Хоча є свідчення про зусилля зороастрийців поширити свою віру після місії Зороастра, кажуть, що віра розповсюджувалася завдяки доброчесній поведінці віруючих, які дотримувалися трьох основних цінностей поведінки:
- Знаходити друзів серед ворогів.
- Зробити злих людей праведними.
- Навчати невігласних.
Якби людина жила за цими принципами, вона мала б не лише гарне та продуктивне життя, а й була б винагороджена у потойбіччі. Коли людина народжується, її вищий дух (фраваші) посилає її душу (урван) у тіло, щоб вона вибирала між добром і злом у матеріальному світі. Після смерті душа три дні перебуває поруч із тілом, а потім йде до мосту Чінват, який розміщений над прірвою між живими та мертвими. Там душу вітають собаки, що представляють добро та зло. Далі душа зустрічає Святу Діву, яка є представницею совісті. Для виправданих душ вона виглядає прекрасною, для засуджених — потворною. Діва проводить душу на міст, де ангел Суруш захищає від демонів. Міст розширюється для виправданих, а стискається для засуджених. Суруш направляє душу до ангела Рашну, який судить мертвих.
Ті, хто жив зі світлом, йдуть у рай, ті, хто ні — до пекла. Навіть якщо когось призначено до найнижчого рівня пекла, це не вічне покарання. Ахура-Мазда, як Найвища Доброта, не дозволить вічно страждати, і з часом прийде Месія – Саошянт («Той, Хто приносить користь») – який принесе Кінець Часів – Фрашокереті – коли всі душі зберуться до Ахура-Мазди у радісному возз’єднанні.
Іван Гудзенко
