Сайчо прагнув спростити вчення буддизму, і, повернувшись, він заснував еклектичну секту Тендай (Тендайшу), яка вчила, що найкращий і найшвидший спосіб досягти просвітлення — це езотеричні ритуали, тобто обряди, до яких мали доступ лише священики та посвячені. У той же час це допускало багато різних шляхів досягнення просвітлення. Гілка буддизму Тендай зрештою отримала королівське схвалення Камму, і Сайчо виконав перші езотеричні обряди в Японії, які отримали офіційну підтримку в 805 році нашої ери. Після його смерті в 822 році нашої ери Сайчо, отримавши почесне звання Денгьо Дайші, також вважався бодхісаттвою, тобто тим, хто досяг нірвани, але залишається на землі, щоб направляти інших.
Тендай, можливо, неминуче враховуючи його широкий спектр еклектичних вірувань, протягом століть породив інші важливі буддистські відгалуження, такі як відгалуження Чистої Землі з надзвичайно популярною фігурою Аміди, універсального Будди, на чолі, який був заснований ченцем Хоненом (1133-1212 рр. н. е.) і сектою Нітірен. У період середньовіччя з’явилося більше сект, особливо пов’язаних із дзен-буддизмом, і віра продовжувала широко практикуватися аж до 15 століття н.е. і є популярною релігією в сучасній Японії.
Сайчо і його створена ним еклектична гілка Тендай здебільшого визначили подальший розвиток буддизму в Японії. Його зусилля спростити вчення буддизму та акцентувати увагу на езотеричних ритуалах стали ключовими факторами, що вплинули на формування релігійної ідентичності країни. Разом із тим, ця релігійна динаміка відображає адаптивність буддизму в контексті японської культури та суспільства, що сприяло його популярності і тривалому впливу в різних епохах і до наших днів.
Альона Дмитрук
