Так наприклад, притчі Христові є такими , що відтворюють реалії нашого повсякденного життя. Неодноразово спостерігаю за тими речами, які відбуваються у суспільстві, в кожному людському житті, а потім пригадую ту або іншу притчу. Для прикладу візьмемо притчу про будівництво дому на нестійкій основі та міцній.
Відверто кажучи більшість із нас якраз і будує життя на не міцній основі. А чому? Оскільки без відсутності любові, згоди, подружньої вірності не можна побудувати міцну сім’ю. Тоді ж як без миру і єдності, дружби не можуть бути міцними людські відносини. Кожен із нас навіть не замислювався над тим, що причиною усіх наших негараздів є не надія на духовне спасіння, а порятунок через матеріальне багатство.
На думку сучасних богословів такий підхід до матеріальних речей є повністю абсурдним, адже людиною назавжди втрачається одна із важливіших деталей морального і духовного життя – віра. Вона — міцний фундамент, на якому і будується наша віра в Ісуса Христа, Бога і Людини. І якщо ми будуємо своє життя не надійній основі, то в результаті нашого недбальства усе це буде зруйновано сукупністю негативних речей: суєтою, безнадійністю, безвір’ям, підступними словами і брехнею.
Притча про багача і Лазаря демонструє нам два протиставлення – нікчемність багатства і матеріальну убогість, отримання через перенесення страждань вічного життя з Богом. Митар і фарисей — уособлення грішників, що каються і гордих, лицемірних, безумних людей, які не маючи милосердя до інших ставлять себе на показ і вихваляння перед іншими, не виявляючи жодного смирення перед Богом і любові до свого ближнього. Десять дів із світильниками — люди постійні, які ходять світлі Христової віри, приготовленні до зустрічі з Христом Спасителем і нерозумні, з відсутністю добрих справ, у темряві перебувають, забувають про другий прихід Спасителя на Землю.
Таланти — дари Божі, які одні використовують, а інші їх втрачають. Багата вечеря – Царство Боже, Літургія; Господар весільного бенкету – Бог- Отець; наречений – син – Син Божий, Господь Ісус Христос; запрошені гості у весільних одежах — віруючі, у яких душа наповнена любов’ю; чоловік у не весільній одежі — забруднений гріхами беззаконник; слуги господаря – Ангели Господні; темрява кромішня – місце вічних мук та страждань. Притча про пшеницю та кукіль є наглядним прикладом того, що відбувається у наш час: Христос сіє у світі та душі кожного з нас насіння віри, але з’являється кукіль — єретичні науки, погані думки, посіяні ворогом людства – дияволом. Ті, що сплять піддаються по лінощам своїм спокусам, даючи можливість розвиватися поганим думкам, єресям. Натомість за цим пильно слідкують ангели Божі, не даючи можливості проникнення неправдивих учень, єретиків. Не бажає і сам Творець матеріального і божественного світу знищувати єретиків внаслідок війни, щоб в результаті не були знищені самі праведники.
Бог не бажає смерті людини через її злі помисли, щоб разом з нею не знищити добрих християн. Зв’язані снопи вказують на припинення діяльності єретиків. Святі перебуватимуть у небесних оселях (житниці).
Женці — Ангели, які при другому приході Христа, кінці світу стануть відділяти святих від грішників, останніх кинуть у вогонь невгасимий. Відповідно усі ці притчі стосуються нас, простих людей – християн, в яких ми повинні бачити себе і не уподібнюватися наслідникам зла, а тільки почерпати, добре, мудре і корисне, власне таке, що допомагає реалізувати себе і відкрити для Бога.
По при все, необхідне чітке розуміння і усвідомлення наших слів, справ, вчинків, відвернення від зла та обрання добра, любові замість ненависті, миру без війни, без роздратованості, а спокою. І якщо ця цілковита ідилія буде встановлена, тоді з впевненістю можна сказати, що дійсно здійснюється створення раю як у світі та і в людині. Таким чином йде поступове будівництво Царства Небесного у кожній особі.
Вважаю, що написане мною приведе до глибоких роздумів та аналізу життя багатьох людей, в тому числі і наше суспільство.
Богдан Стрикалюк
