Це також призвело до утворення інших спільнот, зокрема іоанобонітів, еремітів, брітініанів. Зимою 1244 року — папа Інокентій IV об’єднує їх в Августинський орден, який отримав так зване «правило святого Августина» (про походження правила нікому не відомо). У 1256 році – папа Олександр IV обирає генерала – пріора і чотирьох провінціалів в Італію, Іспанію, Францію та Німеччину. З 1567 року – папою Пієм V зарахований до таких жебрацьких орденів як домініканці, францисканці, кармеліти, августинці.
У 1580 році – надання прав розширення ордену. Керує справами ордену з Риму генерал – пріор з допомогою радників (дефініторів). Зміщення та обрання генерала- пріора відбувається кожні шість років. Притримуються не дуже суворого уставу, враховуючи звичайні та особливі пости. Августинці носять білий шерстяний підрясник з наплічником, а поверх накинуту чорну рясу з довгими рукавами з капюшоном і оперезані шкіряним поясом.
У саксонську конгрегацію августинців входив Мартін Лютер. Засновником ордену босих августинців в Португалії став Томас. Цим орденом обов’язковими були дотримані суворі правила та піст. З 1662 року – отримують особливий устрій від папи Григорій XV. Поширення ордену спостерігалося в Японії, Перу, Філіппінських островах. У XVІ столітті орден нараховував дві тисячі монастирів, з них триста – жіночих.
Дві головні умови для тих, що бажають вступити в орден: ведення спільного чернечого життя, відмова від власності. Розрізняють уставних августинців за чорним кольором одягу, каноніки, премонстранти – білого, окреми орден відлюдників – чернеча конгрегація. Представлений реформованими гілками: орденом босоногих братів – відлюдників та братів – реколектів. Конгрегації орденів можуть бути як чоловічі так і жіночі. Загальна чисельність августинців складає близько десяти тисяч.
Пегас
