Магія Вогню та Води у Купальску Ніч (нарис з етнографії та релігієзнавства)

 

1. Основи ведичного світогляду: магія Вогню та Води.

У карпатських русинів є переказ, що цар-вогонь з царицею водою створили світ. Подібні перекази є і в інших слов’ян. Створення світу описано також у галицько-руській колядці:

«Ой коли було з начало світа, тоді не було неба, ні землі, Але лиш було синє море».

Потім описується, як злетіли два голуби — символи двостатевої творчої сили кохання — і починають творити все живе та всі речі (форми). Пасивне положення води в природі стало для людини приводом бачити в ній жіночу істоту. Без животворчої сили світла непорушна вода наповнює простір у вигляді снігу, льоду, мертвої маси. Але коли світло і тепло пробуджують її, вона розтоплюється, і під впливом світла народжує і живить світ.

Концепція двох протилежностей, через взаємність яких створений світ, є в усіх релігіях світу. Вогонь символізує дух, а вода — матерію. Це також плюсова та мінусова космічні енергії. Магія води тісно пов’язана з магією вогню. Стихія вогню допомагає обрядам одухотворення, активізації мислення та інтенсивної, руйнівної діяльності. Магія вогню — це швидкість та швидкоминуча дія. Магія води пов’язана з матеріалізацією задумів на фізичному рівні, матеріальними благами, спокійною творчою діяльністю, для загоювання ран. Особливо на початку кожної справи, в той час, як вогонь -наприкінці.

На основі космогонічного світогляду слов’яни — світлопоклонники вшановували воду. Ця істота мала різні назви: Дана, Леля, Мар’яна (чи Марена, Мар’яна Моревна), Купальниця (Купава), Діванна, Мокош та інші. Отже, вогонь-дух оживлює воду-матерію і внаслідок свого космічного шлюбу вони створюють нове життя, яке також містить у собі дві протилежності.

В психологічному плані Вогонь відповідає розуму людини та якості мудрості. Вода — це серце, почуття, любов. Досконалий той, хто врівноважив свої якості волею, осяг розумом закони природи та вмістив у серце весь світ. Або, кажучи алегорично, коли розум стане як Сонце, а серце — подібне до текучого джерела. До магії води має відношення вираз «загартовувати характер». Кожна людина, як коваль свого щастя, розжарює на «духовному вогні» свої якості характеру — метал. Холодна вода, в яку коваль занурює метал — це труднощі, випробовування. Нові якості характеру треба зробити стійкими. Очищення діє на кілька рівнів одразу. На святі Купайла спочатку очищають водою тонке тіло емоцій (совість), а потім вогнем очищують розум (здатність до мудрої дії по правді).

Бог Купайло символізує в людині божественну якість характеру, яка штовхає до необхідності очищення. А Бог Семиярило символізує сім ступенів просвітлення розуму (див. у наступному Розділі).

Оскільки Вогонь та Вода створюють дерево Життя, на свято очищуються рослинами як символами цього дерева на рівні ефірного та фізичного тіл. Так зміцнюють волю для здійснення вчинків.

Розуміння Вогню та Води багатозначне і теж має декілька рівнів. Найбільш глибокий символ Вогню приховує ідею про Вищу ьожізспгенну сутність, яку неможливо пізнати людським розумом. Вмістити непізнану сутність Божества роз’умом можливо лише у прояві й творчої сили. Гак і метафізичний принцип Вогню як першовитоку Космосу можливо уявити розумом в образі Сонця. Таке вчення було в Індії (Адвайта-Веданта), таємних культах Єгипту та в античних містеріях.

У слов’ян символічний обряд робився на свято Купайла: палаюче колесо котили з гори у воду. Це означало занурення духу в матерію Щоб створити все живе, Дух занурив свою думку — образ у Першоматерію на сім рівнів тонких тіл.

Бог літнього Купальського Сонця — Семиярило — вважається тотожнім балтійському Богу Руєвиту, який зображувався з сімома обличчями під одним шлемом, на поясі висіло сім мечів (променів або енергетичних поток,в_ Подібну символіку зображення Богів мали греки і римляни. Гелюс і Серапіс зображувалися з сімома (7 днів тижня) або дванадцятьма (12 місяців року) променями навколо голови.

Слов’яни також вірили, що у бога світла, вогню та сонця є ворог – бог пітьми та холоду. В їхній боротьбі періодично перемагає то один, то другий

Зимове сонцестояння, коли найдовша ніч та мінімальна сонячна енергетика, вважалось моментом найвищого торжества бога мороку та зла_ Наступного дня поворот Сонця на літо святкували як народження Бога Сонця та ознаку майбутнього його торжества над Богом Пітьми. Вважалось, що

Сонце щороку помирає, а потім воскресає.

Перемога світла над темрявою святкувалась у день весняного рівнодення, коли «весна зиму поборола». Максимальна перемога – літнє сонцестояння.

Сонцестояння з найдовшою ніччю вважалось перемогою Бога пітьми та зла, то літнє сонцестояння навпаки. Найдовший день. максимальна сонячна енергія символізує завершення любові Сонця — Вогню до Матінки-Землі та Води. В цей день краще всього звертатись до сонячних Богів та освячувати сонячною енергією воду. Таку воду можна пити і промовляти різні магічні замовляння, займатись творчою магією. В цей день краще займатись не магією початку нових справ, а магією здоров я, фізичної та розумової енергії. Що й робиться на святі Купайла. Особливо цінна енергія опівдень для зарядки кристалів (вони пов’язані з водою та землею), металевих ритуальних предметів (оберег, котелок тощо).

Магія вогню

Згідно з неоведичним вченням засновника інтегральної йоги Шрі Ауробіндо Гхоша, існує вогонь 3-х різновидів. Порівняємо із світоглядом

наших предків.

1 Звичайний або вогонь тертя, виникає внаслідок спалення рослин та

звільнення їх життєвої енергії — Вогнебог Симаргл Сварожич, який підтримує дерево життя у макрокосмосі (Всесвіті), в людині, в рослинах.

2 Сонячний вогонь існує не тільки як фізична та духовна енергія нашого Сонця, а як дух — Світло нашого Всесвіту, символічно названого «космічним яйцем» або «Малим сварожжям» — Дажбог Сварожич. «Се бо Дажбог створив яйце» — написано у «Велесовій книзі».

3. Електричний вогонь або блискавка, або правибух, який дав початок

нашому Всесвіту, — Перун Сварожич.

Їм відповідають: вогонь Матерії, розуму та духовної інтуїції. Але насправді існує лише один вогонь, першооснова Світу, єдиний потік свідомості — енергії, — Дух або Сварог.

«Інші вогні — це лиш гілки твого стовбура» — каже Ріг-Веда. В людині присутні всі різновиди космічного вогню та води. На жаль чітке філософське уявлення першостихій світу та пар протилежностей не збереглось у наших предків. Раджу звернутись до китайського даосизму та ведично-тантричної філософії, де ці поняття збереглись і описані дуже детально, з теорією та практикою.

На те, що вогонь — це символ духу, вказують слов’янські обряди поховання мертвих, їх тіла спалювали, а не ховали в землі (матерії). Вважалось, що вогонь допомагає відокремити дух померлого від тіла і » підіймає дух до небес. В зороастризмі також вірять в єдиного бога і запалюють на обрядах вогонь як символ.

«Дитя вод, дитя лісів, дитя речей непорушних і дитя речей, що рухаються. Навіть у камені присутній він» — каже Ріг Вєда (1.70.2).

Для людини магія вогню та води полягає в тому, щоб усвідомити себе як духовну істоту — мікрокосм, який містить в собі першопочаток світобудови та сприймає життя як космічну гру Божества. Внаслідок духовного шляху людина розкриває в собі божественні сили і стає Божеством. Найвищою стадією є досягнення безсмертя, яке теж буває різних рівнів, внаслідок духовної трансформації.

До таких духовних шляхів належать тантричні школи Індії, Тібету, Китаю. Також інтегральна йога Шрі Ауробіндо. Існує тантрична практика в ацтеків, слов’ян та інших народів. У слов’ян я зустрічав різні школи (напрямки), які по-різному розміщують функції психоенергетичних центрів -чакр. І по-різному «фарбують» ці чакри. (Див. книги 7, 9, 14,15,18). Одна схема «пофарбування» чакр та тонких тіл від фізичного до духовного описана у «Велес-Книзі»:

«Мати-Слава

Б’є крилами об боки свої,

Навколо неї сяє світло до нас.

І всяке перо іншої барви —

Червоне, синє, блакитне,

Жовте, срібне, золоте і біле.

І та сяє, як Сонце Свароже,

І колами йде посолонь.

А та світилася сімома красотами,

Як заповідано Богами нашими.

А Перун, уздрівши її,

Гримить у небі яснім!»

Поясню: Мати Слава — це космічна енергія, символічно зображена як Богиня з двома крилами (пелюстки аджна-чакри), яка повністю розкрилась в людині як дерево життя або тіло слави (безсмертя). Внаслідок цього людина досягає стану сонячної свідомості (свого духовного істинного Я, єдиного з істинним Я всього світу). Це досягається через підйом кундаліні та озаріння розуму спалахом інтуїції («Перун гримить»).

Знання про чакри та кундаліні зашифровані у назві Сонячного Бога -Семиярило (Божество у повній силі на день літнього сонцестояння) та у казці «як Іван — царевич жар-птицю шукав». Різна кількість чакр згадується у казках про Змія Горинича або драконів: 3, 7, 9, 12-головий дракон. Китайці називають психоенергетичні центри «полость дракона». Ці голови містять у собі енергію стихій так само, як і чакри: земля, вода, вогонь, вітер, дим (ефір). Ось назви центрів та відповідаючих ним стихій: зарод (Земля), живіт (вода), ярло (Вогонь), серце (Повітря), горлянка (Ефір — звук або простір), чело (Розум), родник (Небо). Все це разом зветься деревом життя. Крім того, дерево як стихія збігається з ефіром. Коли приносять в жертву богам нв одну річ, а кілька, то це роблять за послідовністю стихій: вода — земля — ефір -повітря — вогонь — вода — (дерево або земля).

Про гармонійне єднання («містичний шлюб») енергій «Вогню» та «Води», гармонійне розкриття енергій всіх чакр є в Рігведі: «О Вогонь, їй течеш до океану небес, до Богів; ти робиш так, щоб божества всіх чинів зустрілись разом, щоб злилися воєдино води світлоносного царства, що вище Сонця, і Води, що перебувають внизу».

«Вогонь, занурений у воду,» — це переживання Духовного І3о;’>-;ю в клітинках тіла. (Тіло людини переважно містить у собі воду).

Кожна людина — це вогонь-дух і йде духовним шляхом та шляхом свого життя аналогічно фазам сонячного циклу. Сонце — це видимий с/чивс’л Божества, істинного Я. Календар свят протягом року відповідає, фааам сонячного циклу та людського життя, а також різновидам магічних обряд’я. Ось схема:

1. Народження або втілення сонячного духу в матеріальному тілі. Коляда — свято Дани. Період після зимового сонцестояння.
2. Початок росту, боротьба за життя, прокладення власної дороги. Ярило східних слов’ян, арійський Рудра, Яровіт варягів. Період весняного рівнодення. Якість зростання дала привід академічним вченим вважати, що культ Ярили — аграрний. Це примітивізація стародавніх уявлень- Всі сонячні божества мали багато функцій. Кожен з нас — це істинне Я, яке символізується сонцем. Кожен проходить духовний шлях як духовний воїн, воює з силами пітьми, вирощує в собі дерево життя — психоенергетичну систему тонких тіл;

«збирає урожай» — життєвий досвід, успіх, процвітання. Також «шанує померлих предків», тобто робить спроби контакту з тонким світом, астральний вихід з тіла, яснобачення тощо. Кожний — сам собі спаситель!

3. Вступ у зрілий, дорослий стан. Максимальна творча, розумова та фізична активність. Найбільш важкі магічні замовляння та вправи. Даждьбог, Купайло, орійський Ра, Світовид. Літнє сонцестояння.
4. Вихід з творчої активності. «Збирання урожаю» — життєвого досвіду, якостей характеру та ін. Вирішення проблем службових та інших. Триглав, Сварог, Світовид, Радегаст, орійський Мітра, осіннє рівнодення.
5. Смерть як перевтілення або майбутнє воскресіння. Час зняття напруги, стресів, сприятливий для розкриття обманів. Ор (Хор). Поревіт. Період Корочуна, до зимового сонцестояння.

Ось чому на літнє сонцестояння кладуть Купальські вогні. Вогонь — це частка Сонця, його прообраз. Вогонь дає добробут і здоров’я людині та всьому живому на Землі, це всеочищуюча сила, посередник між Богами і людьми. Відомий міт стародавньої Греції про Прометея, що вкрав огонь у богів і приніс його на землю людям. У цьому міті закладена глибока філософічна ідея… Без вогню людина і досі була б у стані тварини (зими та холоду). І без духовного самопізнання сучасна людина живе гірше тварини. І наші пращури шанували вогонь і вірили, що він взятий з неба від Бога Сонця. Вони уявляли Бога не тільки в антропоморфних образах та символах, айв символах і самих силах природи.

Через концентрацію уваги на будь-якому об’єкті світу Ява можна усвідомити безконечний духовний світ (Прав).

Тепер знову повернемося до легенд. Колись давно люди поклонялися Білобогові і Сонцеві. Але не міг того терпіти злий Чорнобог і пішов на брата війною (з наукової точки зору всередині «яйця Всесвіту» постійно взаємодіють дві сили: + та -. Вони не можуть існувати одна без другої). Коли перемагав Білобог, то наступала весна. Все розвивалось, цвіло, птахи щебетали, люди співали і веселились. А коли перемагав Чорнобог, то наставала зима, вмирали дерева і квіти, все покривала темна холодна ніч. Тоді втрачало силу навіть Сонце. І саме в найдовшу ніч року, коли воно знемагало зовсім і безсило опускалося в Дніпрові води, Чорнобог посилав на землю підступного і хитрого Корочуна і наказував йому піймати і вкрасти Сонце, заховати од людей у підземному царстві. Тоді запанують вічний морок і смерть.

Але Сонце не могло вмерти. Люди, які стояли на берегах ріки, бачили, як, скупавшись у Дніпрових водах, воно оживало, підіймалося знову. І сила тепер прибувала з кожним днем. І розбігалися злі Чорнобожичі. Щоб підтримати своє світило, люди хором співали величальні пісні Сонцеві, всім небесним богам — Місяцеві, зіркам, дрібному дощикові. Ті пісні звались колядки, бо Сонце в них було Коляда. В знак перемоги Сонця над темними силами   запалювали   вогонь   у   кожному  домі.   Метою   вогняних жертвоприношень не є годування сонячних богів фізичною їжею, яка є лише символом життєво; енергії. За допомогою цієї енергії люди магічно «заряджали» Сонце, щоб впливати на погоду і перемагати сили холоду і пітьми.

За народним повір’ям сонце на Купайла виїжджає у колісниці на срібному, золотому та алмазному конях у наряді — святковому сарафані та

кокошнику. Болгари вірять, що на це свято Сонце танцює, кружляє та крутить шаблями (променями) та кидається на всі боки. У Сіпези дівчата печуть до його дня пиріжки та, виходячи на ранковій зорі у поле, розкладають іх та приказують: «Грай, Сонце, грай, тута твої сонцета» (назва пиріжків). Літнє сонцестояння (коли Сонце зависає), у Сербії та Словенії пояснюють острахом, який відчуває світило, перш ніж вирушити у шлях до зими. Цей деш:,. кпжуть вони, таке велике свято, що на нього Сонце тричі від страху стане. Коли було жарко і це загрожувало полям посухою, індуси ведичної епохи звертались до Індри з молитвою, закликаючи цього всемогутнього Бога зірвати з небесної вершини сонячне колесо і погасити його промені у дощових потоках.

