Еволюційна теорія походження людини

charlz-darvin-11Теорія   еволюціонізму    виникла  наприкінці  ХVІІ століття  і набула свого поширення  у ХХ столітті.  Її  представниками  стали  такі  наступні   науковці:  Тайлор,  Морган,  Фрезер,  Мак-Лєнон, Бастіан, Бахофен, Лабокк.  Праці   цих науковців  дають  можливість  зрозуміти  еволюцію  первісної культури, суспільства,  види  форм  правлінь  у  системі  первісно – общинного  ладу;  дослідити  людство  в історичному  процесі розвитку,  визначити  походження  тієї чи іншої цивілізації  у світі.

Теорія  Чарльза  Дарвіна  ґрунтується  на  тому,  що  людина  як  біологічна  істота  походить  від перших видів еволюції  –  приматів.  Формування  такої теорії  напряму   залежало  від   наукової  парадигми,  яка втілювалася  за допомогою  природніх  та загальних  наук.  Ще до  епохи дарвінізму, багато  науковців   висловлювали  свої ідеї щодо  непереривних змін  видів  усіх   рослин та  тварин.   Завдяки Дарвіну  було зроблено   вагомий внесок   у розвиток  природознавчих  наук. Ним створюється   вчення  щодо   живої природи.   У 1859 р. – видає   книгу  « Походження  видів  шляхом  природного відбору».

Варто звернути  увагу  на фактори, що  впливають  на еволюцію, а це передусім  такі:

  • Змінність;
  • спадковість;
  • природній відбір.

Перший  – полягає  у зміні   та  перетворенні   усіх  організмів    під безпосереднім  впливом   зовнішнього  довкілля,  яке  є невід’ємною  частиною  живого.  За  Дарвіном, якщо   глибоко  вивчається сама природа, то  краще  відбувається  формування  переконання  у  всесвітнього  характері  цієї змінності.  Він  розрівняв  два типи  змінності: спадкову  та   не спадкову. Під першою  слід розуміти   подібність  змін   осіб  потомства   внаслідок   маніпуляції  визначених умов.   Тоді  як під іншою  варто розуміти   появу   незначних  відрізнень в особин  того ж самого  виду,  відповідно  якими  вона  відрізняється  від інших.   Такі зміни дістали назву  «мутації».

Другий  –   у забезпеченні   спадковості  ознак  та властивостей  між  поколіннями та визначення  характеру  еволюції  організму   в  умовах  специфічного середовища.  Науковцем  спостерігається також  боротьба  за існування  –  сукупності  складних взаємовідносин   організмів   одного   виду  один з одним та  іншими  типами  живих   організмів  із неживими  факторами   зовнішнього  середовища.  Дарвіном  виділяються  наступні  форми боротьби  за існування:

 

  • міжвидова;
  • внутрішньовидова;
  • із неблагоприємними умовами  зовнішнього  довкілля.

Міжвидова боротьба  дуже  часто   проявляє себе    у  боротьбі   між   хижаками  і травоїдними  тваринами.   Останні можуть  вижити  лише  у тому випадку,  якщо  залишать  спадкоємство, уникнувши хижаків. Внутрішньовидова  боротьба   – конкуренція  між  протилежними  особинами, які  мають необхідність у їжі, території.  Її  вчений вважав   найбільш  напруженою.  Особинам  вдалося  адаптуватися,  тим самим понизивши   гостроту  випереджань: помітки території,  загрозливі  пози.  Остання  форма  висловлена   у   прагненні   живих  організмів  самим  вижити   при  зміні  погодних   умов.

В такому випадку   можуть вижити  ті, які більше  адаптовані  до  змінних  умов  особи. Тобто утворення нової   популяції  сприяє  виживанню  видів.

