Відома в історії Західної Церкви особистість, релігійний діяч, канонізований святий, від його імені походить один із заснованих орденів чернецтва в католицизмі.

Народився він у 480 році нашої ери в невеликому італійському містечку Нурсія (прізвище Нурсійський запозичене саме звідси) в шляхетній сім’ї. У чотирнадцятирічному віці батьки відправили його навчатися  в столицю Італії – Рим. Але Бенедикт не бажав навчання, оскільки душа хлопця лежала до Бога.  Відправляється на гору Монте – Касіно, довгий час перебуваючи в роздумах про мирське життя,  з наміром посвяти життю духовному. Дотримується не суворого аскетичного життя.

Бенедикт Нурсійський

Заснований ним монастир – центр богословської освіти для Західної Європи. Слугував ним довгий час. Бенедиктом укладено устав, взятий за базис життєвого досвіду пустельників Сходу. Згідно уставу, чернець повинен зректися матеріальної власності, переписувати рукописи. Монастир має велику бібліотеку.

Багато західних монастирів прийняли устав святого Бенедикта із Нурсії. Агіографію Бенедикта Нурсійського зробив папа святий Григорій Двоєслов, по суті це була друга книга життя отців Італії. В описі згадується наступне: ще до Моне-Касіно, Бенедикт вів свій християнський подвиг в місцевості під назвою «Епфіда», але через переслідування людської слави і хвали, віддаляється в пустелю Субіако. Роль келії виконувала печера в самісінькій скелі, що розташована над озером. Про місце перебування Бенедикта ніхто не знав, окрім ченця Романа, який приніс йому чернечий одяг, хліб. Божественне  провидіння вказало не лише священику, а й простим пастухам на преподобного Бенедикта, так що чутки про нього розійшлися досить швидко.

Суворе керівництво  ченців, які звикли до вольностей могло обернутися отруєнням Бенедикта, але помітивши небезпеку чудесним чином, змушений був залишити їх, йдучи в пустелю. До нього поступово стягувалися учні, стаючи служителями Бога. Велика кількість давала можливість замислитись над будівництвом обителей для них. Завдяки Бенедикту постало дванадцять монастирів, в кожен було розселено по дванадцять людей.

При зростанні слави щодо діяльності преподобного знаходилися і заздрісники, наприклад такі як священник Флоренція. Бенедикт, виявивши смирення  вирішив відступити, поселившись на горі Монте-Касіно. На гірському уступі збудував монастир, який став одним із головних. Доклав чимало зусиль для його зовнішнього і внутрішнього облаштування.

Людина удостоїлася дару чудотворення, займалася зціленням хворих, виганяла бісів, повертала мертвих до життя через Бога, отримала дар прозріння, пророцтва, бачення замислів людського серця.  Про день свого відходу зі світу попередив деяких учнів ще раніше. Повелів ченцям, щоб до шести днів гріб для нього відкрили. Боровся з лихоманкою, яка кожного разу посилювалася. Перед смертю причастився, спертий на учнівські руки, піднявши вгору руки промовив молитву. Близько 549 року нашої ери преподобний Бенедикт відійшов до Господа.

Місцем поховання святого слугував храм Івана Хрестителя (замість зруйнованого язичницького на честь бога Аполлона). Вшанування пам’яті святого Бенедикта Нурсійського  церквою латинського обряду  відбувається 14 березня.

Пегас