Таким чином поворот Сонця на зиму був визнаний за один з подвигів Бога-громівника. На Купайла він став відзначатись колесом, яке котять з гори у воду: донині цей обряд здійснюється слов’янами та німцями.

За болгарським повір’ям, Сонце на цей день не знає дороги далі, а тому з’являється Діва і веде його по Небу. Ця Діва-Богиня Зоря, яка кожний ранок вмиває Сонце росою і відчиняє шлях його колісниці, постійно ототожнювалась із Богинею літніх гроз. Словенська пісня замінює її Вилою.

Діяльність бога-громівника яскраво відбилась у всіх повір’ях та обрядах цього часу. Наприклад, в Купальську ніч джерела та ріки миттєво перетворюються у чисте срібло й золото, папороть розквітає вогняним кольором, підземні скарби виходять назовні і палають, дерева рухаються і галасливо спілкуються, відьми та нечисті духи збираються на Лисій горі та гуляють. Це поетичні вирази, якими народна фантазія описує літні грози. Викликаний повернути сонячне коло Перун зганяє хмари на небо і перетворює день на ніч. Тому святкують у нічний час. На небі палають блискавки (розквітають вогняні квіти), вихор трясе ліси (невідомі голоси), удари блискавки розбивають гори хмар і відкривають сховане а їх підземеллі золото сонячних променів, стихійні духи співають і танцюють.

Вогні на Купальську ніч могли служити не тільки емблемою червневого Сонця, але й запаленого Перуном вогню. Це можна довести: по-перше, вугіллю Купальському приписується сила та якість громової стрілки. По-друге, в деяких місцях України-Русі купальський вогонь замінюється купою кропиви. Блискавка замінюється кропивою. Словенці під час посухи втикають у забор головешку з певністю, що вона викличе дощ. Або розкидають попіл на полях від комах.

Чехи (біля Егера) ставлять на вищому місці зрубану смолисту ялинку або сосну, прибрану вінками, квітами і червоними стрічками. Навколо неї накладають і запалюють купу гілок. Як тільки спалахне полум’я, хлопці кидаються до дерева і лізуть на нього діставати вінки та стрічки.

За О.Афанасьєвим Перун, Ярило і Лада (богиня зорі, просвітленого сонця і літніх гроз) беруть участь у житті природи і вітаються з нашими пращурами. Литовці славили Ладу: «Лада, Лада, велика наша Богиня!» і приносили їй у жертву білого півня (символ шлюбу та чоловіка Лади — Діда-Ладо або Сварога).

Ту ж богиню закликають в обрядових піснях карпато-руси. Напередодні Купайла вони збирались під старою липою та спалювали в присутності танцюючих білого півня.

Богиня Лада символізує передовсім кохану, заручену дівчину або жінку. Також вона символізує весну, оновлення природи й літню родючісіь, є матір’ю Сонця, Богинею гармонії, розваг, краси, подателька благ. Зобр.жувгіл.ась з немовлям на голові, що означає втілений світ, а яблуко в руці відтворювало ту ж ідею, що яйце Латони у римській міфології, чи яйце — початок усіх речей, яке вшановувалось індійцями. Це божество було відоме ще за трипільської культури, коли правував матріархат. Майже всі обряди, пов’язані з Іі’ддом, збігалися з весною. Веснянки виконували кілька місяців. Потім були куп;і;іі:,г:ькі пісні:

 

«Гей, око Лада, Леле Ладове, Гей, око Ладове -Ніч пропадає, Бо око Лада :

3 води виходить, Ладове свято Нам приносить».

Чоловік Лади, Дід-Ладо — Бог кохання, міцного подружнього життя, родинного ладу, іноді опікун над рослинами, особливо над просом -найдавнішим злаком. В одному з давніх переказів згадується, що він був охоронцем бджолиних гнізд від ведмедів, а також навчив людей бортницького промислу. Також це Бог весілля, розваг, втіхи. Згадки про нього знаходимо в колядках і щедрівках, веснянках і гаївках, купальських та весільних піснях. Існувало навіть повір’я: хто не спав всю Купальську ніч, мав нагоду зустрітися з Ладом — «опікуном господарства й роду». В одній з купальських пісень мовиться:

«Вийди, вийди, Фортуно, До нашого Лада — гай! Подаруй віночка нам, Подаруй віночка нам! Ой Купало — Купалочко, Віночка подай, Віночка подай!»

У народних піснях Ладо й дотепер означає ніжно любимого друга, коханого, зарученого парубка, чоловіка.

На його честь влаштовували протягом місяця (з 25 травня по 25 червня) святкові обрядодіі. Ті, хто брав шлюб, приносили в жертву білого півня на щастя.

З часом Лада була замінена у світогляді народу Пречистою Дівою Марією, яку серби звуть огняною Марією, лужичани — свєчковницею. Народні пісні, голосіння й колядки приписують Богородиці здатність посилати дощ і обробляти землю.

Дівчата на Поділлі оспівують «Царівну Ладу», «Велику Ладу», «Королівну Ладу». Литовці Ладу називали «Золотою» або «Великою Богинею’. У чехів це «Красопані»

Згідно різних джерел жінку Перуна, яка також виконувала функції Богині дощу, звали різними іменами: Додола, Діва, Перуниця, Летениця, Молонья-цариця, Богиня Зоря.

Фактично, імена Богів та Богинь — різні іпостасі Вогню та Води. День перед Купайлом, названий в пізніші, християнські часи, Аграфеною-Купальницею, присвячувався збору лікарських трав; особливо поважається купальниця (жовтоголов) та квітка Іван та Мар’я: з ними ходять у лззніо. В день Купайла, на сході Сонця, білоруси збираються біля палаючих вогнищ та діжок зі смолою, та співають:

«Іван та Мар’я На горі купалися, Де Іван купався-Берег колихався, Де Мар’я купалась-Трава розстилалась».

Тобто Перун та Богиня Зоря (або Лада) купалися у дощових потоках, на небесній горі Перший трусив Землю громом, а остання вирощувала на полях трави. В іншій купальській пісні розповідається, як «в озері сзм Бог купався з дітками-судітками». Жовтий колір квітки Іван-та-Мар’я (Купайло-та-Мавка) має символічне значення стихії Вогню, фіолетовий — Води. іі зекчзйно треба рвати вночі, до сходу сонця. Існує повір’я: якщо квіти розкласти по кутках, злодій не прийде у хату. Брат з сестрою будуть пошепки розмовляти, а злодій подумає, що це господарі хати.

З цієї квітки або купалиці плетуть вінки, щоб пускати їх на воду. Про цю квітку також існує легенда. В день літнього сонцестояння Вогняний бог. Бог Місяцю та вогняних жертвоприношень, домашнього вогнища Симаргл зустрів на березі Ра-ріки (Волги) богиню ночі — Купалицю. У них народились діти — Купайло та Кострома. Доля розлучила брата з сестрою, малим Купайла унесли за тридев’ять земель гуси-лебеді, але через багато років доля знову звела їх. Якось гуляла красуня Кострома на березі ріки, плела вінок і хвалилася, що ніхто і ніколи вінок цей не зірве (тобто вона довіку не вийде заміж). Розгнівалися Боги на самонадіяну дівицю і вирішили покарати її. Раптом налетів різкий уривчастий вітер, зірвав вінок з голови у дівчини і кинув його у воду. В цей час поруч на човні плив Купайло. Він підібрав вінок. Розлучені у дитинстві брат і сестра не впізнали один-одного, а Звичай велів їм одружитися. Лише після весілля нещасні Кострома і Купайло дізналися, що вони рідні брат і сестра, і вирішили втопитись. Кострома стала Русалкою (Мавкою). Жорстокі боги змилостивились і перетворили Купайла і Кострому у квітку Купайло-та-Мавка (сучасні Іван-та-Мар’я).

Ця легенда відображує метаморфози, кругообмін речовини у природі. її періодичне вмирання та воскресіння. Вона також має відношення до обрядів знищення двох ляльок — символічного прощання з літом як похоронного обряду.

Уявна фігура Купайла стояла в Києві. Це веселий і прекрасний Бог, одягнутий в легку одежу, який тримає квіти і польові плоди. На голові у нього вінок з жовтих квітів купалиць.

Кострому слов’яни шанували як втілення весни та плодючості — «мати колосків». Засіяне поле уподібнювалось материнському лону, яке народжує зерна, та було священним для землероба. Звідси і святість хліба. На святі «посвяти в чоловіки» хліб ламали над головами юнаків. В старовину хліб взагалі не різали ножем, бо він живий, як людина.

В обрядах проводів Костроми (весни) її зображувала молода жінка, оповита білим, з дубовою гілкою в руках, яка йшла в супроводі хороводу. На ритуальних похоронах Костроми її втілює солом’яне опудало жінки. Опудало спалюють або кидають у воду з обрядовим оплакуванням та сміхом. Колись покійників спалювали, іноді спалювали в човні, пущеному по воді. Цей ритуал забезпечував вічну плодючість землі.

На Україні зберігся обряд похорону Кострубоньки — чоловічого втілення плодючості. Як бачимо, обряди похорону ляльок можуть мати різні назви, смислове значення і відрізнятись у деталях.

З тими ж іменами Івана та Мар’ї пов’язує купальська пісня — збір хлібного урожаю:

«Ой! Чиє то жито під гору стояло? Іванкове жито під гору стояло, Під гору зелененько, по місяцю видненько. Молода Марічка ходить жито жати:

«Молодий Іванко! Не вмію я жати». Як я тебе візьму — жито жати научу..!»

Тепер розкажу про вогняну символіку іншої рослини — кропиЕіи. Прут, колючі та ціпкі трави, папороть вважалися символами Перунових блискавок. На Купайла особливо рекомендують збирати кропиву, її кладуть на оікнгіх та на поріг будинку як оберіг від чаклунів, лісовиків та нечистих духіа. Збирають її з 22 червня по 22 липня, особливо в найбільш грозові дні, коли Сонце знаходиться в зодіакальному знаку Рак. З поваги до стріл Перуна її ріжуть за допомогою гострого заліза.

Коли на горизонті збереться гроза, треба прийти на вибране місце. Не можна зустрічати грозу серед дерев, у лісополосі, на вершині пагорба. Краще на лузі, або на пасовиську, щоб стати у лощині, або ж неглибокому місці. Розвернутись обличчям до грози. Поставити праву ногу на півкроку вперед і перенести тіло на п’яту. Розправити плечі, спину. Руки зігнути у ліктях та щільно притиснути лікті до боків, щоб долоні знаходилися на рівні трохи нижче центру грудей. Розслабити долоні.

Треба дивитися на грозовий фронт злегка розфокусованим плаваючим поглядом. Дивитись треба на те, що видно кутками очей. Краще не рухагися з місця, не крутити головою, не здригатись, поки спалахи блискавок не спиняться над головою, або ж трохи збоку. Трохи розсунути вбік лікті та швидким кроком, не рухаючи руками, йти за грозою.

Зрізати верхню третину гострим ножем і покласти у мішечок з тканини. Вдома кропиву перетрусити, перев’язати ниткою у тонкі вінички і розвісити в будинку. Якщо почали ламатися центральні ніжки — спакувати кропиву у червоний мішечок (не шовковий). Тримати в кімнаті небажано — кропива дає активну діяльність, вчить жити стратегічно, твердо досягати мети. Іі використовують в замовляннях на вдачу.

Існує казка про кропиву. Багато хто намагався пройти в темне царство, але зупиняли добрих молодців непрохідні застави. Одного разу сам Перун-громовик, благословившись у своєї матінки Лади, попрямував у царство підземне підкорювати серце прекрасної дочки володаря пітьми Чорнобога. Під’їхав Перун до першої застави. Загородили йому шлях непроходимі ліси, болота, коріння ціпкі… Але погрозив Перун, що розколе своєю каленою стрілою дерева чорні — розступилися ліси, пропустили громовика. Загородили йому шлях ріки широкі. Але наказав Перун розступитися… І гори розступилися від слова Перунового. І птах з залізним дзьобом злякався Перунової стріли. Нарешті побився Перун у чесному бою з самим Чорнобогом і за перемогу одержав у винагороду його дочку — прекрасну Діву.

За силою калених стріл Перука ідуть до перун-трави — кропиви, та не простої, а на яку грім вкаже.

За іншою легендою, син Кия Світозор за допомогою вогняного жертвоприношення розбудив брата Вогню — Перуна, переможеного Марою та Чорнобогом. Потім Перун переміг Мару та Чорнобога, звільнив з полону свого брата Сонце-Дажбога^та богиню Зорю — Весну-Лелю. На свято Купайла Мати Лада змінює Лелю в Ті земних клопотах (тобто дівоче кохання переходить у шлюб). Ще легенда розповідає, як звільнене Перуном Сонце запалило п ще гримлячих хмарах три семикольорових райдуги. В цій легенді багато алегорично-філософських ідей, що мають відношення до внутрішнього духовного процесу.

Світозор — це будь-який син своєї Батьківщини, Київської Русі, який іде духовним шляхом світла. Мара, Чорнобог, хмари — символи негативних якостей та етичних недоліків людини. Хмари часто означають думки, які заважають людині усвідомити своє істинне «Я» в процесі медитації та самопізнання. Вогняне жертвоприношення — це жертва своїми недоліками та часом — заради духовного пробудження. Перун — це якість воїна, що перемагає недоліки в собі та в інших людях. Також це «блискавка» — енергія кундаліні, або спалах інтуітивного озаріння. Сонце-Дажбог — особисте істинне Я, яке людина усвідомлює через розум. Весна-Леля — якість нічної юності, кохання. Сім кольорів — сім чакр, які відповідають за сім позитивних початкових якостей, притаманних кожному від природи. Три райдуги -психоенергетичні канали іда (лівий), пінгала (правий), сушумна (центральний), розміщені в тонкому тілі. Свято Купайла — пік сонячної активності, аналогічне до піку духовного самопізнання. На цьому піку сила кохання людини до світобудови переходить у «шпюб» — єднання Я людини з Космічним Я Всесвіту.

Магія свята Купала припадає на період, коли найбуйніше ро^квігає природа. З цього часу починається повільне п відмирання. І цей переломний момент обов’язково відзначали. Треба було підтримати боротьбу з темними божествами, в яку вступала природа та Сонце. Людина вірила, що вона допоможе купальським обрядом побороти темні сили і сприятиме новому відродженню природи і Сонця.

Так само, як під час обряду зустрічі весни, на Купала палили, топили або розривали смерть (Марену). Робили солом’яне опудало, прибране в яскраву жіночу одежу, стрічки, намисто, вінки, або заквітчане купальське дерево (верба, клен, береза, сосна), навколо яких співали, танцювали, а потім знищували. Для знищення темних сил добували тертям Живий вогонь, який вважався найчистішим. Робили його тричі на рік: на Різдво Коляди, весною та на Купала.

Отже, Купальські вогні — це «живі» вогні. Вище значення цього свята у звичаї гасити і не запалювати за два дні до Купайла вогонь. Це символічно означає «смерть» та воскресіння, духовне безсмертя, відродження нібито з попелу посвяченої людини на вищих ступенях еволюції. Дослідник О.Афанасьєв пише, що у багатьох європейських країнах, жерці храмі» палили вічний вогонь, вважаючи його одержаним з неба від Бога. Якщо вогонь гаснув, то це вважалось великою бідою для країни. Поновлювали його тим самим найчистішим способом: або тертям дерева, або — від Сонця через збільшуюче скло. Існує характерне замовляння: «Вогонь вічний, а дух мій відмічений золотом, сріблом, та усяким добром». На Купайла зберігся аналогічний звичай — «живий» вогонь добували тертям двох дерев’яних чурок або каменів. В деяких місцевостях це доручали жінці похилого віку. В деяких це робили діди. С.Килимник розповідає, що це робили тільки молоді хлопці, що не мали ніяких вад, були здорові і вважалися за порядних, нічим лихим не заплямовані. (Також духовний вогонь самопізнання може запалити в собі лише добра людина). Вогонь добували на заході Сонця, а потім живий Вогонь розносили по будинках. В цей час дівчата наче цього не помічають і вовтузяться та співають пісень в 20-40 метрах від хлопців. За іншими даними, присутні всі і дивляться мовчки. Сухі гілки збирають та «крадуть» по всьому селу. «Крадуть» тільки в дворах, де є дівчина на порі.

