Сцена помазання Давида олією Самуїлом є частиною фрески, що зображує кілька біблійних епізодів, на стіні синагоги, збудованої у третьому столітті в місті Дура-Європос, що тепер знаходиться на території сучасної Сирії. Ця сцена відтворює події з Першої книги Самуїла, де Самуїл помазує молодого Давида олією за волею Божою, узаконюючи його як царя Ізраїлю.
Відображення фігур на фресці властиве релігійним творам ранньої античності, де фігури зображені як плоскі форми без глибини, що створює враження, що вони плавають у повітрі. Також у фресці видно ієрархію, де Самуїл відображений у більших розмірах, ніж інші фігури, а Давид вирізняється більш деталізованим і яскравим пурпуровим одягом. Ця сцена має також символічне навантаження, оскільки використання фіолетового кольору імператорської тоги вказує на королівську владу Давида.
Ця фреска, що вважається одним з найранніших зразків єврейського чи християнського мистецтва, була створена в третьому столітті нашої ери, коли прихильники цих віросповідань переживали переслідування. Через це будь-які вираження віри відбувалися у таємниці, і саме тому цю фреску знайшли в підсобній кімнаті будинку, яка використовувалася як таємна синагога. Її приховане розташування свідчить про те, що віряни, хоч і зі страхом перед переслідуванням, все ж були рішуче налаштовані виражати свою віру візуально.
Фактичне виявлення цього складного настінного розпису в синагозі Дура-Європос майже століття тому спочатку здивувало вчених, оскільки вони вважали, що Друга Заповідь забороняє зображення фігур у молитовних будинках. Однак сьогодні відомо, що сюжетні сцени, подібні до тих, що зображені в Дурі, були типовими елементами багатьох пізньоантичних синагог.
Альона Дмитрук
