Джалалуддін Хаккані на цьому етапі вже був відомим польовим командиром і політичним діячем. Після падіння попереднього режиму він отримав посаду міністра юстиції у тимчасовому уряді, сформованому лідерами моджахедів. Проте цей уряд виявився нездатним забезпечити тривалий мир, а боротьба між різними фракціями призвела до нової хвилі громадянської війни.
Поява Талібану
На тлі хаосу в середині 1990-х років почав швидко посилюватися Талібан. Рух виник переважно серед релігійних студентів, багато з яких навчалися в медресе Пакистану. Талібан виступав із програмою встановлення порядку та ісламського правління й швидко поширив свій контроль на значні території Афганістану. Для Джалалуддіна Хаккані союз із новим рухом став важливим політичним рішенням. У 1995 році він приєднався до Талібану. Наступного року таліби захопили Кабул і встановили контроль над значною частиною країни.
Хаккані став частиною урядової системи Талібану та обійняв посаду міністра у справах племен. Його авторитет серед пуштунського населення та військовий досвід робили його цінним союзником нового режиму.
Особливе становище мережі «Хаккані»
Попри приєднання до Талібану, мережа «Хаккані» не зникла як окрема структура. Вона зберігала власні зв’язки, командування та систему підтримки. Її основною зоною впливу залишався схід Афганістану та прикордонні райони Пакистану. Саме ця напівавтономність стала однією з головних особливостей організації. Мережа була пов’язана з Талібаном спільною ідеологією, військовими цілями та союзами, але водночас мала власну історію, командну структуру і мережу контактів.
У 1990-х роках її представники також підтримували зв’язки з іноземними ісламістськими бойовиками. Це ще більше розширювало міжнародне значення структури Хаккані.
Падіння Талібану у 2001 році
Новий перелом настав після терористичних атак 11 вересня 2001 року у США. Американська адміністрація вимагала від Талібану видати Усаму бен Ладена та припинити надання притулку «Аль-Каїді». Після відмови США та їхні союзники розпочали військову операцію в Афганістані.
Талібан був усунутий від влади, а його керівники та союзні структури змушені були перейти до підпільної діяльності. Лідери мережі «Хаккані» перебралися до племінних районів Пакистану, звідки почали відновлювати свою діяльність. Для мережі це стало переходом від участі в уряді до ролі повстанської організації. Її бойовики долучилися до відродженого Талібаном збройного опору проти міжнародних сил та нового афганського уряду на чолі з Хамідом Карзаєм.
Сіраджуддін Хаккані перебирає керівництво
На початку XXI століття Джалалуддін Хаккані вже був літньою людиною, а його здоров’я, за повідомленнями, погіршувалося. Тому оперативне керівництво мережею поступово перейшло до його сина Сіраджуддіна Хаккані.
Це означало не просто зміну керівника. Сіраджуддін став представником нового покоління мережі, яке виросло вже в умовах постійної війни після американського вторгнення. Він підтримував тісні контакти з керівництвом Талібану та відігравав дедалі важливішу роль у координації бойових операцій. Поступово мережа «Хаккані» стала одним із найбільш відомих компонентів талібського повстання.
Напади в Кабулі
У роки війни мережі «Хаккані» приписували відповідальність за низку резонансних атак в Афганістані. Особливо важливим напрямком була столиця Кабул, де діяли урядові установи, дипломатичні представництва та військові об’єкти міжнародної коаліції.
Американські та афганські чиновники звинувачували мережу в організації вибухів, убивств, викрадень і складних нападів на важливі об’єкти. Серед таких операцій були атаки із застосуванням смертників і озброєних груп, які намагалися проникати в добре захищені райони столиці.
Тактика мережі поєднувала традиційні методи партизанської війни з диверсійними операціями та атаками в міських районах. Саме це зробило її одним із найнебезпечніших противників міжнародних сил в Афганістані.
Конфлікт навколо Пакистану
Діяльність мережі «Хаккані» стала не лише афганською, а й міжнародною проблемою. Особливо гострі суперечності виникли між Сполученими Штатами та Пакистаном.
Американські чиновники стверджували, що мережа використовувала пакистанський Північний Вазиристан як важливу базу для підготовки та планування операцій в Афганістані. США також звинувачували окремі пакистанські структури у сприянні мережі.
Пакистанський уряд категорично заперечував такі звинувачення. Ісламабад наголошував, що сам Пакистан зазнав значних втрат від діяльності різних збройних угруповань і проводив військові операції проти бойовиків на власній території. Ця суперечність стала однією з найбільш складних проблем американсько-пакистанських відносин у період війни в Афганістані.
Мережа «Хаккані» як частина повстання Талібану
Упродовж 2000-х і 2010-х років межа між мережею «Хаккані» та Талібаном залишалася складною. Мережа мала власні особливості, але водночас діяла в рамках ширшого талібського повстання. Її географічне положення давало змогу підтримувати транскордонні зв’язки, а історичний авторитет родини Хаккані забезпечував доступ до місцевих племінних і релігійних мереж.
У 2012 році Сполучені Штати офіційно внесли мережу «Хаккані» до списку іноземних терористичних організацій. Це рішення стало кульмінацією багаторічної американської уваги до діяльності структури.
Зв’язок мережі «Хаккані» з Талібаном демонструє, наскільки складною була політична карта Афганістану після радянської війни. Джалалуддін Хаккані спочатку був одним із командирів антирадянського опору, потім став урядовцем, а після 2001 року його організація перетворилася на важливу частину повстання проти США, НАТО та уряду Афганістану. Водночас історія мережі показує, як регіональні збройні структури могли перетворюватися на транскордонні мережі. Племінні зв’язки, релігійна ідеологія, географія прикордоння та міжнародні союзи дозволили мережі «Хаккані» зберегти вплив навіть після падіння режиму Талібану у 2001 році. Її подальша історія була тісно пов’язана з Талібаном і стала важливою частиною афганського конфлікту XXI століття.
Іван Гудзенко