В деяких замовляннях вогонь символізує жар кохання.

«В печі вогонь горить, палить і паше і спопеляє дрова: так би горіло й палало серце в онуки Дажбожоі (ім’я) по онуку Дажбожому (ім’я) во весь день, во всяк час». Також в обрядах магії сушили в печі слід коханого або якусь його річ, щоб він також «сушився» від кохання.

Спочатку в землю вбивали високу деревину з берези, очищену від кори. Навколо неї накладали гілки. Або підганяли деревину до сухоі бересювоі плахи з круглим отвором. Потім деревину обмотували мотузкою і крутили туди-сюди. Здобувши живий вогонь, підпалювали це багаття чотири хлопці одночасно з чотирьох боків. Після цього хлопці роздивлялись на дівчат і умовлялись — хто яку дівчину буде ловити і нести до вогню.

Підлалення  з чотирьох  боків  символізує  хрест-сонце.  Існує загальноєвропейська легенда про сотворення світу. Коли Вогонь-Дух занурився у Воду, вийшло пахтання вод: з них виплив кусок масла, яке затверділо і перетворилось на Землю. Земля стала важкою і потонула у водах. Тоді Вогонь занурився у воду, щоб досягти Землі. Занурившись у Землю, він з’єднався з жаром, що залишився в Землі від пахтання вод. Тоді всю Землю охопило полум’я і піднялось вгору, не витримуючи свого жару, і підняпс’сь у повітря у вигляді хреста. Цей хрест обертався, формуючи свастику (символ Сонця). Тоді засяяло все: Вода, Земля, Вогонь, Повітря (чотири сторони хреста). Дух запалав від цього жару, піднявся в гору, з’єднався з небом. .

Також чотири голови має сонячний бог Світовид, чиє свято прибгіизно збігається з літнім сонцестоянням. «Сонце зависає» — так і говорили в н; іроді про цей період.

Існують також астрономічні дані, які пояснюють найбільш сильний вплив вогню та води на оновлення людського гіла саме в ці дні.

Рослини також набирають енергії саме в цей день. Тому застосовувати \х треба саме в ці дні. Якщо навіть не вдалося знайти папороть з квітами, зірвіть опівночі три гілочки папороті: одну пожертвуйте вогню (сказавши бажання), другу воді, третю залиште собі. Вона буде оберігати вас весь рік.

Купальські обряди пов’язані з охоронною магією від нечистої сили. В цей день робили обряди очищення від зла. Свято було часом зближення світів Права і Ява, коли можливі всякі чудеса.

У святковому вогні щезає сміття, непотрібні речі і все, що пов’язане з хворобами або сумними спогадами. Якщо проблем зібралось багато — треба тихо посидіти біля вогню і, зосередившись, внутрішньо звернутись до духу вогню з проханням спалити у вашому житті все поверхове та неприємне.

У магічний вогонь кидають замовлені речі. Візьміть, наприклад, носову хустку, або рослину, піднесіть до губ, щоб дмухати диханням, пошепки промовте тричі ті хвороби, неприємності або якості характеру, які хочете спалити. Кидаючи у вогонь трави, казали спочатку: «Хай згорять з цим зіллям всі мої біди!»

Стрибнувши через вогонь треба зразу кинутися в воду — вони разом дають винятковий очищуючий ефект.

Наші пращури ставились до вогню обережно і з пошаною, сприймаючи весь Космос як живу істоту. Вогонь вважали святим, говорили ласкаво:

«батюшко вогнику!» Гасили зі словами: «Спи, батюшко вогнику!» Уявляли, що він їсть і п’є, залишали на ніч горщик з водою та деревину (обряд жертвопринесення). Господиня мала замітати його чистим віником, хрестити перед запаленням. Можна похрестити жестом життя або енергії. Приносили йому у жертву також хлібний квас (рослинна жертва) та молоко корови (тваринна жертва).

Інші треби: дрова, жир, баранина, обов’язково хліб, зерно, масло. вино, горіхи, каша, запашні куріння…

Істрійські слов’яни годували запалену на купальський день колоду або дошку, обсипаючи П хлібними зернами (щоб не було пожежі або для доброго урожаю). Також при зимовому повороті сонця серби запалювали в печі дубову колоду, кидаючи у полум’я гроші, хлібні зерна, борошно, сіль, лили вино й масло, молячись про плодючість худоби, урожай, достаток у хаті. Б’ючи кочергою по палаючому поліну, приказували: «Скільки іскр, стільки б корів, коней, кіз, овець, свиней, вуликів, щастя та вдачі!».

На Україні подібні обряди збереглись лише на Різдво Коляди, у сусідніх народів також були цікаві звичаї на зимове сонцестояння.

Уявляли, що вогонь може розсердитись за неповагу та помститись пожежею. У вогонь не плювали, не кидали брудного, не топтали ногами .. С.Килимник пише, що в Купальську ніч усі затоптували його ногами та розкидували по поляні, щоб рештки не дістались нечистій силі. Це помилка. Краще сказати: «Спи, царю-вогнику, — каже цариця-водиця». І залити водою.

Також вогнем «скурювали» хворих, переносили через вогонь, висікали іскри над болячками. Оберегом в дорозі вважався не тільки шматок рідної землі, а й крихта попелу, особливо з домашньої печі.

В білоруських селах вночі вбивали в землю великий кіл, обкладали його соломою та підпалювали. Коли добре запалає, кидали у полум’я березові гілки й приказували:» Якби мій лен був такий, як ця берізка!».

Щоб худоба не хворіла й корови давали більше надоїв, переганяють худобу через вогнища. В Сербії напередодні Купайла пастухи запалюють згорнуті смолоскипи з берести. З цими смолоскипами роблять обхід овечих закут та коров’ячих загонів, а потім складають їх на найближчому пагорбі й залишають горіти в загальній купі. У чехів існує звичай запалювати напередодні Купайла обмокнуті у дьоготь мітли і бігати, розмахуючи ними в повітрі. Вони також розкидають купальський попіл по полях, садах, городах — від черв’яків, комах, поганої погоди. Під порогом хати закопують вугілля або ховають за стріхи. І як тільки почнеться гроза — палять на посох’» чгстки купальських вінків. Серби вішають ці вінки під дахом будинку або хпіау, гітія захисту від злих духів та відьом. Болгари кладуть вінки у кадило й скурюють хворих. Трави бережуть просто як святиню. Нагадаю, магія цих предметів діє сильніше, якщо на них начитати відповідні тексти замовлянь.

Тепер про інші звичаї, які збереглись на Україні.

Для захисту від темних сил бризкали стіни та меблі купальською росою, зібраною вранці після купальської ночі.

Також всі стрибали через вогонь. Спочатку хлопці по старшині, потім парами та всі. Що вище скочить хлопець, то кращий буде на його г-олі врожай та неодмінно чекатиме вдача. Під час стрибку спалювали хвороби (силою думки) та задумували бажання. Довше затриматись над вогнем — теж вдача. Щоспритніше скочиш — здоровший будеш. Упадеш під час стрибка — щось нещасливе трапиться впродовж року. Розгорнеш вогонь ногою пір час сгрибку — розгорнеться якийсь нелад і т.д. Яка з пар стрибнула вдало — вогчю не зачепили, не спіткнулись — поберуться і щасливо житимуть.

В цей час ті, що не стрибають, співають:

«А Купала, бог Купала, Освяти нам наше зело, Наше зело і корене, Що на огень положене».

Коли всі перестрибнули-очистились, гуртом співають інші пісні.

Вдень робили досить цікавий обряд. Не всі знають, що сучасні каруселі є прямими спадкоємцями давніх гойдалок, за допомогою яких наші пращури ритуалізовували сонцестояння і сонцеповорот. Гойдалки виконували магічну функцію, яка з часом згубилася, і вони залишились у побуті виключно для розваги.

Церковники суворо засуджували цей дохристиянський звичай, вимагаючи поламати й попалити колиски (названі рєла), які зроблені нз свято апостолів Петра й Павла (5 день після свята Купайла, 29 червня за старим стилем). Звичай збігався з літнім сонцестоянням. Аналогічні звичаї були на Великдень (весняне рівнодення). На думку дослідника Є.Анічкіна, наші пращури вважали, що в такий спосіб можна очиститись від злого, що зібралося за зимовий період, а хто цього не зробить — буде хворіти. Схожі вірування побутували у Боснії, Герцеговині, Сербії. Вважалося, хто не погойдається напередодні Великодня, у того болітиме голова   хто погойдається — буде весь рік здоровим. Формою давніх орель є й традиційні дитячі колиски, які, за віруваннями, убезпечували немовлят від злої сили. Колиски супроводжували наспівами:

«Спи, дитя, в колисочці, Як угорок в долиноньці. Щоби спало, не плакало, Щоби росло, не боліло, Ні головка, ні все тіло, Щоби личко не марніло».

Гойдалки робили на навському тижні для русалок, «щоб бавилися і не гнівалися на людей». На думку дослідників, звичай виконувався в дні сонцестояння та сонцеповороту, щоб рухом гойдалки викликати й оживити рух сонця. Сонце, як і весь сотворений світ, ототожнювалось з дитям у колисці. Мати, яка гойдала дитя, ототожнювалось з Богинею-матір’ю Сонця, шлюбу та дітей Ладою. На думку деяких дослідників, звичай гойдалок мав первісно магічне значення — рухом гойдалки викликали й оживити рух Сонця

Отже, людина вірила, що вона своїми магічними діями допоможе Сонцю побороти темні сили і сприятиме новому відродженню природи і сонця. Адже в цей переломний момент, коли найбільше розквітає природа, починається повільне її відмирання. Тому гак само, як під час обряду зустрічі

весни, палили, топили, або ж розривали смерть. В цьому є глибокий смисл. кожен з нас з недоліками. В кожній людині та сім’ї є дещо темне, від чого заще вчасно звільнитись.

Існують деякі прикмети ворожити на Купала.:

1. Спостерігають захід сонця на Купала: гарно сонце заходить, не за хмарами, не хмарний день — веселий буде рік, бо сонце не розгніване.
2. Коли одразу загориться Купальський вогонь — не буде хвороби в селі.
3. Високо здіймається Купальське полум’я — вдача буде та високий врожай.
4. Коли тепла вода на Купала — будуть дощі і принесуть урожай.
5. Злагідний будеш на Купала — злагідний будеш весь рік.
6. Зустріти сонце на Купала, коли воно грається — матимеш достатки цілий рік.
7. Коли мати щороку купатиме до 10 років своє дитя в купелі з «купальських квітів — дитя буде здорове, розумне, всіма любиме.
8. Хлопець та дівчина, що перескочуть вогонь, — очистяться, погонь зігріє життя молодої пари в щасті.
9. Коли вдало попливуть вінки по річці — здійсниться задумана мрія. Напророчене поганими прикметами можна відвернути магічними діями.

Є ще один цикл обрядів та легенд, пов’язаний з магією вогню. Це пошук «Перунового цвіту» — квітки папороті о 12 годині ночі. За легендами та казками на шляху шукача стають численні перешкоди. Ця тема виходить за рамки даної роботи. Торкнусь лише містичного змісту цих переказів. Кожний хоче бути щасливим і здобути всі знання, могутність, багатство… Але шукає щастя у зовнішньому світі і думає, що щастя залежить від речей видимого звіту. Насправді ці речі і є перешкодами у пошуку «квітки щастя». Темна ніч з відьмами — то образ спокуси шукача зовнішніми речами повсякденного життя. Цвіт папороті — це сила душі та духу воїна всередині самого шукача. Духовний вогонь самопізнання робить людину щасливою незалежно від зовнішніх обставин і через внутрішнє керівництво розкриває в шукачі інші невичерпні можливості.

Магія води.

Магія води закладена в назву свята Купайла. Купатися у воді в цей день — основний обряд, який освячує вступ у шлюб. Робиться обряд на честь космічного шлюбу Купайла (Купальниці) — богів очищення, кохання, шлюбних пар. Купайло — одне з «облич» сонця — Даждьбога, пов’язаний з водою та вогнем. Ім’я «Купайло» на санскриті означає «блищати», звідки «купавий» означає «білий». В словах «кипіти», «купати» як би з’єднались вогонь та вода. Беручи участь в купальських обрядах людина уподібнюється космічній парі Богів. Купальський Вогонь добувається тертям дерева і зветься «живий Вогонь» «лісовий», «лікувальний». Купальська Вода також «жива» (тобто освячена Вогнем — духом). Про «живу» Воду існував міф, загальний для всіх індоєвропейських народів. «Жива» Вода зцілює рани, зміцнює, повертає життя. «Мертва» вода — це перший весняний дощ, який змиває сніг, немовби стягуючи розсічені частини матері-землі. Наступні дощі — оживлюють природу, вирощуючи квіти, зелень.  На свято Купайла часто йде дощ. В індоєвропейській міфології дощ уподібнюють міцним напоям. Шумні прояви дощу з громом порівнюють з п’яними богами та демонами (від амріти). «Жива Вода» — те ж саме, що й «безсмертний напій» амріта (санскрит), амброзія (грецька) або нектар. Випивши кубок амріти, Боги стали безсмертними, нічно юними. Про амріту є згадка у «Велесовій книзі» — жива Вода як напій згадується під назвою «сома» («місяць» на санскриті). Це те ж саме що гімрітп. Сома як напій часто згадується в індійській ведичній міфології.

 

Можна вмиватись купальським дощем, кажучи замовляння про молодість, красу, здоров’я і т.д. Також пити з рогу напій — сурицю, освячену сонячною енергією. За водою також ходили вранці — до сходу сонця. (Схід сонця — енергія початку, змін та прибирання) Це нові досягнення в житті, роботі, коханні, нові наді, здоров’я). Особливо цінна вода — «непочата», взята раніше інших людей. При цьому не можна було відливати воду з відра, зачерпувати П вдруге, розмовляти.

Очищувальна символіка вогню та води пов’язана з уявою про них як про першопочатки всього сущого. Очисна вода — символ фізичного та морального очищення, духовного відродження.

Обряди з водою та вогнем починались за день до свята. Зранку всі ходили в лазню для зміцнення здоров’я та сили. Особливо любили користуватись рослинами, з деяких робили віники. Магічна сила аоди підсилюється, якщо рослини при збиранні освячуються замовляннями та сонячною енергією. Деякі приводять старих батьків, допомагаючи їм. Під вечір біля води розкладають вогонь, стрибають через нього та купаються у воді. Прикрашають першонароджену дівчину як наречену, співають, танцюють, ворожать. Потім наступає найкоротша Купальська ніч, коли збирають магічні рослини. За цю ніч вода та рослини набирають лікувальної сили від сонячних духів. За 1-2 години до світанку дівчата йдуть до криниці по чарівну купальську воду. Кожна поспішає першою зачерпнути цілющої рідини. Разом дівчина вдивляється у криницю, у воду на свою вроду. Побачить себе гарною й буде всім хлопцям подобатись. Мати зустрічає доню на порозі, бере коновку з водою і ставить на столі. «Іди доню, принеси з городчика любистку, м’яти та чорнобривців»… Потім мати готує купіль з чарівної води’та зілля, замовляючи їх. До світанку купіль готовий. Мати миє голову доні з проказуванням чарівних слів.

