charlz-darvin-11Теорія   еволюціонізму    виникла  наприкінці  ХVІІ століття  і набула свого поширення  у ХХ столітті.  Її  представниками  стали  такі  наступні   науковці:  Тайлор,  Морган,  Фрезер,  Мак-Лєнон, Бастіан, Бахофен, Лабокк.  Праці   цих науковців  дають  можливість  зрозуміти  еволюцію  первісної культури, суспільства,  види  форм  правлінь  у  системі  первісно – общинного  ладу;  дослідити  людство  в історичному  процесі розвитку,  визначити  походження  тієї чи іншої цивілізації  у світі.

Теорія  Чарльза  Дарвіна  ґрунтується  на  тому,  що  людина  як  біологічна  істота  походить  від перших видів еволюції  –  приматів.  Формування  такої теорії  напряму   залежало  від   наукової  парадигми,  яка втілювалася  за допомогою  природніх  та загальних  наук.  Ще до  епохи дарвінізму, багато  науковців   висловлювали  свої ідеї щодо  непереривних змін  видів  усіх   рослин та  тварин.   Завдяки Дарвіну  було зроблено   вагомий внесок   у розвиток  природознавчих  наук. Ним створюється   вчення  щодо   живої природи.   У 1859 р. – видає   книгу  « Походження  видів  шляхом  природного відбору».

Варто звернути  увагу  на фактори, що  впливають  на еволюцію, а це передусім  такі:

  • Змінність;
  • спадковість;
  • природній відбір.

Перший  – полягає  у зміні   та  перетворенні   усіх  організмів    під безпосереднім  впливом   зовнішнього  довкілля,  яке  є невід’ємною  частиною  живого.  За  Дарвіном, якщо   глибоко  вивчається сама природа, то  краще  відбувається  формування  переконання  у  всесвітнього  характері  цієї змінності.  Він  розрівняв  два типи  змінності: спадкову  та   не спадкову. Під першою  слід розуміти   подібність  змін   осіб  потомства   внаслідок   маніпуляції  визначених умов.   Тоді  як під іншою  варто розуміти   появу   незначних  відрізнень в особин  того ж самого  виду,  відповідно  якими  вона  відрізняється  від інших.   Такі зміни дістали назву  «мутації».

Другий  –   у забезпеченні   спадковості  ознак  та властивостей  між  поколіннями та визначення  характеру  еволюції  організму   в  умовах  специфічного середовища.  Науковцем  спостерігається також  боротьба  за існування  –  сукупності  складних взаємовідносин   організмів   одного   виду  один з одним та  іншими  типами  живих   організмів  із неживими  факторами   зовнішнього  середовища.  Дарвіном  виділяються  наступні  форми боротьби  за існування:

  • міжвидова;
  • внутрішньовидова;
  • із неблагоприємними умовами  зовнішнього  довкілля.

Міжвидова боротьба  дуже  часто   проявляє себе    у  боротьбі   між   хижаками  і травоїдними  тваринами.   Останні можуть  вижити  лише  у тому випадку,  якщо  залишать  спадкоємство, уникнувши хижаків. Внутрішньовидова  боротьба   – конкуренція  між  протилежними  особинами, які  мають необхідність у їжі, території.  Її  вчений вважав   найбільш  напруженою.  Особинам  вдалося  адаптуватися,  тим самим понизивши   гостроту  випереджань: помітки території,  загрозливі  пози.  Остання  форма  висловлена   у   прагненні   живих  організмів  самим  вижити   при  зміні  погодних   умов.

В такому випадку   можуть вижити  ті, які більше  адаптовані  до  змінних  умов  особи. Тобто утворення нової   популяції  сприяє  виживанню  видів.

Третій  –  забезпечує  виживання   адаптованих особин  і  залишення  спадкоємства,  втому  числі    і  вибіркове   знищення тих організмів,  які  виявилися неадаптованими   до  існуючих  та  змінних  умов  навколишнього  світу. Природній  відбір  можна  розглядати     як  сукупну взаємодію   спадкових змін,  насамперед  виживання та розмноження   індивідів, груп особин, які є краще  адаптованими     до  умов  існування.

Можна  зробити  такий  висновок:  Чарльзом  Дарвіном  було вирішено    одну  із  важливих  проблем  –  детермінацію  органічної  революції;  будову   живих  організмів  як  результату  природного  відбору,  а не  прагнення  до   самовдосконалення.  У Дарвіна  елементарною одиницею  виступає  не  особина (Жан Батіст Ламарк ), а вид.  Самою слабкою ланкою  у теорії Дарвіна  стала уява про  спадковість.  Її  піддавали критиці  його опоненти.  Було також виявлено  інші недоліки  його  теорії  еволюції  видів, що торкалися  питання  органічного  розвитку. Теорія Дарвіна дійсно потребувала  розробки та обґрунтування   з врахуванням  тих досягнень, які було здобуто  біологічною наукою.

Цікавим  є той факт, що Дарвін  не був  ніяким атеїстом, а служив при церкві старостою, і  на запитання  де  знаходиться   ланка  творення світу,  науковець  розумно  відповів, що  вона  насправді  прикріплена  до престолу  Божого.  Хоча  сказати, що  він був  віруючим  після  еволюційної теорії  дуже  важко.  Попри   все  просив  зробити на його  могилі  такий напис: « Бог створив  усе».

Богдан  Стрикалюк