Апельсини не мали жодного стосунку до причин війни. Назва виникла вже під час кампанії, коли іспанський головнокомандувач Мануель Годой після успішного наступу зірвав апельсинові гілки поблизу Елваша й надіслав їх іспанській королеві як символ перемоги.
Португалія між Наполеоном і Британією
Наприкінці XVIII століття Велика Британія залишалася головним противником революційної Франції. Після приходу до влади Наполеона Бонапарта Париж прагнув ізолювати британців економічно та політично.
Португалія була давнім союзником Лондона. Британський ринок мав велике значення для її торгівлі, а британський флот допомагав захищати величезну португальську колоніальну імперію. Розрив цих відносин був для Лісабона надто ризикованим.
Наполеон вимагав закрити португальські порти для британських суден і приєднатися до антибританської політики Франції. Португалія відмовилася. Іспанія, яка тоді перебувала в союзі з Францією, погодилася застосувати військову силу.
Мануель Годой починає вторгнення
20 травня 1801 року іспанські війська під командуванням Мануеля Годоя перейшли португальський кордон. Основний наступ розгорнувся в районі Алентежу, де розташовувалися важливі прикордонні фортеці.
Португальська армія виявилася недостатньо підготовленою. Іспанці швидко захопили Олівенсу та кілька інших укріплень. Найважливішою здобиччю стала саме Олівенса — місто біля кордону, яке протягом століть належало Португалії.
Натомість потужну фортецю Елваш іспанцям узяти не вдалося. Та продовжувати війну довго не знадобилося: після перших поразок португальський уряд погодився на переговори.
Чому війна стала «апельсиновою»
Після успішного наступу Годой надіслав королеві Марії Луїзі апельсинові гілки, зірвані неподалік Елваша. За переказами, він супроводив подарунок повідомленням про готовність продовжити марш аж до Лісабона. Цей жест став настільки відомим, що коротка кампанія отримала назву Війна апельсинів.
Іронія полягала в тому, що за легкою й майже комічною назвою стояла цілком серйозна геополітична боротьба: Франція намагалася послабити Британію, Іспанія прагнула зміцнити свої позиції на кордоні, а Португалія намагалася зберегти старий союз і власну незалежність.
Бадахоський мир
6 червня 1801 року сторони уклали Бадахоський мир. Португалія погодилася закрити свої порти для британських кораблів, надати Франції торговельні поступки та сплатити контрибуцію.
Іспанія повернула більшість захоплених територій, але залишила за собою Олівенсу. Саме це місто стало головним і найтривалішим наслідком війни.
Франція також домоглася перегляду кордонів у Південній Америці, де португальська Бразилія межувала з Французькою Гвіаною. Таким чином, конфлікт на Піренейському півострові мав наслідки навіть за Атлантикою.
Олівенса — спадщина війни
До 1801 року Олівенса понад п’ять століть перебувала під португальською владою. Після Бадахоського миру місто перейшло до Іспанії й залишається її частиною донині.
Португалія згодом неодноразово ставила питання про повернення території, особливо після Віденського конгресу 1815 року. Проте фактичний контроль Іспанії зберігся.
Сьогодні Олівенса входить до автономної області Естремадура, але в її архітектурі досі помітне португальське минуле. Саме тому місто залишається живим нагадуванням про коротку війну, що змінила кордон двох держав.
Чи досяг Наполеон своєї мети
Формально Франція та Іспанія перемогли. Португалія пішла на поступки, а Іспанія отримала нову територію. Проте головна стратегічна проблема залишилася.
Португалія не могла надовго відмовитися від британської підтримки. Її економіка, морська торгівля й колоніальна система були надто тісно пов’язані з Великою Британією.
У 1807 році Наполеон знову висунув Лісабону вимогу приєднатися до блокади Британії. Після нової відмови французькі війська вторглися до Португалії, а королівський двір евакуювався до Бразилії. Тому Війну апельсинів можна вважати передвісником значно масштабнішої Піренейської війни.
Коротка війна з довгою пам’яттю
Війна апельсинів тривала недовго, але добре показала становище Португалії на початку Наполеонівської епохи. Країна опинилася між двома сильнішими центрами сили: Францією на континенті та Великою Британією на морі.
Для Іспанії кампанія принесла швидку перемогу й Олівенсу. Для Наполеона вона стала лише частковим успіхом, оскільки Португалія так і не відмовилася остаточно від британського союзу. А сама війна залишилася в історії під незвичною назвою, що контрастує з її справжнім змістом. За апельсиновими гілками стояли ультиматуми, війська, територіальні втрати та велика європейська боротьба, яка незабаром охопила весь Піренейський півострів.
Іван Гудзенко
