Фея. Самхейн у Дубліні, 2023 рік
Саунь вважають прообразом сучасного Хелловіну, проте його суть для давніх людей була набагато глибшою, релігійною та містичною. Чому цей період вважається містичним?
Кельти вірили, що в ніч Сауню звичайний людський час зупиняється. Межа (завіса) між матеріальним світом і потойбіччям (світом духів та сидів) стає максимально тонкою. Це також був час глибокого культу предків. Вважалося, що душі померлих родичів повертаються до своїх домівок. Для них залишали вільне місце за столом та найкращі страви. Оскільки брама між світами була відчинена, у світ живих могли проникати не лише добрі духи, а й небезпечні магічні істоти (фейрі, туати, фомори).
Основні ритуали та традиції Сауню
Богиня потойбічного світу у пантеоні богів кельтів
Очисні багаття: Друїди розпалювали величезні священні вогнища. Старі вогні в домівках гасили, а потім кожен брав куточок від нового сакрального вогню, щоб захистити свій дім на всю зиму.
Господарський підсумок. Худобу повертали з пасовищ, ділили врожай, забивали частину стада на зиму. Існувало табу: плоди, що залишилися на полях чи кущах після Сауню, збирати вже було не можна — вони належали духам.
Ворожіння друїдів: Через близькість до світу духів ніч вважалася ідеальною для передбачення майбутнього, шлюбних ворожінь та ритуалів захисту.
Гейси та табу: День сприймався з острахом. Вірили, що люди, які порушили свої особисті священні обітниці або заборони (гейси), могли загинути саме в цю ніч.
З приходом християнства цей містичний період трансформувався у День усіх святих (All Hallows’ Eve), а в слов’янській традиції аналогічні містичні сенси кінця жовтня втілилися у Велесову ніч.
Головні традиційні ворожіння, які практикувалися (а деякі практикуються й досі) в Ірландії в цю магічну ніч:
- Ворожіння на хлібі Бамбрек (Barmbrack)
Це найпопулярніша ірландська традиція, яка дожила до наших днів. На Самхейн випікають солодкий дріжджовий хліб із сухофруктами, всередину якого ховають символічні предмети. Той, кому дістанеться шматочок із певним предметом, дізнається своє майбутнє на наступний рік. Що це були за предмети? Це: каблучки — швидке весілля або кохання; монети – багатство та фінансовий успіх; шматочки тканин – труднощі, горошини — період самотності; тріска – суперечки.
- Яблучні ворожіння.
Яблука у кельтів вважалися плодами Іншого світу, тому вони були головним інструментом для романтичних передбачень.
Шкірка яблука: Дівчина зрізала з яблука шкірку однією безперервною стрічкою і кидала її через ліве плече. Вірили, що на землі шкірка впаде у формі першої літери імені майбутнього чоловіка.
Дзеркало та яблуко: У темній кімнаті дівчина сідала перед дзеркалом, розчісувала волосся і їла яблуко при свічці. За повір’ям, у відображенні за її плечем мав з’явитися образ судженого.
Ловіння яблук (Snap-Apple / Bobbing for apples): Яблука кидали у миску з водою або підвішували на мотузках. Хто перший зміг схопити яблуко ротом без допомоги рук, той першим мав вийти заміж чи одружитися у новому році.
- Ворожіння на лісових горіхах
Лісовий горіх у кельтській міфології є символом мудрості. За закоханими парами або потенційними нареченими закріплювали по горіху і кидали їх поруч у багаття Самхейну. Якщо горіхи горіли тихо і разом — це віщувало довге, мирне та щасливе життя пари. Якщо горіхи тріщали, розліталися в різні боки або вибухали — стосунки будуть бурхливими або пару чекають іспити долі.
- Ворожіння по капустяних качанах. Молодь із зав’язаними очима йшла на город і виривала навмання з землі перший-ліпший качан капусти. Форма качана (кривий, прямий, великий чи маленький) вказувала на зовнішність та характер майбутнього партнера. Смак кочережки (солодкий чи гіркий) пророкував характер супутника життя. Кількість землі на корінні символізувала майбутнє багатство. Після цього качани вішали над вхідними дверима: ім’я першого гостя, який переступить поріг, мало починатися на ту саму літеру, що й ім’я майбутнього чоловіка/дружини.
