Буддистські монастирі були засновані по всій країні, і вони самі по собі стали потужними політичними гравцями. Буддизм також був ключовим рушієм у розвитку грамотності, освіти загалом і мистецтва в стародавній Японії.
Буддизм був введений в Японію або в 538 році нашої ери, або в 552 році нашої ери (традиційна дата) з корейського королівства Пекче (Пекче). Особливо це було прийнято кланом Сога, який мав корейське коріння та практикувався значною кількістю корейських іммігрантів у Японії того часу. Буддизм отримав офіційну державну підтримку в 587 р. н. е. під час правління імператора Йомея (585-587 рр. н. е.), навіть якщо деякі аристократичні кланові групи (особливо Монобе та Накатомі) виступали проти цього і все ще дотримувалися суто синтоїстських вірувань. Буддизм зміцнював ідею багатошарового суспільства з різними рівнями соціального статусу з імператором на верхівці та під захистом чотирьох королів-охоронців буддійського закону. Аристократи також могли сміливо стверджувати, що вони насолоджувалися своїм привілейованим становищем у суспільстві, тому що вони накопичили заслуги в попередньому житті.
У додаток до зміцнення, буддизм отримав статус-кво. Сподівалося, що прийняття буддизму сприйметься прихильно більш розвиненими сусідніми культурами Кореї та Китаю, та підвищить репутацію Японії як зростаючої цивілізованої нації у Східній Азії. Після офіційного прийняття монахів, вчених і студентів регулярно відправляли до Китаю, щоб глибше вивчати принципи буддизму та повертати ці знання разом із мистецтвом і навіть іноді реліквіями на благо японського народу.
Альона Дмитрук
