04% (2,6 мільйонів), неоязичництво 0,01% (1 мільйон), растафаріанство 0,01% (0,6 мільйонів)

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
1
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
1

Интересно почитать:

Релігія

Історія релігій

Історія релігій є галуззю релігієзнавства, займається вивченням процесів розвитку та змін релігії, соціально-культурного зв’язку. Релігієзнавство ...
Іслам

Аліди. Хто такі аліди?

Аліди — ісламська община, що походить від четвертого мусульманського праведного халіфа Алі (правління 656–661). Вони ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.