Залізний вік в мистецтві і релігії на території нинішньої Європи характеризувався великим значенням символіки кабана. Підтвердженням тому є зображення його на предметах кельтського мистецтва, зустрічаються в досить різних місцевостях. Так, кельтські бронзові кабани виявлені в примітивних  язичницьких капищах  на території сучасного Ліхтенштейну, датованому І століттям до нашої ери.

Монети і гребені шоломів, бойові труби і статуетки із зображенням вепрів притаманні для кельтського періоду європейської історії. Ті предмети, на які ці зображення нанесені, дозволяють припускати, що кабан як символ асоціювався з домінуванням і насильством, перш за все військовим. Крім уже наведених зразків, даний символ зустрічається в Англії (Хаунслоу) і на гундеструпскому котлі, а також на аверсі срібної монети (Естергом, Угорщина).

Характерний для кельтів музичний інструмент, бойова труба – карниксів, робився в формі кабанячої голови. Більш того, є маса статуй цієї тварини в натуральну величину, які знаходять час від часу  від Франції до Болгарії включно.

Образи дикого кабана збереглися не тільки на звичайних предметах, а й на культових візках, скульптурах богів кельтського пантеону. За частотою вживання образу дикого кабана в кельтському мистецтві випереджають хіба що хижі птахи (так званий культ «Катубодуа»), що прямо і неоднозначно підтверджує виняткову значимість його для суспільного життя європейського населення перших двох століть нашої ери.  За аналогією з іншими періодами історичного розвитку, можна зробити висновок, що це цілком типово для народів, які перебували у фазі переважання привласнюючого господарства (полювання і рибальства)

Зіставлення з іншими спільнотами, археологічні та нумізматичні зведення дозволяють обгрунтовано стверджувати, що полювання на кабанів носили характер не тільки поповнення продовольчих запасів племені, але також  вони виступали елементом обряду ініціації, коли воїни і мисливці раннього залізного віку переходили в розряд дорослих.

Ольга Степаненко