Організація сформувалася навколо Джалалуддіна Хаккані — афганського польового командира, який став одним із відомих лідерів антирадянського опору в Афганістані. У наступні десятиліття мережа поступово перетворилася з регіонального угруповання на впливову військово-політичну структуру, тісно пов’язану з Талібаном. Державний департамент США відносить формування мережі до кінця 1980-х років, хоча її передумови сягають ще попереднього періоду афганського конфлікту.
Витоки під час війни з Радянським Союзом
Історія мережі нерозривно пов’язана з війною в Афганістані 1979–1989 років, коли радянські війська підтримували уряд у Кабулі, а проти нього воювали численні угруповання моджахедів. Джалалуддін Хаккані став одним із командирів, які організовували опір радянським силам і афганським урядовим військам. Важливе значення для майбутньої мережі мав район провінцій Пактія, Пактика та Хост на сході Афганістану. Гірський рельєф і близькість пакистанського кордону створювали сприятливі умови для переміщення бойовиків, постачання зброї та організації баз.
У середині 1980-х років Джалалуддін Хаккані встановив зв’язки з Усамою бен Ладеном. Це стало одним із чинників, які в подальшому пов’язали мережу з ширшим міжнародним джихадистським середовищем. Водночас у період боротьби проти радянських військ Хаккані отримував підтримку від Сполучених Штатів через систему допомоги афганським антирадянським силам.
Зближення з Талібаном
Після виведення радянських військ Афганістан не отримав тривалого миру. У країні спалахнула боротьба між різними політичними та військовими угрупованнями. У 1990-х роках на політичну сцену вийшов Талібан, який швидко поширив свій контроль на значну частину території. У 1995 році Джалалуддін Хаккані приєднався до Талібану. Після захоплення рухом Кабула в 1996 році він став частиною його політичної та військової системи. Однак мережа зберігала значний ступінь самостійності, спираючись на власні родинні, племінні та військові зв’язки.
Саме ця комбінація — формальна приналежність до Талібану та водночас окрема організаційна структура — стала однією з характерних рис мережі «Хаккані». Дослідники часто описували її як напівавтономну складову талібського руху.
Після американського вторгнення 2001 року
Після терористичних атак 11 вересня 2001 року Сполучені Штати розпочали військову операцію в Афганістані. Талібан був усунутий від влади, а його керівники та союзні структури почали відновлювати повстанську діяльність.
Після падіння режиму Талібану Джалалуддін Хаккані перемістився до Пакистану, звідки мережа продовжила організовувати операції в Афганістані. Особливо важливим для неї залишався район Північного Вазиристану, де діяли бази та мережі підтримки різних збройних угруповань. Державний департамент США характеризував мережу як одну з найнебезпечніших структур, що діяли проти американських, коаліційних та афганських сил.
У період повстання мережі приписували численні атаки, викрадення людей та напади на військові й цивільні об’єкти. Серед відомих операцій — атака на американське посольство в Кабулі у вересні 2011 року та напад на комплекс дипломатичних і військових об’єктів у столиці. За даними Державного департаменту США, у 2011 році вибух вантажівки в провінції Вардак поранив 77 американських військовослужбовців.
Джалалуддін і Сіраджуддін Хаккані
Важливою особливістю мережі стала роль родини Хаккані. Після поступового відходу Джалалуддіна від активного керівництва провідну роль перебрав його син Сіраджуддін Хаккані.
Сіраджуддін продовжив діяльність мережі та став одним із найвпливовіших командирів Талібану. У 2015 році його призначили заступником лідера Талібану. Після смерті Джалалуддіна Хаккані у 2018 році Сіраджуддін фактично став головним керівником мережі. Таким чином, організація, яка виникла навколо одного військового командира, перетворилася на спадкову за характером політико-військову структуру. Родинні зв’язки відігравали важливу роль у підтриманні її внутрішньої цілісності.
Методи діяльності та репутація
Мережа «Хаккані» здобула особливо суперечливу репутацію через використання тактики, характерної для сучасних повстанських і терористичних організацій. Їй приписували застосування вибухів, нападів на військові об’єкти, складних атак у міських районах та викрадень людей. Однією з характерних особливостей була здатність організовувати операції далеко від традиційних районів базування. Для цього використовувалися розгалужені мережі зв’язків, місцеві союзники та транскордонні маршрути.
Американська влада офіційно визначила мережу «Хаккані» як іноземну терористичну організацію 19 вересня 2012 року. Таке рішення передбачало санкції проти організації, заборону матеріальної підтримки та замороження активів, що підпадали під американську юрисдикцію.
Зв’язки з «Аль-Каїдою»
Окреме місце в історії мережі займають її контакти з «Аль-Каїдою». Джалалуддін Хаккані встановив зв’язок з Усамою бен Ладеном ще в 1980-х роках, а в наступні десятиліття між структурами існували взаємні контакти та співпраця. Ці зв’язки стали однією з причин особливої уваги американських та міжнародних спецслужб до мережі. Водночас мережу «Хаккані» не варто автоматично ототожнювати з «Аль-Каїдою»: це різні організаційні структури, хоча між ними існували тісні взаємозв’язки.
Повернення Талібану до влади
Новий етап розпочався у 2021 році, коли американські та союзні сили завершили виведення з Афганістану, а Талібан у серпні того ж року відновив контроль над Кабулом і значною частиною країни. Ця подія змінила роль мережі «Хаккані». Якщо раніше вона діяла переважно як повстанська структура проти афганського уряду та міжнародних сил, то після повернення Талібану до влади її представники отримали важливі державні посади.
Сіраджуддін Хаккані був призначений міністром внутрішніх справ уряду Талібану. Таким чином, представник угруповання, яке роками вело збройну боротьбу проти міжнародних сил, опинився в одному з ключових центрів управління афганською державою.
Чому мережа «Хаккані» важлива для історії Афганістану
Історія мережі «Хаккані» показує, наскільки складним був афганський конфлікт. Організація виникла в умовах боротьби проти радянської військової присутності, пережила громадянську війну 1990-х років, інтегрувалася в систему Талібану, а після 2001 року стала одним із важливих компонентів збройного повстання проти США, НАТО та афганського уряду. Її історія також демонструє, наскільки умовним може бути розмежування між окремими збройними угрупованнями в Афганістані. Мережа «Хаккані» мала власну історію, керівництво та структуру, але водночас протягом десятиліть була тісно пов’язана з Талібаном.
Після 2021 року ця історія отримала парадоксальне продовження: колишні командири повстанського угруповання стали частиною державного апарату Талібану. Саме тому мережа «Хаккані» залишається одним із ключових елементів для розуміння сучасної політичної та військової історії Афганістану.
Іван Гудзенко
