Вагому і впливову роль на діяльність собору відіграли єзуїти. Собором було визначено і затверджено такі питання як церковна ієрархія, традиції, таїнства, сотеріологічну роль церкви, що раніше відкидалося самими протестантами. Тридентський собор постановив: джерелом віри потрібно визнавати не лише Біблію, а й Священне Передання. Підтверджено рішення визнання папи як глави католицької церкви, священства, целібату, месси, сповід, поклоніння святим.
З точки зору собору, спасіння здійснюється завдяки заслугам Христовим (противага протестантської доктрини), віра – це шлях до спасіння, для якої важливими є церковне посередництво та добрі справи. Сама ж феодальна догматична організаційна церковне структура остаточно набула остаточного закріплення доктринами про первородний гріх, оправдання вірою, про сім таїнств церкви.
Втім внаслідок Реформації відбулися деякі церковно- політичні зміни. Новий папа Павло IV (кардинал Карафа) підпорядкував під себе південну частину Західної Європи, включаючи увесь півострів Піренеї та Італію. Північна частина була охоплена повністю прихильниками Реформації, в якій протестантизм отримав перемогу. Ще одним не менш важливим історичним фактом стало підписання в 1555 році Аугсбурзького мирного договору в Німеччині між двома сторонами – католицькою і протестантською. Таким чином це призвело до зміцнення становища двох держав Іспанії, під управлінням династії Габсбургів та Франції, де утвердилася монархія.
Папа Павло вводить інквізицію за допомоги домініканців – єдиної зброї, що може зупинити Контрреформацію. Таким чином домініканці отримали необхідні права інквізиторів від папи: процес може відбуватися, без відсутності доносів чи підозр. У 1559 році був перше опублікований папський «Індекс», який піддавав забороні єретичні книги. Насамперед це була найміцніша і грізна зброя рішень Тридентського собору та безумовне переслідвання, тих які не згодні з ним.
Своє жорстокістю, страхом та ненавистю папа не зумів зміцнити свій авторитет, усе це привело тільки до повстання, що відбулося в Римі 1559 року. Розлючений натовп розбив в друзки папську статую, а її голову з тіарою протягнув вздовж всієї вулиці Риму. Наступником Павла IV став папа Пій IV, який і закінчив діяльність Тридентського собору у 1563 році. Собор виніс кілька рішень: створення духовних навчальних закладів для підготовки кадрів, які змогли не тільки провести реформу, а й протидіяти протестантам. Він відмінив продаж індульгенцій на деякий час. Ним були прийняті декрети, які стосувалися відпущення гріхів, чистилища, шанування святих, а також відділені доктрини католицької церкви від протестантів.
У 1564 році папою були затвердженні декрети, які увійшли в історію католицької церкви як «Тридентське сповідування» перед яким необхідно було принести клятву єпископам та професорам західноєвропейських університетів. Проте не всі його відразу прийняли. З європейськими монархами папа заключив угоди – конкордати, згідно яких визнавався папський абсолютизм всередині церкви. Відтак Пій IV відмовився прагнути ставити церковні та папські інтереси вище світської влади.
Мартин Підгірний