В цей час багато людей збирає воду та зілля — кожен для своєї мети, щоб робити різноманітні магічні обряди: від «вроків», від домовиків, відьом; до викликання у безсилих сили, до злагоди в родині, магія кохання та городніх рослин, до відвернення грозової хмари, для здоров’я тощо.

Купальським вогнем та водою очищують худобу, поля, городи з певними замовляннями від комах та на добрий урожай. Тому Купайло вважається Богом земних плодів, вищої сили Сонця.

Вранці всі купалися та качалися у росі, бо це очищувало від хвороб. Також збирали у пляшки траву — купалицю з росою (кошачий лютик). Найкраща роса також з капусти.

Вранці дівчата йдуть до лісу або в поле збирати квіти для вінків. Зібравши, йдуть до річки, сідають колом і плетуть вінки, співаючи пісень. А коли сплели, решту зілля кидають у воду (обряд жертвоприношення), співаючи про майбутнє пускання вінків на воду. Потім освячують вінки сонячною енергією. Кожна дівчина тримає два вінки, в кожній руці. Повільно йдуть одна за другою, тримаючи вінки вгору до сонця, співаючи та підтанцьовуючи. Потім ховають вінки до вечора, щоб хлопці не вкрали.

Вода також використовується у ворожінні, де дівчину саджають до ями. Ті скроплюють водою з магічними приказками, вводячи у змінений стан свідомості. Вода підвищує астральну чутливість та здатність до медіумізму. Дівчина грає роль Купалочки-Фортуни (долі), подаючи дівчатам вінки із зав’язаними очима — свіжі та зів’ялі. Якщо свіжий подасть — та дівчина скоро вийде заміж, якщо зів’ялий — безнадійний буде рік тої дівчини.

В деяких місцевостях зрубане дерево приймають за самого Купайла або Купайлицю. На Волині та Поділлі дівчата приносять прибрану квітами вербу, встановлюють її в землю. Водять хороводи, співають жалібні пісні. Між тим хлопці, дочекавшись часу, починають жартівливу боротьбу з хоронодом, рвуть вербу на шматки. Іноді весь хоровод ламає дерево, змагаючись, хто швидше. Шматки дерева залишають собі, як магічні предмети.

 

Дерево Купайлиця є символом прадерево життя, яке утворилося в з’єднанні Вогню та Води. Цей обряд має 2 значення.

1. Поступове завмирання плодотворних сил природи, яке починається після повороту сонця на зиму.
2. Єдине Космічне життя, першопочаткова життєва енергія жертвує ;собою, створюючи з самої себе мільйони окремих форм життя. В Рігведі є пегенда про виникнення світу в результаті жертвоприношення (обмеження у матеріальні форми) Пуруші, Космічної першолюдини. Боги — це частки єдиного <космічного організму, його голова, руки, ноги…

Також у воді топлять символічні ляльки Купала та Марени, символічно прощаючись з літом. З днів Купала не росте більше флора — вегетаційний період закінчився, лише все визріває, а тепло спадає. Спочатку йде панування фігури-символа, потім її поховання, оплакування, утеплення чи ;палення (повернення до початкового стану першостихій). Це і є прообраз сонця-літа, зерна-рослини, що завмирає на зиму, щоб потім з новою силою прорости, воскреснути, ожити з першими проміннями Сонця, з приходом весни. Це є також символ перевтілення душі. Людство — це дві половини, жіноча та чоловіча, як і дві ляльки. Людина смертна і П дух повертається до першовитоків — Вогню та Води. Але є майбутнє перевтілення, або воскресіння. Слов’янські легенди розповідають, що колись не було смерті, чіткої межі між матеріальним та духовним світом, була вічна весна. Можна й не перевтілюватись, якщо вийняти з серця та тіла зиму і досягти стану вічної весни — безсмертя. Також Купало та Марена . символізують іншу пару протилежностей — життя та смерть. Тому втепленням Марени вдоволені, а Купала жалкують.

Існує також інше пояснення, що Марена — це богиня небесної вологи:

Хмара, старша русалка, морська цариця. Тому шматки розірваної ляльки дівчата кидають у город, щоб добрий урожай був (це магічне закликання дощу). Якщо ляльку кидають у воду — це означає, що вода з неба падає на землю і стікає в річки. Якщо палять у Вогні — це означає шлюб Вогню та Води, одухотворення матерії, в той час, як втеплення Купайла — занурення духу в матерію. В кожному випадку співають різні купальські пісні. Наприклад, коли кидають шматки у город, співають про грім (Перуна), який розбиває хмару, січе її на дрібний дощ, а потім на землі з’являється всяке зілля:

Торох, торох по дорозі!

Голос, голос по діброві!

Що ж то за торох та по дорозі?

Що ж то за торох та по діброві?

Сестра каже до брата:

Посічи мене на дрібен мак

Да посій мене по трьох грядочках.

Ай уродиться да трой-зіллячко:

Що перве зілля — то ж василечки.

А друге зілля — то ж барвіночок,

А третє ж зілля — то любисточок».

В купальських піснях співають про відьму, що «на дуб лізла, кору гризла, з дуба впала — зілля купала». Дуб то «дерево життя». Відьми — то напівміфічні істоти, що колись були богинями-німфами небесного молока-дощу. Народ вірить, що в Купальську ніч відьми люблять доїти корів і збираються на Лису гору. Також русалки виходять з води і гуляють по землі. Тому дівчата цілий день носять під пахвою полин для оберегу.

Під час вшанування ляльок відбуваються ігри, наприклад: втопивши Марену, водять хороводи біля Купала. Хлопці вибігають з-за дерев, хапають по черзі дівчину і кидають у воду, або обливають водою. Хлопець, який вважає дівчину своєю, подає руку й витягує з води.

Деякі етнографи зафіксували і такі звичаї: перш за все хлопці та дівчата купаються, потім надягають вінки з чорноклену та духмяних трав, підперезуються ними. Перед заходом Сонця збираються на високому місці у над рікою. Ставлять два зображення: одне опудало схоже на чоловіка, друге -дерево, оповите жіночими вінками та вбранням (дерево зазвичай чорноклен). Потім запалюють вогонь, стають у коло, співають пісні. Взявши в руки зображення, стрибають через Вогонь вдвох — хлопець з дівчиною. Коли всі перестрибнуть, кидають у Воду зображення, з яких чоловіче звуть Купайлом, а жіноче — Мареною. Слід за тим пускають з себе вінки у воду. В піснях співають, ідо Купайло купався, що грало на ньому Сонце, що, накупавшись, він упав у воду. Співають також про Марену, що вона незвичайна красуня, грала у високому теремі, потім кинулась у воду. Крім того, співають про жіночу істоту, втоплену в Дунаї; та про чоловічу, порубану дівицями, яка перетворилась в кілька квітів. Окрім того співають інші пісні, за змістом еротичні та майже варіанти весільних.                                 ,

Два зображення — Купайло і Марена — означають Лада-Світовида (світлоносний першопочаток) і жіночий водний першопочаток (або Дівачну). Купайло є одним з аспектів божества. Слова «Купайло (або Іван — пізніший варіант) купався, накупався та упав у воду» означають, що Лад-Світло кохався з Діванною та з’єднався шлюбом, з якого виникло все життя та кохання у сотворенному світі.

Дівчата та юнаки, які складали хоровод, повинні були з’єднатися шлюбом навіки, тому в купальських піснях вже мало співають про кохання, а якщо співають — то про подружнє.

Іаков Чорноризець, чернець Києво-Печерського монастиря, який жив у XI столітті, скаржився митрополіту Іоанну, що прості люди не вінчаються, а вступають у шлюб через плескання у Воді. Вогонь і тепер застосовується на весіллях: на Україні-Русі і тепер молоді перестрибують через Вогонь. Пущений у Воду вінок в поезії означає незмінно закінчення дівоцтва. Тому наречена на весіллі у вінку ходить і знімає його, коли стає дружиною.

Багато авторів повідомляють, що ляльку Купала спалюють. Про це є і в піснях:

«Допалимо соломоньку Та ходімо додомоньку. Лежи, лежи Купалочку В червоному та багаттячку».

Прообразом червоного багаття є вистиглі плоди вишні, котрі ввібрали сонячну енергію, що її уособлював Купайло — Бог завершеного весняного буяння й плодючості.

Досягши свого апогею, Сонце йшло на спадок, а звідси і спалення Купайла. Це символічне перевтілення Бога достатку у червоні; багаття -достигаючі плоди. Адже в давнину покійників також спалювали, що вважалося ознакою «переходу у вічність». Виконавши свою почесну місію, Купайло йшов на спочинок, щоб наступної весни знову пробудити сонячну енергію і зарядити нею Землю для майбутніх статків.

Ввечері також запалюють дерев’яне колесо і задумавши бажання, котять у воду. Це знов-таки символізує занурення сонячної свідомості (духу-вогню) в глибини води-матерії. А також поворот Сонця до Зими. Звичай робити «кільця вдачі» та пускати їх палаючими по схилу існує також п Норвегії та Швеції. Деякі кільця обертали соломою, деякі — гарно оформлювали і зберігали. Використовували їх також у такий спосіб: людина пускала кільце котитись від себе, щоб воно унесло всі нещастя. Потім хто-небудь посилав йому кільце назустріч, щоб воно принесло йому вдачу.

Щоб зробити добре кільце вдачі, візьміть шматок проводу і зігніть його у формі кола. Обмотайте його пряжею або стрічками так, щоб його не було видно. Прив’яжіть до кільця засушені або штучні квіти, талісмани вдачі та стрічки. Це кільце можна повісити на стіну як прикрасу. Також його можна катати, промовляючи замовляння.

Ще один дуже важливий обряд — ворожіння, в основу якого покладена концепція єднання Вогню та Води. Мотив ворожіння — одруження, добір підходящої пари. Як Вогонь та Вода не можуть існувати один без другого, так і дівчина шукає свою другу половину — це пускання вінків із свічками на Воду. Дівчата плетуть вінки з квітів, які збирали вранці. Сідають вони колом під деревом над водою, біля купальських вогнів і співають пісні. Хлопці веселяться недалеко.

Зробивши вінки, дівчата беруть їх в обидві руки та піднявши руки до Сонця, тричі з ними обійдуть колом (хороводом) з піснею:

«…Віночка звивши, на воду пущу:

Хто вінка піймає, той мене візьме..,»

Ідуть хороводом до вогнів, до хлопців. Тут тричі обходять вогонь посолонь і підходять до річки. Провідниця від імені всіх промовляє звернення замовляння до Купала та Купави приворожити парубка (перелічити його найкращі якості) та послати молодій парі сонячне тепло щирого кохання, щасливого життя. «Закликаю силу богів! Прийдіть Купало й Купава, Лель і Леля, Полель і Полеля! Як вода швидко йде, так аби я швидко віддалася, як Сонцю всі люди радіють, так щоб і мною раділи; як вітер шпарко віє, так аби до мене швидко свати їхали; як любить масюнька дитинка свою мамку й гине за нею, так аби парубки гинули за мною. О Боги! Купало й Купава! Пошліть мені, зорі ясній, дівиці красній, місяця-парубка (веселого, сильного, здорового, роботящого, сміливого, вірного, люблячого чоловіка) і пошліть нам сонячне тепло щирого кохання, щасливе життя! Так сказала я, і я так сказала!»

Потім хвилина мовчанки, кожна в думці загадує свою долю. Потім кожна пускає два вінки по черзі (можливий інший варіант, коли вінок кладуть у дерев’яний посуд). Дівчата і хлопці слідкують. Якщо вінок потоне одразу -наречений розлюбить. У кого вінок запливе далі всіх — буде найщасливіший, а в кого свічка палає довше всіх — проживе найдовше. Якщо зійдуться вінки -мрії й надії здійсняться. Якщо один пристане до берега, а другий ні; якщо один піде під воду у вирі — вінки показують ситуацію та долю кожної людини…

Мотив цього ритуалу — одруження, добір підходящої пари. Біді, що «напророчили» вінки, можна зарадити, знову обливаючись водою та потім стрибаючи через огонь. Ці сили очистять і відведуть біду.

Магія води містить у собі також магію слова. В купальських піснях дуже часто згадується вода. В купальських піснях та обрядах наші пращури створили глибоко філософічні міти — містерії, які стоять поруч з мітами античної Греції та Риму.

В деяких місцях трохи інший порядок обрядів: до Купальської ночі о 16 годині зустріч літа, звернення до богів (трави та вода зібрані попередньо). Потім жертвоприношення, кидають у воду магічні рослини (оберіг від русалок). Потім купання, стрибки через вогонь, розваги, колесо у воду, пускання вінків на воду. Потім Купальська ніч. На світанку свято закінчується.

Деякі замовляння, пов’язані з магією Води, Вогню, Деревом Життя та інші, які застосовують чаклуни в період свята Купайла.

Спочатку роздивимося, як діє магія замовлянь. Для досягнення більшості парапсихологічних здібностей (телекінез, яснобачення, телепатія та ін.) людина застосовує два принципи:

1. Через різновиди медитації дух людини пізнає самого себе та керує через розум словесно-образною думкою. Це відповідає за законом аналогії полярності «Вогонь».
2. Будь-яка думка-образ заряджається та спрямовується космічною енергією, яка теж накопичується силою образної уяви. Космічна енергія (на санскриті — Шакті) відповідає полярності °Вода».

Крім того, магія застосовує чотири першостихм матеріального світу в їх фізичному та тонкому вимірі. Вони очищують та розвивають тонкі тіла людини, які, в свою чергу, стають здатні застосовувати чотири різновиди магії:

1. Ментальне тіло — стихія Повітря — магія думки;
2. Астральне тіло — стихія Води — магія слова:
3. Ефірне тіло — стихія Вогонь — біоенергетична магія;
4. Фізичне тіло — стихія Земля — магія ритуальної дії.

Магія думки в замовляннях полягає в тому, що тексти замовлянь бажано уявляти образно- Часто в текстах зустрічається допоміжний образ, як у автотренінгу Шульца: «Мої руки важкі та теплі як гаряча батарея». Наприклад:

«Як зорь в небі багато, як води в морі вистачає, так і моєму гаманцю, щоб грошей було багато і завжди вистачало. Хай буде так». Тут не тільки допоміжний образ. Це звертання до сил природи та космічних процесів, до яких людина прагне стати подібною. «Як нагорі (в макрокосмі), так і внизу (в мікрокосмі)» — говорять герметичні принципи.

Перед або після кожного проголошення кожного замовляння бажано вголос або про себе задумати конкретне бажання (в якому розмірі, коли отримати результат тощо). Магія спрацьовує в той же день, або наступного дня.

Магія слова вчить читати замовляння про себе, пошепки та вголос, на певній ноті, дихаючи в певному ритмі. Впливає вона на оточуючий простір через стихію ефіру та повітря.

Тексти складаються за певними правилами, тому замінювати форму не можна. Щоб «напрацювати» енергетичне поле якогось нового замовляння (або іншою мовою) треба зібрати 12 людей для синхронного співу тексту. Якщо зібрати 6 чоловіків і 6 жінок — врівноважується полярність енергії. В текстах можна міняти чоловічу та жіночу стать. Можна «намолити’ будь-який текст. З початкової ведичної точку зору ніяких «живих богів» не існує, а існують лише реальні сили Космосу та егрегори — енергетичні поля, «намолені» колективами людей.

«Імена, дані Богам — від людей, проте Боги існують» — писав Шрі Ауробіндо Гхош. Слово «Бог» означає «Розум», «Ідея». Імена Богів відносяться до виміру абстрактних ідей. Звідсіля слово «збожеволів», тобто позбавився Божої волі, розуму.

Саме ці егрегори викликають у незнаючої людини, яка вперше читає замовляння, так звані духовні переживання.