- Моторошні передбачення на вогнищах та цвинтарях
Деякі ворожіння були пов’язані зі страхом смерті, адже Самхейн відкривав темну половину року:
Коло з каменів: Навколо великого святкового багаття люди викладали кільце з каменів (по каменю на кожного члена громади або родини). Вранці попіл і камені оглядали: якщо чийсь камінь виявлявся зрушеним, пошкодженим або зниклим, вважалося, що ця людина не доживе до наступного Самхейну.
Опівнічний обхід цвинтаря: Найсміливіші тричі обходили місцеве кладовище рівно о другій половині ночі, сподіваючись почути шепіт духів про майбутні події селища.
- Ворожіння по яєчному білку у воді. Для цього ворожіння часто запрошували людей із «другим зором» (місцевих віщунів). Білок сирого яйця капали у склянку з чистою водою. За формою, яку приймав білок у воді (наприклад, контури корабля, вежі чи дерева), передбачали професію майбутнього чоловіка або характер майбутньої подорожі.
- Ворожіння по Чорному Пирогу Мовчання. Чорний Пиріг Мовчання виготовлявся у повній тиші. Це був звичайний пиріг, але до тіста додавалися барвники або продукти, які надавали тісту чорний колір. Після випікання пирогу з’їдали один його шматочок та лягали спати. Уві сні обов’язково мали відкритися події майбутнього.
Під час Сауню були відкриті брами між світами. Через них до нашого світу могли проходити душі предків та боги. А також надприродні істоти: туата, фомори та Фейри (Феї або Сіди). Що це за створіння?
- Туата де Дананн (Племена богині Дану). Головне плем’я давніх ірландських богів, які уособлювали світло, магію, мистецтво, ремесла та цивілізацію. За легендою, вони прибули в Ірландію на темних хмарах з чотирьох магічних північних міст, де навчилися вищої магії та мудрості. Прекрасні зовні, безсмертні, володіли артефактами величезної сили (наприклад, Дарунок Нуаду — Спис Луга, Котел Дагди). Головні лідери: Нуаду (король зі срібною рукою), Луг (бог сонця та майстер усіх ремесел), Дагда (великий бог-батько).
- Фомори. Це древні, хаотичні істоти, які вважаються демонічними першопоселенцями Ірландії. Вони уособлювали дику природу, руйнівні сили, ніч, шторми та хвороби. Зображувалися як потворні велетні або химери (наприклад, з однією рукою, одним оком або з головами тварин), хоча деякі з них були прекрасними (Елата або Бресс). Вони жили під водою або в потойбічному світі й постійно вимагали від наступних поселенців Ірландії данину. • Головні лідери: Балор (велетень зі смертоносним «дурним» оком),
- Фейрі (Ши / Сіди). Це нащадки Туата де Дананн у пізнішому фольклорі. Як з’явилися: Коли в Ірландію прийшли смертні люди (Сини Міля), вони перемогли Туата де Дананн. За мирним договором, люди отримали владу над землею, а боги пішли під землю — у чарівні кургани, які називалися Сіди (Sídhe). Трансформація: З плином часу, могутні боги Туата де Дананн у народних повір’ях перетворилися на народ чарівних істот — фейрі, ельфів та духів (банші, лепреконів тощо).
Саме з цими істотами друїди могли взаємодіяти у період Саунь.
Відношення до людей: Туата – прихильне, завжди приходять на допомогу, Фомори – вороже, Фейрі – загадкове (можуть допомогти або наврочити – згідно легендами, це залежить від внутрішньої суті людини).
У багатьох слов’янських племен є міфи про Білобога, який уособлює Небо та Чорнобога, який уособлює Безодню. Межа між їх царствами проходить крізь Велесову Ніч (Ніч Мари) й посеред цієї межі постає Велес. Тому Велесу доступна інформація й того й того царства.
Й ще цікаве про Мару. Мара – Повелителька Нави. Зображалася лялькою чи прикрашеною квітами головою коня або головою корови. Мара одночасно богиня, яка забирає людей у Нав, коли прийде час. Але вона й охороняє вагітних жінок та дарує людям подарунки. Для взаємодії з Марою достатньо виготовити голову коня, або корови й прикрасити білими квітами. Або виготовити ляльку мотанку Мари. Й тут є дуже цікава річ. Мара ходить вночі, без голови а свою голову тримає у власній руці. Цим вона схожа на індуїстьку богиню Чиннамасту. Мара любить композиції, де, наприклад, білі квіти зображені на глибокому чорному фоні. Якщо таку композицію виготовити у Ніч Мари, то композиція стає оберегом та допомагає отримати прихильність богині, діє як оберіг.
Ігор Мехеда
