Мурашківці: історія, віровчення та сучасне життя унікального релігійного руху з Волині

Мурашківці, або євангельські християни — святі сіоністи (ЄХСС), — самобутній релігійний рух протестантського походження, який виник у 1932 році на території тодішнього Польського Полісся. Засновником громади став Іван Мурашко, який проголосив себе «пророком Іллею», «Ангелом Завіту» та «Батьком Сіону». Осередком нового руху стали села Воскодави та навколишні населені пункти сучасної Рівненської області, де навколо Мурашка сформувалася громада, що прагнула жити відповідно до власного розуміння біблійних заповідей. Однією з головних ідей руху було створення «Нового Сіону» — громади віруючих, які повинні були вести праведне життя й готуватися до приходу Божого Царства. Науковці розглядають мурашківців як окремий український релігійний рух, що сформувався на основі п’ятидесятництва, але виробив власне віровчення та традиції.

Іван Мурашко та особливості віровчення

Іван Мурашко народився 1891 року на Поліссі. У молодості він емігрував до Сполучених Штатів Америки, де познайомився спочатку з баптизмом, а згодом із п’ятидесятницьким рухом. Повернувшись на батьківщину, він почав проповідувати власне розуміння Святого Письма, поєднавши протестантське вчення з особистими пророчими одкровеннями. Велику роль у формуванні громади відігравала також Ольга Кирильчук, яку послідовники називали «Матір’ю Сіону». Віруючі визнавали авторитет Біблії, приділяли особливу увагу моральному способу життя, суворій дисципліні, праці та взаємній підтримці. У побуті вони дотримувалися окремих старозавітних приписів: не вживали свинини, уникали м’яса з кров’ю, чоловіки носили бороди, а жінки покривали голову хустками та відмовлялися від прикрас.

Переслідування та поширення громади

У другій половині 1930-х років Іван Мурашко залишив Європу та виїхав до Аргентини, де вже не займався активним керівництвом громадою. Попри це, його послідовники продовжували існувати, хоча й зазнавали переслідувань спочатку з боку польської влади, а пізніше радянського режиму. Багато віруючих були заарештовані, вислані або змушені залишити рідні місця. Після Другої світової війни частина мурашківців переселилася до різних регіонів Радянського Союзу, що сприяло появі окремих громад за межами Волині. У радянський період рух існував переважно нелегально, зберігаючи свої традиції всередині родин і закритих громад.

Ставлення радянської влади

Радянська влада вважала мурашківців небажаним релігійним рухом. В «Інструкції щодо застосування законодавства про культи», затвердженій 16 березня 1961 року Радою у справах Російської православної церкви та Радою у справах релігійних культів, зазначалося, що громади мурашківців, поряд із єговістами, п’ятидесятниками, істинно-православними християнами та адвентистами-реформістами, не підлягають державній реєстрації. Це фактично означало заборону їхньої легальної діяльності, неможливість відкривати молитовні будинки, проводити відкриті богослужіння та офіційно реєструвати громади. Як і багато інших незалежних протестантських течій, мурашківці перебували під постійним наглядом радянських спецслужб.

Мурашківці сьогодні

Попри десятиліття переслідувань, рух не зник. Сьогодні найбільша громада мурашківців діє у селищі Доброслав Одеської області (колишній Комінтернівський район), куди після Другої світової війни переселилися численні волинські родини. Саме ця громада є найбільшим сучасним осередком євангельських християн — святих сіоністів. За оцінками дослідників і журналістів, у Доброславі проживає близько 600 послідовників цього руху, а їхні будинки займають кілька вулиць селища. Громада відома великими багатодітними сім’ями, згуртованістю, працьовитістю та традицією працювати у будівельній сфері. Вони прагнуть укладати шлюби переважно всередині своєї громади, виховують дітей у власних релігійних традиціях і дотримуються консервативного способу життя. Крім Доброслава, існує невелика громада послідовників у Казахстані, однак вона налічує лише кілька десятків осіб і походить від окремої гілки руху.

Іван Гудзенко