За звичай на початку замовляння перелічуються дії, які здійснюються замовляючим в уяві, або на фізичному рівні. Потім перелічуються його бажання, в текст обов’язково включені фантастичні істоти, тварини, рослини, Боги, або сили природи, які допомагають здійснити бажане. Наприкінці замовляння треба замкнути, щоб спрацювало. Приклад: «Слово моє непорушне та кріпке», «На сім замків замикаю, ключі у воду кидаю», «Небо -ключ, а Земля — замок», «В ім’я Сварога, Перуна та Світовида. Хай буде гак». Дух — це і є ключ, яким відмикають замки матерії.

В основу магічно-релігійних обрядових текстів покладено багато інших принципів.

На рівні астрального тіла треба читати замовляння з вірою та бажанням здійснити задумане, інакше результату може не бути.

Біоенергетична магія вчить передавати думку іншій людині на відстані, або через предмети, заряджені космічною енергією та магічним бажанням. Вона вчить читати замовляння в певний час, на певному енергетичному місці, в контакті з силами природи.

Магія ритуальної дії існує декількох різновидів. Головна її суть -передати силу думки через фізичні посередники. Часто ритуальна дія буває символічною — дати хворому ліки, замовлену воду вилити за поріг будинку, розбити тарілку…

Контактна магія вчить передавати магічну силу думки через дотик, або магічно заряджені предмети, які підкидаються в будинок, або речі особи, на яку треба впливати. Сюди можна віднести замовляння на їжу, воду, монети тощо.

До цього різновиду контактної магії має близьке відношення ініціальна магія з ритуальне зарядженими амулетами, жезлами, мечами, ножами, посудом, зображеннями Богів. Також ініціальна магія містить такі способи, коли достатньо провести початок бажаної дії. Це роблять, коли об’єкт, на який спрямована дія, знаходиться на відстані. Це нагадує бій спортсмена з уявленим ворогом — «тінню». Такий бій є «вищим пілотажем* в астрально-енергетичному карате.

Парціальна, або ж імітативна магія, спрямовує магічну дію не на об’єкт, а на його замісників: волосся, нігті, шматочок одежі, зображення, фото, воскова лялька. Це нагадує тренування боксера з мішком або формальні вправи східних видів боротьби. Необхідно імітувати дію, яку бажають викликати. Сюди можна віднести комплекс магічних танців, розбивання блюдця для ламання волі ворогу, повішені на дерево ножиці для «відсікання» ворогів.

Існує також геомантія — наука про магнітні сили Землі, Тхнє • застосування для будівництва і правильного розташування предметів у будинку — за стихіями та енергетичними потоками. Багато принципів магії житла у наших предків збігається з китайською наукою Фен-Шуй. Це видно у ритуальних діях, які робилися разом з прочитаними текстами замовлянь:

предмет залишали у будинку на певному місці.

В магії існує відоме правило: один і той же обряд або «предмет сили» може мати різне застосування, призначення. Тому й існують різні рівні тлумачення легенд, казок, символів — для посвячених і не посвячених. Чим більше маг знає, тим більше його могутність. Тому й приховують магічні знання жерці культу від народу, щоб менше було у них конкурентів та більше грошей, воюючи за «істинність» своєї віри. Тому в різних місцевостях святкують один обряд з розбіжностями в деталях, в часі та смисловому навантаженні. Це також залежить від мотивації «навіщо?», світогляду…

В якості фізичних посередників передачі думки в енергоінформаційне поле планети можуть служити стихії. Враховуючи кругообмін речовин в природі, думка знаходить адресата або повертається до того, хто її послав.

Тексти замовлянь читають:

1. З концентрацією уваги на свічку.
2. На дрова або інші предмети, кинуті у вогонь.
3. На ключі, або інші предмети, кинуті у воду.
4. На сіль, попіл, тощо, кидаючи їх на вітер. Також просто читають на вітер, вклонившись на чотири сторони світу.
5. Вішають замовлені предмети на деревах.
6. Закопують замовлені предмети у Землю.

Механізм релігійного жертвоприношення трохи інший. Беруть у руки предмет, контактне замовляючи його приблизно такими словами: «Прийми, Боже (ім’я), жертву і прошу тебе (сказати бажання)». Потім жертвують. Можна прочитати молитву-прохання, а наприкінці — молитву-благодаріння.

Перед тим, як читати замовляння (яке є або молитвою-проханням, або наказом), часто читають молитву до Сварога та інших Богів, які згадуються у тексті замовляння. В релігійному жертвоприношенні видно пошану та посилання позитивних емоцій до стихії, в чиє інформаційне поле посилається думка-прохання. Жертвують часто щось подібне до того, що хочуть одержати натомість. Енергоінформаційне поле планети «зчитує» інформацію про поле даного предмету і тоді подібне притягується до подібного.

Хочу попередити про можливі негативні наслідки магії кохання для обох осіб. Можна перестаратись зі значними змінами у психіці, можливі самогубства від печалю. Або тиха відраза привороженого від «чаклуна». Тому треба переконатись, чи дійсно потрібна інша людина. Існує легенда про те, як — люди почали зловживати магією кохання, забираючи один у одного чоловіків і жінок. Тоді Небо-Сварог налякав людей, прикинувшись страшним. Небо заговорило до людей, встановивши етичний закон: в одного чоловіка повинна бути одна жінка на все життя.

Можна читати замовляння про добір підходящої пари без вказівки конкретного імені.

У текстах, наведених далі, видно, що головними стихіями, які використовуються в любовних замовляннях на Купайла, є Вогонь, Вода та Дерево Життя. Вогонь відповідає за збудження пристрасті, любов з першого погляду.   Сюди : належать   замовляння-«присушки».   іх   дозволялось використовувати лише подружній парі або у випадку подружньої невірності.

Але «вогняні» почуття швидко згасають. На їхнє місце приходить спокійне емоційне почуття, яке найбільше підходить для довгого подружнього життя. Це дає стихія Води. Таке почуття подобається жінкам. Також Вода дає красу, молодість, знімає «уроки» та «нароблене».

Також за зміцнення любовного зв’язку відповідає стихія Землі. Окрім магічних талісманів сюди належить магічна кулінарія.

Рекомендації: щоб замовляння набрали енергетичну силу, краще створити колективний егрегор, прочитавши замовляння разом.

1. Перед тим, як рвати магічну траву, треба взяти її в руки і сказати:

«Батько Небо, Земля Мати, благословіть траву брати на добрі діла!»

Зірвавши, взяти траву в руки. Уявляйте 5 секунд, як золота енергія іде променем з Неба і конденсується на рослині. Зарядіть рослину своїм магічним бажанням. Так само уявляйте 5 секунд, як іде промінь голубої енергії з-під Землі. (Ці кольори символізують Вогонь — Дух та Воду — Матерію).

2. Коли варити траву у воді, треба промовляти: «Я варю вариво сили!»
3. На освячення Води: праву долонь покласти та накрити чашу. Ліву долонь спрямувати до Сонця. «Слава тобі, Вогонь-царю! Добрий день тобі, Свароже, Сонечко яснеє! Ти — святий Дажбоже, ти Купала ясний-прекрасний! Ти Семиярило чистий, величний й поважний! Ти освіщаєш гори й долини, освіти мені Купальську Водичку, щоб моє личко було ясне-красне, як Сонечко. Ти, Купала Сварожичу, освіщаєш гори й долини, освіти мене, Дажбожу онуку, перед усім миром: перед парубками, перед царями, перед усім Родом оріів -добротою і красою, любощами й милощами, щоб не було ні любішоі, ні милішої от красної дівиці народженої, імянареченої…(Далі говориться вставка:

«Хай святиться Жива Водиця силою Вогнебогів: Сварога, Дажбога, Білобога, Купала, Семиярила, Сва! Хай буде так і так буде!» Захопити руками вогняний шар від Сонця, втиснути його у Воду і зафіксувати). Які ви, Купала та Купава, величні та прекрасні, щоб і я така була ясна, велична, прекрасна перед усіма парубками, перед усім Родом оріїв. (Останнє речення може казати мати, миючи доньці голову купальською водою). На сім замків замикаю, ключі у море кидаю. Семиярило — ключ. Дана — Водиця — замок».

4. Від уроків та негативної енергії.

«Купальська-Водице, Водиця-Студениця! Помагаєш ти, Вода явленая, очищаєш ти, Вода явленая, і луги, і береги, і середину. Очищаєш ти, Вода явленая, народженого од прозору: надуманого, погаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Підіте, уроки, на сороки, на луги, на очерети^ на болота, моря, розчиніться там, розмийтеся там, щоб нікому не чинити шкоди, а тільки добре.

Хай буде моє слово правильно спрямоване і служить благу Слог.у моєму сила! А в поміч мені Матінка Сира-Земля, Леля, Діванна й Мокої і! Хай буде так і так буде!»

5. Качаються у росі, промовляючи:

«Прабог Сварог на небі жив. Ордан ріка Студениця, Земля Маги, Вода Леля! Лягу я на Землю: як Вода на Землі пропадає, так все ли;<е-зле в Воді потопає; розчиняється, розмивається, щоб нікому не чинити шкоди, а тільки добре. Вбережи, Свароже, од напою, од перелогів, од крові! (Можна назвати іншу хворобу). Батько Небо й Мати Сира-Земля — замок, Купало й Купава -ключ. Хай буде так».

 

6. До Берези (коли мати купає доньку):

Прошу, Берізко, у купіль-воду, щоб мала доня файненьку вроду Кидій, берізко, під ноги рутку, щоб наша доня не знала смутку

або

«Прошу, Березко, Рушати в купіль, Щоб моє серце Всім було любе, Прошу, Березко, В добру годину, Щоб тільки добре Не знало спину.

 

Воді (для освячення Воду набирати до схід Сонця):

«Цар річний, водяний! Дай Води небовтаноТ На леготу, на здоров’я Дажбожому онуку (ім’я)».

Воді:

«Вода-Водиця,

Водиця-Студениця!

Очищаєш ти коріння, креміння,

Луги і береги!

Очисти Дажбожого онука (ім’я)

Дай здоров’я і силу!»

(Можна, коли качаєшся по росі);

«Дай, Дажбоже, з високості Гладке тіло на ці кості».

Біла магія (для здоров’я):

 

«Біла Баба Топила білу баню Білими дощечками. Із липового зілля Віники в’язала, Терла свіжим молоком.

Геть всяка недуга від (ім’я)! Недуга відстає! Добро. Здоров’я пристає! Злий дух відстає! Добрий дух пристає!»

 

 

До Сонечка (щоб приснився суджений, дівчина перед заходом Сонця виплітає вінок, приносить в дар Сонцю):

«Сонечко на заході!

Як ти тепер бачиш

Цей вінок,

Дай мені так ясно в цю ніч

Побачити уві сні того.

Хто мені суджений

Від Бога —

Мого судженого!»

20

Для краси:

«Встала я Дажбожа онука (ім’я)          Рум’яне лице, Благословилась.                       Бо не можу я бути Пішла із дверей у двері,                Без хліба-батенька, Із воріт у ворота,                       Без солі-матінки, І в чисте поле.                         Без вогню палючого, Дай мені, Дажбоже,                    Без Води-голубоньки, Біле тіло,                              Без вечірньої Зорі, Щире серце.                          Без Молодого Місяця, Гарячу кров,                           Без красного Сонечка!»

Дощу молитва:

«Падай, падай. Дощику,                А молодиця, На дідове жито,                       Як чарівниця, На бабину гречку,                     Нехай од тебе На батьків овес,                      Ще краща буде:

На дівчачий льон,                      Лице біле, Поливай відром,                       Косу довгу, На всяке добро!                       Шию і ножку

Нехай умиє!»

7. Перш ніж читати будь-які замовляння на освячення Рослин, Води, дров для Вогню, котелку, треба зробити колективний обряд захисту від темних сил. Прочитати молитви:

«Коли Сонце засяє, Співаємо хвалу Богам І огнищу Перуню, Що є званий Потятим на вороги. І речемо велику СЛАВУ Отцям нашим, Дідам, Які суть у Сварзі!» (Велес Книга), або:

«Поки Зорі сяють,                     1 проголошуємо

Співаємо хвалу Богам                 Велику СЛАВУ

1 вогнищу Перуна,                    Отцям нашим

Який, як казано,                        І Дідам,

Йде на ворогів.                         Які суть у Небі!» (Велес Книга)

 

Світу Богів молитва: «Всякий день Звертаємо погляд свій На Богів, Які є Світ, Що його звемо: Перун, Дажбо, Хоре, Яр Та інші імена.

Так співаємо СЛАВУ Богам! І живемо милістю Богів, Допоки і життя!» (Велес Книгеї) «Не я говорю. Сам Дажбог говорить. Я з словами, Дажбог — з поміччю!»

 

 

Окреслити магічне коло навколо себе і вогнища зі словами; «Чур -моє!» Потім окропити всіх водою. Потім- наказати (всі): «Я, Дажбожий онук (ім’я), викликаю дух орійських Богів, Перуна, Дажбога, Чура і Миробога: З підтримкою прийдіть! Очистіть простір всередині кола! Захистіть! Слову моєму сила! Сва!»

 

8. Замовляння, які читаються на воду з метою магії кохання, краси, читаються разом з іменами пар Богів. Для дівчат і парубків — Леля і Полель. Для жінок і чоловіків — Лада і Ладо. Для малі здоров’я — Купала і Купава (також для магії кохання). Наприклад: «Я добрий молодець, закликаю ім’ям Богів…» Далі йде текст замовляння. Кожне замовляння в кінці треба замкнути ключовими словами та формулами (див. у «Правослові» розділи «Лікувальні молитви» та «Любощі, краса»).
9. Отже, обряди є такі: очищення, освячення, замовляння. Це стосується також криниць та річок. Вважалось, що в Купальську ніч починали блукати різні істоти: водяні, очеретяні, болотяні, русалки.
10. «Водо Леле і Полеля! Очищаєш луги і береги, очисти мене від усього злого, болісті й слабості. Розчини, розлий, щоб нікому не чинити шкоди, а тільки благо.» Замкнути.
11. «Купальська водичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, біле каміння;

умий сего доброго молодця, чисто вчиненого від гніву, ненависті і від усякого лиха. Розмий…» Замкнути.

12. Звернення перед пусканням вінків на воду.

«Закликаю силу Богів! Прийдіть Купало й Купава, Лель і Леля, Полель і Полеля! Як Вода швидко йде, так аби я швидко віддалася, як Сонцю всі люди радіють, так щоб і мною раділи; як Вітер шпарко віє, так аби до мене швидко свати їхали; як любить масюнька дитинка свою мамку й гине за нею, так аби парубки гинули за мною. О Боги! Купало й Купава! Пошліть мені, зорі ясній, дівиці красній, місяця-парубка (веселого, сильного, здорового, роботящого, сміливого, вірного, люблячого чоловіка) і пошліть нам сонячне тепло щирого кохання, щасливе життя! Так сказала я, і я так сказала!»

Це замовляння («Як Вода… за мною») також використовує дівчина, яка йде до сходу Сонця по Воду. (Примітка: Вставити імена Богів, до яких дівчина звертається: Вода-Леля, Сонце-Даждьбог, Вітер-Стрибог).

13. Коли мати варить зілля, щоб купати дочку:

«Тирлич, тирлич! Ти до моєї доні дев’ять хлопців поклич: з дев’ятьох -вісім, з восьми — сім, з семи — шість…, з двох — одного, — то її суджений, нерозгуджений…».

14. Молитва перед Повним зануренням у воду: «Як отці наші, маємо очиститись мольбою в омовінні і митися, мольби творячи за чисті душі свої і тіла. Яко Сварог уставив, ті омовіння наші і купалища і те вказав, що не сміємо те покинути і умиємо Тіла і умиємо Душі свої в чистих Водах Живих і підемо трудитися всяк день, мольби творячи і суру п’ючи, як і Предки раніше робили!»
15. Щоб ніколи не втопитись: «Семиярило йшов по Воді. Вище хвиль і понад хвилями. Семиярило завжди з нами. Візьми, Сонечко, сина Богів (ім’я) під своє крило, під свою опіку. Проведи по хвилі і понад хвилями. Огороди щитом від Водяної стихії, від марного втеплення. Слово кріпке, віра вічна».
16. Обряд, який приносить людині високе положення, або підвищує по службі — треба на святі Купайла стрибнути через Вогонь, задумавши бажання, і гукнути: «Вогонь нижче мене, а я вище Вогню».
17. Для вдачі та успіху акторів, високого положення і підвищення по службі — в день Купайла у полі знайти колос, який, на ваш погляд, здається вищий за інших. Зриваючи колос, скажіть: «Як цей колос вищий за інших, так і я, син Богів (ім’я), стану вищим за інших. Хай буде так». Намагайтесь мати цей колос завжди з собою. 1 тримайте його від чужих очей подалі.
18. Від напущеної на вас біди: на ранковій Зорі після Купальської ночі налийте в таз Воду, яка стояла ніч на вулиці. Дивіться на себе в цю Воду, читайте, поводячи правою рукою по Воді: «Стою я, Дажбожий онук (ім’я), благословлюся, піду, Купайлу поклонюся, від частих Зірок до Красного Сонця. Піду я, онук Дажбожий (ім’я), в чисте поле, океан-море. В цьому морі стоїть острів, на цьому острові стоїть золотий палац. В цьому палаці стоїть золотий святий престол. На цьому престолі сидить Матінка Цариця-Водиця, Батечко Цар-Вогонь. Підійду до них поближче, поклонюся їм понижче. Батечко Цар-Вогонь, Матінко Царице-Водице, ти допомагаєш від усіх бід, напастей, під усіх скорбот, хвороб. Змий, зніми уроки, прощури, острахи, переполохи, щепотиці, ломотища, потягалища. Костяний родимець, жиляний родимець та родимець позашкірний, родимець вітряний, скотися, звалися з онука Дажбожого змолоду (ім’ям) нареченого. З ліктів, з нігтів, з ясних очей із усього остову людського. А в поміч мені Сварог, Перун, Світовид, Семиярило і Ранкова Зоря, Купайло й Купава і всі Боги у Сварзі».
19. Від біди у лісі: напередодні Купайла, після заходу Сонця зрубати одним махом гілку осики, сказати: «Будь, лісе, ані сірим вовком, ані чорним вороном, ані ялинкою жаровою, а доброю тропою. В ім’я Сварога, Перуна і Світовида. Хай буде так*.
20. Якщо хтось хоче щастя, багатства, треба перед Купальською ніччю відшукати кущ папороті (Перунів цвіт). Взяти з собою скатертину та ніж. Окреслити навколо папороті ножем коло, розстелити скатертину. Сидіти у замкненому колі, дивитись на рослину, не зводячи очей. Опівночі, як тільки запалає квітка, зірвати Ті одразу зі словами: «Талант Божий, суд твій, хай воскресне Бог». Поспішити додому, накривши себе скатертиною. Вдома тим самим ножем розрізати палець або долоню руки. Вкласти квітку в раму. Тоді все таємне І приховане стане відомим та доступним.

Поки не здобудеш квітку, не можна виходити за окреслене коло або обертатись в усі боки. Коло креслять зі словами: «Навколо мене коло, креслив його не я, а Перуниця моя. В ім’я Сварога, Перуна та Світовида. Хай буде так».

 

21. Щоб гроші водились: після свята встаючи), візьміть у руку гроші і починайте їх кілька разів перелічуйте, збиваючись і рахуючи ваших долонях.

вранці, лежачи у ліжку (не перелічувати. Рахуйте довго, знову, щоб гроші миготіли перед очима

 

 

22. Вмиваються і говорять: «Вода з лиця — наречена до молодця. Як люди воду люблять, саме так хай мене дівки шанують і кохають. Слава Купайлу та Купаві».
23. Щоб сподобатись: треба збирати росу на Купайла у три різні посуди. Брати з кожної посудини по три краплі роси (всього дев’ять крапель) на ліву руку. Терти цією росою обличчя, примовляючи: «Умиюсь росою, дівочою (молодецькою) красою. У зорі одягнуся, місяцем обв’яжуся. Заявлюсь на цей день Купайла білішим світу білого, світлішим світлого Міяцю, красивішим красного Сонця, синам та донькам Богів, молодцям і дівицям. Хай буде так.»
24. На кохання у сім’ї: напередодні дня Купайла зібрати невеликий букет з 12-ти рослин Іван-та-Мар’я (мар’янник дібровний, Кулайло-та-Мавка). Обов’язати його рожевою та блакитною шовковими стрічками. Зав’язати їх разом на потрійний вузол. В Купальську ніч прочитати над букетом замовляння 3 рази (або числом, кратним 3). Закріпити букет за матицею (під стелею). Коли букет висохне, покласти його під подушку. Кожного разу, коли повний Місяць, читати це замовляння: «Як Купайло та Мавка у квітці сплітаються, навіки зростаються, так і ти, син Богів (ім’я), зі мною, дочкою Богів (ім’я), будеш повіки жити і квітнути і радіти, зі мною сплітатись, разом залишатись, любити, догоджати, дітей ростити, у серці зберігати. Хай буде так, і так буде.»
25. Від частого головного болю: здобудьте пір’я загублене, збережіть пір’я до Купайла. Опівночі спаліть пір’я. А тим, що залишилось, треба помазати лоба і так залишити до ранку, не змиваючи. (Пір’я належить до стих» Повітря, яка активізує мозок, а Вогонь — швидку думку).
26. На здоров’я та красу: напередодні дня Купайла зібрати квітки Іван-чаю з нерозкритими бутонами. Принести їх додому, висушити. На суху траву тричі (або числом, кратним трьом) прочитати замовляння: «Квіт рожевий, Іван-чай! Дай здоров’я кріпкеє, дай силу сильную. Коріння твоє і стебло твоє могутнєє і міцнеє, квітки твої пурпурнії та вогнистії, хай наллють мене, сина Божого, красою своєю, своєю статурою та міцністю. Буду жити я у доброму здоров’ї, працювати так, щоб більше дужим буть, веселитися і бадьорим буть, жити з радістю юним молодцем. Хай буде так».

Щоденно на ніч готувати чай з трави (1 столову ложку дрібно меленої трави заварти стаканом окропу. Настояти 20 хв., процідити). Прочитавши над чаєм те ж замовляння, випити на ніч. Повторювати за потребою.

27. При слабкому серці: Під свято Купайла зв’яжіть дві гілки берези між собою червоною ганчіркою. Робити це треба одному, щоб ніхто не бачив. Потім обійти березу навколо супротив ходу Сонця. Замовляння читають, зв’язуючи гілки:

«Святовит! Святовит! Святовит!

Святий пращур-сучок, святеє стебло, свята жива гілка!

Ви позбавлені скорбот, ви позбавлені хвороб.

Хай серце доброго молодця (ім’я) минають скорботи, минають хворі, минають зудоти, минають уколи.

Завжди здоровеє буває:

Опівдні і опівночі,

Удосвіта і в присмерку,

Уранці і увечері,

У неділю, у понеділок,

У вівторок, у середу,

У четвер, у п’ятницю

І в останній день — суботу.

У березні, у квітні, у травні, у червні, у липні, у серпні, у вересні, у жовтні, у листопаді, у грудні, у січні, у лютому.

Тут мої слова, тут святії образи мого народу.

Відбудуй, зміцни, обнови. Господи,

Корону і серце у сина Богів (ім’я).

Святі гілки, переплітайтесь,

 

Слова мої, у намір вкладайтесь. Ключ, замок, язик. Хай буде так».

28. Щоб худоба була благополучною: взяти сіно, внести в хлів або кошару, покласти хрест-нахрест. Після того посипати його зерном, що залишилось в будинку. Це зерно сипали ряджені в будинках, коли ходили під Різдво Сонця взимку.
29. Щоб викликати любовну тугу: в день Купайла, приблизно 24 червня, на Ярильські святки — 26 червня, на свято Водяника — 29 червня треба зібрати до сходу Сонця росу, але зібрати в різний посуд. Потім візьміть по три краплі роси з кожного посуду лівою рукою і розмазуйте по обличчю, примовляючи:

Вмиваюся росою, дівочою красою.

У Зорі одягнуся, Місяцем підпережуся.

І стану перед моїм судженим, сином Богів (ім»я) удень святковий

Білішою світу білого, милішою життя людського.

Красившою Сонця красного, світлішою Місяця ясного.

Хай мій суджений-ряджений тугою за мною тужить,

Думкою за мною мається, і в день і в ночі до мене поспішає-збирається.

А в поміч мені Купайло, Семиярило, Цар Водяник і всі Боги у небі.

30. Це замовляння читають рано вранці напередодні свята Купайла:

Встану я на зорі на ранковій,

Піду я на зеленії луки, на вітер винесу слова мудрі!.

Хай тій дівиці (її ім’я), що кохаю я щиріш за полум’я, розпечуть вони серце

лагідне.

Хай вуста Ті, вуста солодкії, до моїх лише доторкаються.

Та від інших вуст віддаляються.

Очі яснїї хай знаходять мене, друга (своє ім’я), доброго молодця.

День і ніч вони посміхаються.

О, проникни у серце добреє красній дівиці (Ті ім’я), моя мовонька.

Як стріла вогню блискавичного, розтопи її думи-думоньки,

Щоби вони були зайняті лише мною одним, добрим молодцем (своє ім’я).

Буду вірним я /й до могилоньки.

Тож мені і вона буде вірна жона.

Я слова свої виллю в золото, виллю в золото, заллю оловом.

Зкую молотом, як коваль-мастак, в кузні вогняній, в кузні вогняній, а серці

тендітному.

Так неси ж. Вітре, словеса мої, а ту краіноньку, де живе вона, подруга бажана

(її ім’я).

Поверніться ви, словеса мої, до серця дівиці (її ім’я),

Що мені любо й мило прихильная, моцніша Сонця, яскравіша Місяця.

31. Від перепою: на зорі дня Купайла знайдіть у лісі порожнє дупло. Поставте в нього чарку горілки зі словами, звернувшись до Духа лісу: Царю лісний, пригніти в день святковий всякий хміль, всякий перепой з (ім’я). Слову моєму сила!
32. Від перепою: чебрець (трава), зібраний на день Купайла, киньте у спиртне, сказавши на траву попередньо:

Богині трава, Берегині голова, дай зрозуміти сину Богів (ім «я), щоб спиртного уникав, чарку відсував, брагу виливав. Як слово, так і діїю. Хни буде так, і так буде.

З понеділка до неділі хай стоїть, потім дайте випити.

 

33. Щасливе замовляння для актора: треба взяти Воду з колодязя, принести додому 40 свічок. Запалити Тх навколо глечика з водою, поставивши на вікно так, щоб Місяць відбивався через дзеркало у Воді. Читайте низьким голосом, яким тільки можливо. Треба при цьому полоскати у Воді жменю колосся, взятого в день Купайла. Відображення Місяцю у воді повинно тремтіти.

Мати Світло, зять Ярило, дочка Заїздило. Іди, звірко, своїм ходом по щасливим проходам, яким ішов Сонцо-цар. Прошу квитків продаватися, золото і срібло на них мінятися. Щоб усі шляхи, всі дороги вели до мого ґанку. Ішли пішії і на конях, жербаки і у соболях. Будь-хто з людей, будь-якого плем’я дарував би залюбки мені час і гроші. Всі ішли б на мене милуватись, іще і ще хотіли до мене повертатись. Як матір дитя своє любить, милується й голубить, так хай кожен мене знає і пам’ятає.

З лиця думку про мене тримає. Наклепи мене хай минають, слава моя хай буяє. Вінцем накриваюсь, оберегами благословляюсь. Хай допоможуть мені Дажбог, Білобог, Семиярило, Велес, Тур, Боян І всі Боги у Сварзі!

34. Від одишки: в купальську ніч вийдіть під відкрите Небо. Дивлячись на Небо, повільно і глибоко вдихайте, видихайте повітря. Між диханням говоріть:

Заберіться, зірки часті, навколо тину дому Купала. Розчистіть мені путь-доріженьку до Купальського моління. Як правда, що сьогодні Купальська ніч,

як правда, що у терема Сварога є хвіртка, а у теремі є камінь Аллатир, а на Аллатир-камені є жертовник, а на небі є престол Сварога, гак і правда, що за віру Сварог дає зцілення. Славлю Сварога, Перуна і Світовида.

Під Сварогом мається на увазі сукупність конкретних зірок, під якими хтось народився або народиться (зоряний гороскоп, який вмикає в людині здібності стати втіленим божеством. Традиційна астрологія працює з планетарним гороскопом, за межі якого треба вийти).

35. Присуха: в ніч на день Купала зірвати жменю трави з-під правої п»яти, міцно зав’язати товстою ниткою і 1 раз прочитати замовляння. Затикнути за матицю (під стелю). Коли трава засохне, загорнути Л у носову хустку коханого і покласти собі під подушку, попередньо прочитавши над хусткою замовляння 12 разів. Це зробити опівночі. Зело, зело! Цієї ночі уся снага тобі дана, ранок прийде зілля зів»яне. Яг зілпя в»яне, снагу втрачає, так і ти син Богів (їм. «я), за мною, донькою Богів (ім’я), будеш побиватись, снагу втрачати, по ночам мене звати. Шукати спокою вдень і вночі, від дому геть зело покличе до мого дому, до мого порогу. Зілля /зсохне, і ти душею ізсохнеш, розпорошишся, до мене усім серцем долинеш. Мучінням страждатимеш, мене гукатимеш,  життя шукатимеш, заки зі мною з’єднаєшся, тоді в коханні зіллєшся, зі мною довіку бути меиі. Зіллю засихати, а мені любов твою пізнати. Тобі прагнути, жадати, сохнути та страждати, від любові до мене рясніти. Зілля сухе під подушкою, -зі мною, а ти на подушці — зі мною. Зілля ізсохлось, і серце твоє знудьгувалось, колишнє покинуло, до мене полинуло. Одному тобі — сум, журба, а зі мною повно щастя й добра. Словом вірним зілля завьязала,  тебе довіку до себе прив»язала. (сплюнути тричі через ліве плече). Хай буде так.

 

36. Від біди в лісі: напередодні дня Купайла, після заходу Сонця зрубати одним махом гілку осики і сказати: Відбудься, лісе, для ^ене без чорного ворона, сірого вовка і жарко! пожежі, станься для мене потрійною дорогою. Славлю Царя Лісовика, Чура та Миробога.
37. Якщо дитина сильно хворіє: Хай стара баба спалить сорочку з хворої дитини на купальському вогнищі.
38. Збудити любов: напередодні дня Купайла зібрати квіти квітучої таволги в букет, поставити у вазу. Читати замовляння на квіти щоденно вранці і на ніч, поки букет не зів’яне. Зів’ялі квіти віднести до капища (або місце, де святкували Купайла) і покласти біля східного боку. Золотий пісок між перстами струмениться, Море медовим медом точиться, Бджола за медом духмяним до квітки бариться. Квітка медогінна, ніжна та солодка, У Ті обійми потрапиш — залишитись схочеш. В море золотеє застрибнеш — солодкого соку нап’єшся. Довіку пом’ятатимеш, серцем палатимеш. Тобі, сину Богів (ім’я), поспішати до мене, Дочки Богів (ім’я), як бджолі до меду летіти, Солодку нігу збирати, в нізі купатись, зі мною довіку залишатись. Золото іржу відпадає, золото ясну силу має, Слово моє до золотої скрині клепаної, Під золотий замок із ключем золотим, Під золотий пісок на морському дні.
39. Від собачих укусів: на передодні Купайла здобути трохи собачої шерсті, принести додому, прочитати на неї і сховати під будинком з зовнішнього боку кута: Біг пес, зустрів Місяць, той йому дав наказ: „Кинь гавкати, гарчати, гризти та кусати. Тобі, пес. треба мовчати. Від ни^і і до скопу місце цій шерсті в закутку. Бійся мене, пес, і всієї моєї сім»!».
40. Від клопів: треба піти в Купальську ніч в поле і знайти три зароди (стог сіна), щоб вони були один від одного далеко. Взяти з них трохи трави і начитати на неї текст:

Як зарод від зарода відстоїть вдалечині, так і клоп від клопа з цього будинку наврозтіч розбігаються-утікають, один одного уникають. Траву покласти в кутках будинку.