Третій  –  забезпечує  виживання   адаптованих особин  і  залишення  спадкоємства,  втому  числі    і  вибіркове   знищення тих організмів,  які  виявилися неадаптованими   до  існуючих  та  змінних  умов  навколишнього  світу. Природній  відбір  можна  розглядати     як  сукупну взаємодію   спадкових змін,  насамперед  виживання та розмноження   індивідів, груп особин, які є краще  адаптованими     до  умов  існування.

Можна  зробити  такий  висновок:  Чарльзом  Дарвіном  було вирішено    одну  із  важливих  проблем  –  детермінацію  органічної  революції;  будову   живих  організмів  як  результату  природного  відбору,  а не  прагнення  до   самовдосконалення.  У Дарвіна  елементарною одиницею  виступає  не  особина (Жан Батіст Ламарк ), а вид.  Самою слабкою ланкою  у теорії Дарвіна  стала уява про  спадковість.  Її  піддавали критиці  його опоненти.  Було також виявлено  інші недоліки  його  теорії  еволюції  видів, що торкалися  питання  органічного  розвитку. Теорія Дарвіна дійсно потребувала  розробки та обґрунтування   з врахуванням  тих досягнень, які було здобуто  біологічною наукою.

Цікавим  є той факт, що Дарвін  не був  ніяким атеїстом, а служив при церкві старостою, і  на запитання  де  знаходиться   ланка  творення світу,  науковець  розумно  відповів, що  вона  насправді  прикріплена  до престолу  Божого.  Хоча  сказати, що  він був  віруючим  після  еволюційної теорії  дуже  важко.  Попри   все  просив  зробити на його  могилі  такий напис: « Бог створив  усе».

Богдан  Стрикалюк

Обговорення: Коментування вимкнено
  1. анатолій сказав:

    Папа Римский Франциск заявил об отсутствии противоречий между креационистской теорией происхождения мира и теорией эволюции. Как сообщает The Guardian, он заявил об этом в ходе выступления в Понтификальной академии наук.

    По словам Папы Римского, Большой взрыв, который, как принято считать, послужил началом развития вселенной, не исключает Божественного замысла, а, наоборот, подразумевает его.

    «Эволюция в природе не противоречит теории сотворения мира, поскольку для эволюции необходимы живые существа, которые будут развиваться», — отметил понтифик.

    При этом глава Римско-Католической церкви предостерег от отождествления Создателя с волшебником.

    «Когда мы читаем книгу Бытия, мы рискуем представить себе Бога в качестве волшебника, который сотворил мир с помощью волшебной палочки и может сделать все что угодно. Но это не так. Он создал живых существ, чтобы они могли развиваться в соответствии с внутренними законами, которыми он наделил каждое из них. Только развиваясь они смогут достичь зрелости», — подчеркнул Папа Франциск.

    Предшественник Франциска, Папа Бенедикт XVI, неоднократно заявлял, что является сторонником теории Божественного сотворения мира. В частности, он заявлял, что научный подход сделал мировоззрение людей более узким. Так, теория эволюции, по его мнению, не может объяснить ряд процессов, происходящих в природе, поскольку ответы на вопросы лежат вне границ науки.

  2. анатолій сказав:

    Своим революционным заявлением Франциск нарушил многолетнюю католическую традицию противостояния научному миру. По мнению экспертов, такая риторика символизирует завершение господства теорий креационизма и научного замысла, отрицающих научные концепции и провозглашающие единственно божественное происхождение мира и человека.

    Тем не менее он не первый глава католической церкви, официально признавший эволюционную теорию. Первопроходцем в этом вопросе стал папа Пий XII, возглавлявший церковь с 1939 по 1958 год — по его словам, теория эволюции может объяснять происхождение тела человека, но не его души, при этом он призывал к осторожности в суждениях и называл теорию эволюции гипотезой. В 1996 году папа Иоанн Павел II в послании к Папской академии наук подтвердил признание теистического эволюционизма как допустимой для католицизма позиции и заявил, что теория эволюции — это более чем гипотеза.

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook