Найбільш вагомими і актуальними проблемами, які постають у сучасному суспільстві виступають такі: релігійний та політичний фанатизм, неправильний підхід до соціальних, економічних, фінансових питань з боку державної влади, абсолютна пасивність щодо безробіття в країні; несправедлива судова система, прогрес корупції, махінацій, насилля, вбивства; соціальна несправедливість, байдужість, відсутність релігійної терпимості, толерантності; холоднеча у стосунках людей, прояв ворожості, заздрості, ненаситності, владолюбства; популяризація різноманітних піар – шоу і сонна реакція на такі речі.Суспільство поставлене в досить складні умови життя, існування, повністю відсутні ознаки духовності в людині, спостерігається суб’єктивний матеріалізм, духовне життя відходить на задній план, натомість з’являються нові речі: мода, секс, жага до церковної та політичної влади, необхідність в гедоністичних бажаннях (задоволення сексуальних потреб), досягнення вершини людської слави шляхом приниження інших.
Існують проблеми неправильної інтерпретації, підходу до Святого Письма, розуміння віри як елементу буття та існування людини, усвідомлення нею християнських цінностей. Важливим етапом у формуванні особистості є увага душ пастиря до її існуючих у житті проблем, розуміння і чіткого правильного до них підходу. В першу чергу необхідно пам’ятати, що людина – це духовна особистість, вільна, розумна, свідома тілесна і духовна істота, образ Божий та подоба Творця світу. Якщо ж підхід до неї буде неправильним, то в такому разі можна зашкодити її релігійним почуттям, душі.
Душа є самим важливим елементом в людині, її походження божественне, про це свідчить її приналежність до духовного, світу невидимих речей. Тіло – це частина матеріального світу, підпорядковується розумом, душею, духом людини. Серце – це основний центр життєдіяльності людини, її вольових порухів, може сприймати і не сприймати будь – які речі.
Дух – життєва енергія, сила, яка сприяє активності людини. Суспільство виступає перед Творцем об’єктом споглядання, спостереження, сприйняття, інструментарієм в руках Бога. Життя суспільства визначається через певні норми поведінки, їхні взаємовідносини регулюються релігійними і моральними законами, підтверджені законодавчою базою — Конституцією.
Конституція як головний закон держави, статтею 35 зазначає:
« Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і риту альні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей» (Конституція України, стаття 35. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина).
Таким чином ми як громадяни маємо обов’язок перед державою, а як члени духовної інституції — перед Богом. Тому за словами Христа Спасителя повинні «віддавати кесареві – кесареве, а Богу – боже». Натомість спостерігається інша картина: вбогі сплачують першими, а багаті навіть про це й не думають, живучи розкішним життям, жінки ведуть розпусний спосіб життя, стаючи на шлях розпусти; подружні життя руйнуються через зраду чоловіків та жінок; їхню неадекватну поведінку у суспільстві.
Сьогодні ці проблеми є гострими і важливими, адже торкаються людського буття, життя та існування у матеріальному і духовному світі. Людина повинна бути досить обережною у своїх словах, діях, вчинках, щоб потім це усе не спрацювало по відношенню до неї за «принципом бумеранга». Державі необхідно взятися на голову, щоб спільними зусиллями, діями, об’єднавшись з трьома важливими інституціями: духовною, соціальною і політичною – зуміти дати опір впровадженню анти моральності, зупинивши її проникнення у суспільство, державу, сім’ю та церкву.
Справжній душ пастир повинен оберігати релігійну спільноту від різноманітного маніпулювання єретичним вченням як противаги християнському віровченню. На сьогодні вистачає сект різного напрямку, що намагаються за будь – яку ціну знищити християнські цінності, отримати авторитет лідерства над іншими деномінаціями (найменуваннями релігійних груп), пропонуючи свої цікаві брошурки, заманюючи людей гуманітарною допомогою.
Чому наші люди такі довірливі і йдуть на повідку цих обманщиків, аферистів? Можливо справа в тому, що їм багато обіцяють, а вони мало отримують. Обіцяти можна і золоті гори, але інша справа, чи вони є в наявності, а можливо це лише фантазія, вигадка, спосіб чудового заробітку, тому над кожним можна повісити таблицю з написом «Лохонувся».
Дедалі більше поповнюються лави тоталітарних сект, і хто потрапляє у «сітку омани»? Звичайно, що люди з високим соціальним статусом: бізнесмени, депутати, приватні підприємці. Ну невже вони такі сліпі, глухі і німі, що не бачать як їх дурять. А служать вони не Богу, відкриваючи своє серце – лідеру секти.
Богдан Стрикалюк
Магістр релігієзнавства