41. Приворожка: перед Купальським днем треба нарвати квітів біля будинку того, кого любите. Квіти віднести на кладовище, на могилу того, хто носив ім’я вашого улюбленого. Покласти на могилу зі словами: Як я принесла тобі, небіжчику (ім’я), зілля від дому, де живе (ім’я), до твого дому, як воно буде поблизу тебе, і як ти будеш його оберігати, так і син Богів (ім’я) буде берегти мене і мною вдовольнитись. Хай буде так. Сказавши це, треба піти не оглядаючись. Заборонено розмовляти з будь-ким на шляху.

Якщо це замовляння читається жінкою для себе, то у неї в цей час не повинно бути місячних. Для інших може читати дівка (без місячних) і стара баба.

42. Від болю: зібрати напередодні дня Купайла невелику жменю рослини спориш. Принести його додому, зафіксувати під стелею і тричі прочитати замовляння. Коли трава зав’яне, віднести її до ріки. Прочитавши 7 разів замовляння кинути траву у воду.

Траво-мураво, візьми біль від мене. сина Богів (ім’я), неси його в далекий край, чорним воронам віддай. Ворони подзьобають біду, і з мені¹ сто пуд/в спадуть. Біль піде, печаль пройде і засяє наді мною Сонце красне. Сонцю — сходити на сході завжди, слову моєму міцніти й рости. Хай буде так.

43. Присуха: зібрати у полі 12 різних трав та квітів. Зробити з них вінок. Вінок принести додому і сховати до вечора в таємне місце. Це робиться перед Купальською ніччю. При наближенні півночі кільце з трав і квітів слід прив’язати у темному кутку в сінях. Опівночі прочитати замовляння над вінком З рази. Коли вінок засохне, розтовкти його половину та підкинути під поріг того, кого треба присушити. З другої половини в’ють кільце, зав’язують у нову носову хустку й бережуть у себе під подушкою, доку збудеться бажане. 12 трав зірву, додому принесу, у кільце зів’ю, у сінях прив’яжу. Сушися, зело. Сушися, кров твоя, син Богів (ім’я). Як сушиться зілля, так зсохнеш ти без моєї, доньки Богів (ім’я), краси. Забудеш їсти й пити, спати й ходити, Робити усяке діло ~ (зсохне твоє тіло. Душа зсихає, а любов палає.

Сухе зілля — тобі під поріг, щоб жити (дихати тільки зі мною міг. Як зілля лише у воді стане рости, так тільки зі мною квітнути зможеш ти. Будеш нудьгувати, про похибки жалкувати, душею і кров’ю зріднишся зі мною, Навіки я буду з тобою.

На дванадцять трав замовляю, слово вірне у грудях приховано. Поки я жива, і слово живе.

А ідо сказано вірно, то збудеться скоро, піде діло вгору! (сплюнути тричі через ліве плече)

44. Сильний приворот на чоловіка щоб не покинув: деякі елементи замовляння (розплетена коса, попов’язаний пояс) нагадують чоловікові на тонкому плані про ті часи, коли вони ще зустрічались, знаходячись у проміжному стані. Це коли продовжується процес знайомства, пара щ’з не вирішила бути разом. Цикл календарних свят розташований іак, що знайомство починається наприкінці зими, а весілля гуляють наприкінці опені. Потім вона його стриже під макітру, забираючи з волосся його сипу. Він ‘їй заплітає косу. Разом готують спільний пиріг з маком. Після одруження гін її вбирає, зона його стриже (залишає хохол, якщо він військовий). На волосся можна робити магічну пов’язку на вірність. Хохол залишається як ознака «юго, що він може завойовувати інші країни та їхніх жінок, розносячи там свої гени.

Отже, треба зібрати росу в день Купайла. Можна зібрати багато, пів­літру, більше. Збирати треба голими руками та босою. Волосся розпущене. Це робиться без свідків. Замовляють росу так:

Багенько Купайло-цвіт,

Прокинулася я вдосвіта,

Купайлу помолюся, у дверях поклонюся.

Без умивання, без напування,

Підперезання і у мовчанні.

Дай мені, Купайло, силу,

Щоб я вдалою зробилась.

Дозволь мені росу твою взяти,

Коханого серце у своє ввібрати.

Щоби він в моїй росі мої промені брав,

Одну мене кохав, від зради утікав.

Без мене люто би страждав, при інших мене пам’ятав.

Любив мене молодою, любив мене і старою.

Як хміль в’ється коло тину, так і мій милий

28

В’ється жити коло моє? спідниці.

Як жадає вранішня роса із’явлення Сонця,

Так мріяв би і прилучався б

До мене мій суджений (ім’я),

Щоби бути моїм рядженим.

Як нудиться риба. на піску,

Як дригається й захлинається,

Як одружениця прагне народити сина,

Так би шукав мене і бідував,

Білому світу лише зі мною догоджав,

Завжди мене пам’ятав,

Медовим словом мене зазивав,

Мій Ладо мене, свою Ладунью (ім’я).

45. Існує повір’я: якщо людина народилась на Купайла, то в третьому поколінні можуть бути втоплені. Швидше за все це повір’я з’явилося в більш пізні часи, коли треба було пануючій релігії скомпрометувати свято Купайла. Відвертають так: у свій день народження прив’язують три червоні пов’язки на іву, говорячи:

|          Іво, іво, іво, на день Купайла будь красива,

Візьми собі червоний пояс і нещастя в додачу. Хай буде так.

Вогняний обряд

1. Зробити захист місця навколо вогню, як сказано в пункті 7 вище. Прочитавши попередні молитви (зайві речі, діти, тварини та ін, вже прмйрані за коло) разом, волхв бере в руку сіль (морську, бажано), ліва рука тримає знизу, права згори долонею вниз: «О Боги: Перуне, Дажбоже, Чур та Миробоже! Очистіть та освятіть сіль для окреслення кола та захисту місця. Хай слово моє буде правильним та служить благу. Хай буде так, і так буде!»

Обходити треба з кола за ходом сонця зі сходу. Уявляти, як від висипаної солі виникає промінь світла. Внутрішній зір волхва повинен бачити коло. як ідеальну геометричну фігуру. (Вона може бути попередньо відмірена мотузкою). Після 1 кола волхв каже: «Коло окреслене!» Обходячи 2 коло, волхв каже: «Я (ім’я) окреслюю коло, від усіх заважаючих сил. Я викликаю сили, які принесуть нам благо!» Почати обхід, кажучи :

«Захисти усіх, сила сильная, стародавняя, що іде до нас від дідів моїх та від їх дідів, хай прийдуть до нас Боги з підтримкою, хай дарують нам блага всякії!» Завершити сказати: «Я так сказав!» Обходячи 3 коло, сказати:

«Я створюю священний простір. Хай буде так». Можна зорати коло, спочатку освятивши плуг силою Сварога . Після завершаючих захисних молитв розмістити дух стихій в середині кола відповідно сторонам світу.

Схід: «Святий вітре Стрибоже, я запрошую твою силу на це місце». Південь: вогонь Сварожич. Захід: Дана мати-водиця. Північ: мати Сира земля. Після цього виходити за межу кола не можна, інакше все треба робити спочатку. Тому коло треба робити досить широким. Розмикати після обряду.

2. Хто володіє психоенергетикою, робить вправу «Шлюб вогн.ію та води». Енергія голубого кольору, прохолодна, поступово заповнює тіло чід землі та ніг до голови. Потім з неба йде золота енергія від уявного золотого сонця, через маківку голови та руки. Уявити золотий вінок на голові — оба;)? 7 го енергетичного центру. Золота енергія на 5 секунд затримуєтьсч і а

накопичується в енергетичних центрах, які уявляються в образі кристалів, та досягає ніг.

3. Далі волхв заряджає енергією та освячує предмети силою відповідних Богів: вода — матінка Дана-водиця, їжа — Дана-водиця та Сира Земля, душисті масла — Мати Сира Земля, запашні куріння — Стрибог, свічки або лучинки, смолоскипи — вогонь Сварожич; вінки, квіти, рослини — Симаргл.

Спочатку він простирає руки над запашними куріннями, ставши обличчям на схід, близько до краю кола:

«Святий вітре Стрибоже, я запрошую твою силу на ці куріння». «Очищую та освячую тебе ім’ям Бога та Богині, хай буде в тобі їхнє благословення».

Потім він бере свічки, ставши обличчям на південь:

«Святий вогню Сварожичу, я запрошую твою силу на ці свічки». «О, творіння вогню, попрацюй для мене. Очищую та освячую тебе ім’ям Бога та Богині, хай буде в тобі їхнє благословення».

Потім він бере чашу з водою, ставши обличчям на захід:

«Матінко Дана-водице, я запрошую твою силу на цю чашу». «О, творіння води, очищую та освячую тебе ім’ям Бога та Богині, хай буде в тобі їхнє благословення».

Нарешті він бере масло, ставши обличчям на північ:

«Матінко Сира Земля, я запрошую твою силу на це масло». «О, творіння землі, очищую та освячую тебе ім’ям Бога та Богині, хай буде в тобі їхнє благословення».

Коли він це говорить, то уявляє біле світло навколо символу кожної стихії.

Тепер 4 парубки, які стояли на 4-х освячених волхвом місцях за сторонами світу, починають добувати вогонь тертям. їм допомагають інші хлопці. Старі люди добувають окремий вогонь. Для спалення Купала та Марени — також окремий вогонь. Коли вже добре натерли, відьма підходить до місця, де треться, поближче. Прикривши очі, уявляє перед внутрішнім поглядом сильне полум’я на місці тертя і тричі замовляє: «Царю-вогонь, дістанься, не тютюн курити — каші варити!» Потім розпалює магічним словом «Ур».

4. Освячення вогню та найменування його конкретним ім’ям повинно здійснюватись місцевим волхвом або старійшиною роду. Якщо це неможливо, можна робити самостійне освячення. Коли з’явиться вогонь, 4 хлопці підпалюють лучинки (смолоскипи) і кожен пщпалює свою сторону, кажучи одну з назв, як магічне слово: схід — «Міт-ра» (повітря), південь — «Руд-ра» (вогонь), захід — «Су-ра» (вода), північ — » Хор» (земля). Потім хлопці роблять «коловорот»:

вони переміщуються навколо вогнища на 90° за ходом сонця і знову підпалюють з чотирьох боків. Кожен каже тільки своє слово. Знову переміщуються. Останнє підпалення — коли кожен знову стає на свою сторону світу, з якої починав.

5. Молитва до вогню:

«Коли Сонце засяє,

Співаємо хвалу Богам

І огнищу Перуню,

Що є званий

Потятич на вороги.

І речемо велику СЛАВУ

Отцям нашим, Дідам,

Які суть у Сварзі!» (Велес Книга)

6. Привітання: «Я вклоняюся і звертаюся до вогню животворного, ти -Перун, меч і щит Роду Оріїв! Ти — свідомий Дух Всесвіту, вогонь зародження і народження, жито і життя, розлите у водах і глибинах».

ЗО

7. Освячення вогню: «Освяти, о Сварожичу, це місце сіюєю присутністю».
8. Прославлення: «Славимо Огнебога Симаргла, що спожиїзає дерзио і солому і вогнекудре лице розвиває вранці, вдень і ввечері. І йому вдячні за сотворення борошна і питія, які є їжею, що зберігаємо у попелі, а іюгонь роздмухаємо,щоб горіло». «Я вклоняюсь животворному вогневі, єдиному у множині Духу світобудови, знаючому все, маючому золотий колір, чистому і тому, що в усі сторони світу дивиться».
9. Жертвопринесення: Уявити вогонь істотою; сяюче божество даної людини (духовне Я людини) присутнє у вогні, щоб прийняти жертву. ЕЗолхв каже: «О Сварожичу, дух всіх людей, Всезнаючий! Прийми жертву, червоноокий та виконай всю нашу роботу».

Обряд священної жертви Матері-Славі:

«Це є жертва наша —                  Богам у Прав’ї, Мед-Сура —                          Яко вони — Богове На дев’ятисилі                       Є нашими Праотцями:

І шавлії удіяна                        Бо ж се ми походимо І на Сурі, Сонці ставлена               Від Дажбога. Три дні.                              І стали славними Після них                             Від Славлення Крізь вовну ціджена                    Богів наших!» (Велес Книга) І вона буде нашою жертвою

Жертви робляться таким порядком: вода, земля, ефір (рослини), повітря, вогонь, вода. Символічно божеству приносять першоелементи матерії у жертву та освячують їх. В даному випадку жертва носить характер дару, залишення себе для богів, щоб бути винагородженим чимось більшим.

Вода: Волхв бере чашу сури і тричі виливає у вогонь, уявляючи, що вогонь має три ока і три жертвопринесення роблять відповідно в ці очі:

«Прийми жертву, Огнебоже» — і виливає в праве око. «Прийми жертву, Симаргле» — і виливає в ліве око. «Прийми жертву, Сварожичу» — і виливає в третє око. Потім виливають вогню у рота зі словами: » Пий, батюшко — ногнику». Запалити по черзі три жаринки та погасити в сурі або в воді зі слоеіпми «Хан святиться Жива Водиця!», Прочитати над водою молитву:

«Вода-Водиця, Водиця-Студениця! Очищаєш ти коріння, креміння, Луги і береги! Очисти Дажбожого онука (ім’я) Дай здоров’я і силу!»

і передати по колу. Всі п’ють дрібними ковтками. Залишки води волхв бризкає на всіх зі словами «Дай, Дажбоже, з високості, гладке тіло на ці кості», а також на сторони світу, за ходом сонця.

Земля: Душисте масло (з квітів, духів та ін.). Або 1 раз лити у вогонь, або змастити шматок дерева для спалення.

«Прийми, Сварожичу, масло з душистим ароматом крітіп». Потім запалити жаринки і занурити у масло зі словами: «Вогнем Сваро*.ичем очищую». «Вогнем Сварожичем освячую». «Хай дарує нам Сварожич красу і а процвітання». Масло також іде по колу, нам слід мазати лоб та руки, вдихаючи потім пахощі та уявляючи себе гарним, квітучим.

(Примітка: коли п’ють воду, кожен уявляє, як з неба через мд»:івку голови тече вода крізь все тіло та змиває хвороби, негативну енергію. Краще уявити величезну краплю води. При замовлянні гладкого тіла учвляги себе здоровим та сильним).

31

Ефір: вінки, квіти, рослини, дрова, освячені магією замовлянь на красу, процвітання, багатство. Деякі спалюють зі словами: «Прийми, Сварожичу, прекрасну квітку… (назва) та траву…, колос…». Інші квіти та вінки по черзі освячуються вогнем та водою. Кожен по черзі підходить до волхва з квіткою та вінком на голові. Волхв запалює жаринку і каже від імені всіх ( можна з усіма, всі дивляться на жаринку): «Я, (ім’я) сила, кажу: Як ці квіти гарні, так і я щоб був гарний, як ці квіти цвітуть, так і моя справа хай процвітає, як зростають у лісі ці трави, так і моє багатство хай зростає, як зовнішнє так і внутрішнє! Я так сказав! А в допомогу мені Цар вогонь та Цариця водиця! Хай буде так, і так буде!» Волхв проводить над кожною квіткою та кожним вінком три кола жаринкою за ходом Сонця: «Вогнем Сварожичем очищую», «Вогнем Сварожичем освячую», «Хай дарує нам Сварожич процвітання та багатство». Кожен нюхає квітку і уявляє себе гарним та щасливим.

