Хаккані походив із пуштунського племені Задран (Ядран) у провінції Пактія на південному сході Афганістану. Цей регіон мав особливе значення через близькість до Пакистану, складний гірський рельєф і сильні племінні традиції. Майбутній командир здобув релігійну освіту в медресе Афганістану та Пакистану. Саме там сформувалися його релігійні та політичні погляди, які пізніше стали важливою частиною його діяльності.
Невдала кампанія 1975 року
Перший значний досвід збройної боротьби Хаккані отримав ще до радянського вторгнення в Афганістан. У 1975 році він взяв участь у невдалій ісламістській партизанській кампанії проти уряду президента Мохаммеда Дауда Хана.
Спроба повстання завершилася невдачею, однак для Хаккані цей період став своєрідною школою політичної та військової боротьби. Він отримав досвід організації збройних груп, використання місцевих зв’язків і роботи в умовах нестабільності. У наступні роки ці навички виявилися надзвичайно важливими.
Ситуація в Афганістані різко змінилася після квітневого перевороту 1978 року, коли до влади прийшла Народно-демократична партія Афганістану. Новий комуністичний уряд зіткнувся зі збройним опором у різних частинах країни. Вже наступного року конфлікт набув міжнародного масштабу.
Радянське вторгнення і поява моджахедів
У грудні 1979 року Радянський Союз увів війська до Афганістану, намагаючись підтримати союзний комуністичний уряд. Проти радянських військ та афганських урядових сил виступили численні ісламістські збройні угруповання, які отримали загальну назву моджахеди.
Саме в цей період Джалалуддін Хаккані перетворився на одного з найвідоміших польових командирів афганського опору. На відміну від багатьох командирів, які контролювали відносно невеликі локальні угруповання, Хаккані поступово створив широку мережу, що спиралася одночасно на племінні, родинні та ідеологічні зв’язки. Його головною зоною впливу став регіон Лоя-Пактія — історична територія на південному сході Афганістану, яка охоплює сучасні провінції Пактія, Пактіка та Хост. Регіон був стратегічно важливим через своє розташування біля пакистанського кордону.
Лоя-Пактія як база мережі
Географія відіграла важливу роль у формуванні майбутньої мережі «Хаккані». Гірські райони східного Афганістану забезпечували можливості для прихованого переміщення людей, зброї та продовольства. Через кордон із Пакистаном проходили важливі маршрути постачання, які використовувалися афганськими повстанцями.
Хаккані зумів перетворити місцеві племінні зв’язки на основу ширшої військової структури. До його сил приєднувалися бійці з різних районів, а релігійна ідеологія допомагала мобілізувати прихильників далеко за межами його безпосередньої племінної території. Саме ця здатність створювати мережу контактів, а не лише керувати одним загоном, згодом стала визначальною рисою організації.
Підтримка США та Пакистану
Афганський опір отримував значну зовнішню підтримку від держав, які виступали проти радянської присутності. Сполучені Штати через Центральне розвідувальне управління брали участь у масштабній програмі таємної допомоги афганським моджахедам. Важливим посередником у цій системі була пакистанська міжвідомча розвідка — Inter-Services Intelligence, або ISI.
Джалалуддін Хаккані встановив тісні контакти з пакистанськими структурами та став одним із командирів, через яких проходили зброя, фінансування і люди, що прямували до Афганістану. Водночас важливо розуміти історичний контекст. У 1980-х роках Хаккані був союзником сил, які боролися проти радянської військової присутності. Пізніша трансформація афганського конфлікту призвела до того, що колишні учасники антирадянського опору опинилися по різні боки нових конфліктів.
Залучення іноземних добровольців
Хаккані не обмежувався мобілізацією місцевих пуштунів. Він прагнув перетворити афганську боротьбу на ширший ісламський рух. Для цього встановлювалися контакти з іноземними мусульманськими добровольцями, які прибували до Афганістану для участі у війні.
Хаккані також підтримував контакти з представниками арабських країн Перської затоки та намагався залучати фінансові ресурси для продовження війни. Таким чином навколо його сил поступово формувалося міжнародне середовище прихильників і донорів. Цей процес мав далекосяжні наслідки. Афганістан у 1980-х роках став місцем зустрічі місцевих повстанців, іноземних добровольців, релігійних діячів і фінансистів. Саме в цьому середовищі виникли контакти, які пізніше відіграли важливу роль у формуванні транснаціональних джихадистських організацій.
Знайомство з Усамою бен Ладеном
Одним із найвідоміших іноземних діячів, із якими Хаккані встановив тісні зв’язки, був Усама бен Ладен — саудівський мільйонер і майбутній засновник та лідер «Аль-Каїди».
Бен Ладен прибув до регіону в контексті антирадянської боротьби й поступово створив власну мережу контактів серед іноземних добровольців. Зв’язки між ним і Хаккані стали частиною ширшої системи відносин між афганськими польовими командирами та арабськими добровольцями.
У подальшому ці контакти набули особливого значення, оскільки «Аль-Каїда» перетворилася на міжнародну терористичну організацію. Проте в період радянсько-афганської війни політична та військова карта регіону була значно складнішою, а різні групи мали спільних противників, не будучи єдиною організацією.
Від польового командира до засновника мережі
До завершення радянсько-афганської війни Джалалуддін Хаккані вже мав значний військовий авторитет і розгалужену систему зв’язків. Його вплив базувався не лише на кількості бійців, а й на здатності підтримувати контакти з племінними лідерами, релігійними діячами, іноземними добровольцями, пакистанськими структурами та міжнародними фінансовими мережами.
Саме в цей період сформувалися основні характеристики того, що пізніше стали називати мережею «Хаккані». Її фундаментом були місцеві пуштунські зв’язки, ісламістська ідеологія, транскордонна інфраструктура та міжнародні контакти.
Джалалуддін Хаккані починав як регіональний ісламістський командир, але згодом створив структуру, здатну діяти далеко за межами його рідної Пактії. Його досвід у війні, племінні зв’язки та контакти з іноземними союзниками заклали основу організації, яка пережила зміну політичних режимів і кілька десятиліть війни. Таким чином, історію мережі «Хаккані» неможливо розглядати окремо від історії самого Афганістану. Її формування стало результатом поєднання місцевих племінних традицій, ісламістської мобілізації, радянсько-американського протистояння та появи міжнародних мереж бойовиків, які згодом вплинули на політику й безпеку всього регіону.
Іван Гудзенко