Під час освячення вінку слід уявляти, як з неба сиплеться золото, а в кишенях та долонях зростає купа грошей. Після кожного можна підпалювати жаринку, поновлюючи вогонь. Потім волхв бризкає тричі на квітку та вінок:

«Царицею-водицею очищую»

«Царицею-водицею освячую».

«Хай дарує нам Цариця-водиця процвітання та багатство». Знову кожен нюхає квітку.

Можна зробити інакше: освячується одна квітка та передається по колу. Кожен її нюхає, уявляючи те ж саме. Остання людина залишає квітку собі.

Повітря: підпалюються запашні куріння зі словами: «Хай дарує нам вогонь Сварожич ясність розуму і здатність до розрізнення між добром та злом» Спочатку волхв іде навколо вогню з курінням. Потім кожен по колу бере куріння, вдихаючи та думаючи: «Я — знання всіх Богів. Я — всі Боги».

Вогонь: підпалюється свічка або смолоскип зі словами: » О Всезнаючий вогонь-Сварожич, дух Всесвіту, спали пітьму світлом істинного знання — Веди! Просвіти нас духовною інтуїцією, щоб ми могли сприймати світ богів!»

Смолоскип рухається по колу вертикально. Присутні протягую гь до полум’я руки, в уяві «вмиваючись» світлом, підносячи руки до очей, обличчя, верхньої частини голови (відкриття енерг.центра).

Вода: кладеться у вогонь їжа зі словами: «Їж, батюшко-Вогнику» (В уявного рота).

Молоко ллють зі словами:» Прийми, Сварожичу, молоко, яке було дано коровою Земунь, даруючою життя всім істотам, яка сповнює ріки молочні з берегами кисільними в небесному Ірії, яка виконує бажання і є личиною Лади, очищуючою для жертовних обрядів».

їжу волхв може збирати від кожного, щоб освятити вогнем.

Взявши коровай, іде з ним уздовж ряду людей. Кожен торкнеться короваю правою рукою, задумавши бажання. Треба кладеться у вогонь. На окремій тарільці освячується їжа. Волхв обертає тарілку горизонтально перед вогнем за ходом Сонця зі словами: «Вогнем-Сварожичем очищую». «Вогнем Сварожичем освячую». «Хай дарує нам Сварожич їжу, багатство та всякі радощі життя!» Роздає частину жертви. Кожен уявляє, що бажане здійснилось.( Якщо торкаються короваю правою рукою — бажання для інших, якщо лівою — для себе).

Тепер волхв каже:» Отже ми склали п’ять пожертв і одержали п’ять якостей: здоров’я, красу, багатство, щастя та знання».

Спалення жертв у вогні — символ повернення стихій, з яких склад.іе-ться матерія, у першопочатковий стан, до свого витоку — духу вогню. Це також пожертва людиною звичайним життям, своїми недоліками заради духовного життя, самовдосконалення та духовного безсмертя. Освячення вогнем

 

залишків жертв — це символ занурення духу в матерію, а також у тіло людини з метою одухотворення людського життя і розкритгя в людині божественних сил та якостей.

«…Обряд жертвоприношення вогню складається з магії думки та дії. Так само і в житті людина приносить в жертву Божеству кожну свою думку, слово та вчинок. Якщо вона робить це свідомо, вона одержує натомість вищевказані п’ять якостей. Хто що жертвує, той на відповідному рівні одержує. Обряд символічно вказує на це.

З іншого боку, існує вищий аспект жертви — «занурення вогню у воду». Безмежний Дух обмежив себе, тобто пожертвував, внаслідок чого ;)»:нзився матеріальний Всесвіт та всі живі істоти. Сама суть жертви Духу е віл(>ж-:й дар всім живим істотам свого щастя та радощів, щоб всі вони також сіагіи радісними та богоподібними. Наведу такий приклад. Кохання оді-юго чсіп^аіка до одної жінки, розширюється на коло родичів, потім на житгя громади, на життя нації, на все живе на планеті та у Всесвіті. При цьому попередні ст’/пені не виключаються. Сама суть духовної жертви такої людини — ділити:я з іншими своїм внутрішнім радісним станом…» А тепер, як каже приказка, піділлємо масла у вогонь. Складемо ще одну пожертву і хай вона спалить все зайве, пробудить внутрішній вогонь духу та викличе загальні благословіння всіх богів!»

Потім волхв жертвує масло за схемою ступені «вода» на початку, тіііьки каже «Їж, батюшко-вогнику’, вливаючи масло а рота вогню. Одразу після цього кожен уявляє будь-яку неприємну ситуацію в своєму житті і ;,(;бе охопленим полум’ям. Полум’я випалює ситуацію ід щезає. Всі говорять, простягая руки до вогню, руки до вогню:

«Батюшко ти, Цар-Вогонь, всім царям ти цар, всім Богам ти Бої, асім вогням ти вогонь, будь ти кроток, будь ти милостивий; який їй жаркий та палкий, як ти палиш у чистому полі трави та мурави, хащі та трущі, у сирого дуба підземельні коріння, сімдесят сім коренів, сімдесят сім паростків, також я молюся й корюся тобі, батюшко, Цар-вогонь, спечи та спали з внука Дажбожого (ім’я) всі скорботи та хвороби, вроки та пристріти й переполохи, внутрішні родимці, кістяні родимці й суглобчасті, денні й заболонні, кидучі й ломучі, з ретивого серця, з гарячої крові, з білої пе с:’ні, з чорної печінки, з сімдесяти семи суглобів, з сімдесятії семи жил. і з станової, і з перстової, і з біла лиця, і з ясних очей, і з чорних брів. і з усього людського стану; з усіма Богами вік — повік, віднині й до віку, Сва!» «Проголосимо СЛАВУ Богам, Які є отці наші, А ми є їхні сини. І будемо достойні У чистоті нашого тіла І нашої Душі, Яка ніколи не вмирає». СЛАВА Велика:

Роду Вкраїнців                       Лелі і Ладі! Слава! Славу співаймо! Слава!                 Слава Симарглу А Рожаницям                         Й Велесу-Богу! Слава! Шану складаймо! Слава!                Слав;’ Стрибогу, Слава Сварогу —                      Навіки слава! Слава! Нашому Богу; Слава!                   Хорсу-Ярилу, Сл?ва Дажбогу.                       Живі і Спасу’ С.’іапгі’ Слава Перучу! Слава!                  Богу Купавичу Славу співаймо                       ! Свитовиду Слава

Матері-Славі! Слава!                   Праву оспівуєм Слава Мокошіі                         Славу Велику Славу

 

 

 

Дажбовим внукам, Ора нащадкам! Слава! Боги й Богині —

Нам Берегині! Слава! Слава Вкраінцям І Україні! Слава!»

 

 

«О Всевишній, Всемогутній Свароже, ти, що сповнюєш собою все і що містиш всіх у собі, хай буде святе й благословенне ім’я твоє, незнищенне у віках, суще віки віків, дароване тобою, хай перебуває чистим і променистим в нас. Просвіти! Очисти спраглих світла волею твоєю і вклади любов у серця наші».

«Молитви — слави до проявів вогню». — оголошує волхв.

1. «Слава Сварогу-Небу! Світлим Сварожичам — слава! Світло Сварги-сила наша! Життя наше — повна чаша!»
2. «Молитва Вогню Земного — Вогонь Сварожич — сила Богів Небесних

на долонях Землі-Матінки» — оголошує волхв.

«Як Вогонь Золотокудрий — горю Я кожним вогнем на Землі, серце

тримаючи на долонях!»

«Молитва Вогню між Землею та Небом. Сварги золото? вісник — Перун —

Блискавка» — оголошує волхв.

Як Перун Могутній — громовою сокирою гримлю в Піднебессі, на Землю

Вогонь закликаю, блискавками морок жену: синьою блискавкою смерть та

руйнування несу тому, що віджило; золотою — життя та відродження світу, ярю

молоду — юну силу!»

4. «Молитва Вогню Небесному — Дажбог — Сонце Красне», — оголошує

волхв.

«Як Дажбог Всеблагий — світлом своїм Світ пронизую, освітлюю,

невгасимим Сонцем. Все життя бережу, Сур’ю дарую блиском золотим

мороку сліплю! Хай буде довіку так! Істинно, так!»

Після цього всі беруться за руки і співають, обхід вогню по колу:

«Ярий, буйний                         Цар-Вогонь ясний, Цар-Вогонь вгору                      Піднімись до Неба До неба, до Сонця                     Розпали Сваргу, Будуєм терем-город                   Освіти Землю. Стовп до неба                         Полум’я до Неба Від Землі до Сонця.                    Від Землі до Сонця Ярий, буйний                          Ярий, буйний Вогнецвіт-буря!                        Вогнецвіт-буря! Гори, гори ясно,                       Гори, гори ясно, Щоби не погасло!                     Щоби не погасло! Гори, гори ясно,                       Гори, гори ясно, Щоби не погасло!                     Щоби не погасло!» Всі спрямовують руки до вогнища:

«Стоїть стовп сили Богів. Хай прийдуть до нас…(імена).

Розійдись, пітьма! Розпались, добро! Заблищи, світло, ясне Сонце красне! Стань додолу, яко Род велить! Яко Род велить — з Неба до Землі! По руслу Вогню ввійди в нас Ярь Небесна! Гой!» Окремі молитви-Слави та жертвопринесення іншим Богам ї:<г;ю (

Білобог, Дажбог, Семиярило, Дід-Ладо, Лада, Купайло, Купава, Полель, Леля).

Потім молитви-прохання. Не виходячи за межі кола, ведуть хоровод, співаючи

купальські пісні’

34

 

колеса у воду та інші обряди або розваги. Гасити вогонь можна, кгігучи замовляння: «Спи, царю-вогню — каже цариця-водиця».

Цей вогняний обряд побудований за такою схемою, що його можна виконувати в інші дні та на інші свята. Але на Купайла він трохи змінюється, враховуючи купальську специфіку.

Деякі етнографи зафіксували звичай підпалювати на Купайл.з два стовпи та проходити між ними. На свято Перуна проходять крізь п;иі^ючі ворота. В античних містеріях посвячуваний проходив крігі, палаючий коридор. Це залишок стародавнього звичаю, зафіксованого в текстах замовлянь:

«Встану (…), піду (…)                   Гляну у східний бік З дверів дверима,                      Зі східного боку З воріт ворітьми                        Встає Зоря ранкова, Піду в чисте поле,                     Викочується Красне Сонечко .» Тому требу або Славу до Богів здійснюють, входячи на капище з Заходу, переступаючи коло священної огорожі, між двох вогнів проходячи, щоб очиститись. З цього починають Купальські обряди або зустрічають схід Ссн’-ія після Купальської ночі. Стовп — символ Божественної сили п багатьох релігіях. На початку обрядів звертаються до Богів для єднання Неба і Землі, налагодження чистого каналу зв’язку.

В деяких культурах стовп зображає світове дерево або Вище божєсге.о. Два стовпи — символ рівноваги. Проходячи між ними, новопосвячений очищує правий та лівий психоенергетичні канали тонкого тіла. Він уявляє себе наскрізь охопленим полум’ям.

Капищ зараз немає, проте можна робити такий обряд за прикладем наших предків. Тепер знову про послідовність обряду.

Цей варіант обряду був коротший і робився вузьким коном вмсокопосвячених людей:

Спочатку замикають коло, потім читають Символ Віри, розповідаючі про світоглядне значення вогню у наших Предків. Потім виконують обряд: молитви до Вогню, запалення вогнища разом з добуванням живого Вогню, принесення пожертв. Коло ще не розмикається, після чого роблять ритуали з такою послідовністю: «Вода + Вогонь = Дерево Життя».

1. Ритуал освячення Води та очищення Водою:

Світоглядне значення Води у наших Предків;

— Молитва до Води;

— Освячення Води Вогнем;

— Очищення, освячення та побажання здоров’я учасникам;

2. Ритуал очищення Вогнем:

— Магічність очищення Вогнем у наших Предків, порядок проведення обряду;

— очищення чоловіків (високий вогонь) через стрибання;

— очищення пар через стрибання;

3. Ритуал очищення рослинами:

— Магічність очищення рослинами у наших Предків, порядок проведеніїд обряду;

— Освячення в.иха та вінків вогнем га водою;

— Перехід через Вінок та одягнення вінків на голови. 4 Кривий танець. 5. Обряд Купайлиці:

— Освячення Купайлиці Вогнем та Водою;

— Купальські пісні:

— Розламування Купайлиці на шматки обореги;

6 Братчина іперед початком молитва, потім п’ють суру за колом)

7. Розмикання кола, кидання грав у річку для оберегу. Потім освячують річку для купання, а також щоб добрий урожай був. Ллють суру. кидають трохи їжі, зерна, попіл з Купальського вогнища зі словами:

«Прийми, сило жива, Водяна,

Підношення наше!

Вік чистою бути,

Всяке життя народити!

Сухоту позбути,

Поле напувати,

Силу зберегти!»

8. Занурення Колеса з Вогнем у Воду.
9. Купання та ігри на воді.

Тепер поясню, які зміни роблять у вогняному обряді, щоб не було повторіи.

1. Коли чотири хлопці запалюють вогонь смолоскипами, вони одночг’счо обходять вогонь за ходом сонця. Кожен підпалює з чотирьох боків по-черзі, кожен каже тільки свою магічну назву вогню, одну з чотирьох.
2. Кожна ступінь принесення вогню жертв, як видно, складається з двох частин: жертвоприношення та освячення залишків жертви, щоб роздати учасникам.

На ступені «вода» освячують лише суру. Освячення води переносять в ритуал очищення водою.

3. На ступені «ефір» («дерево») освячують рослини, квіти для оберегу. Вінки освячують окремо в ритуалі очищення рослинами.
4. На ступені «вогонь» обнесення учасників свічками та смолоскипами ле розглядається як ритуал очищення вогнем. Це лише елемент жертвоприношення вогню людського розуму з метою його просвітління.
5. Спалення записок можна робити після ритуалу очищення рослинами або наступного дня до 12-оі год. ранку після Купальської ночі, зібравши сажі трави. Хоча у вогняному обряді спалення записок є складовою частиною молитов до вогню.

Через вогонь першими стрибають хлопці, кожен тричі. Коли вогонь зменшиться — запрошують дівчат, а потім парами. Вогні горять цілу ніч, щоб зустріти схід сонця. Вважається, що сонце «грається» після Купайла і людина, яка його зустріне, матиме додатки до наступного Купайла. При цьому псі збираються на пагорби, співають «Ой, Ладо!», регочуть, кричать, крадуть все забуте, вкрадене кидають у купу за околицею, в жарт забивають мотлохом /морі односельців, щоб переконати інших: вночі дійсно гуляла нечисть, яка щезала на сході сонця. На сході краще прочитати замовляння про достатки на весь рік. -попереду важливі сільськогосподарські роботи. Багато людей іде на покос у той же день. Рештки купальського вогню розбирають як оберіг або затоптують ногами, щоб не залишити нечистій силі.

На цьому свято Купайла закінчується. За етнографічними джерелами це свято збереглося краще від усіх прадавніх свят Рідної віри. Сьогодні, із наш -а-с. коли відбувається відродження Рідної віри, його святкує все більше людей. Приєднатися до святкування я закликаю і Вас, шановні читачі.

З КУПАЙЛОМ Вас!

В.М. Мельников, 2002 рік