Події 1640 року, які включали скликання Короткого та Довгого парламентів, фактично відкрили шлях до Англійської громадянської війни — конфлікту, що назавжди змінив політичний устрій Британських островів.
Мир, який не став миром
Після завершення Першої Єпископської війни у 1639 році між Англією та Шотландією було укладено договір про умиротворення. Проте цей документ не усунув головних суперечностей.
Король Карл I був переконаний, що шотландці порушують домовленості та ведуть таємні переговори з Францією — давнім суперником Англії. З точки зору монарха, подібні дипломатичні контакти могли становити серйозну загрозу безпеці держави.
Шотландці ж вважали, що вони лише захищають власні релігійні та політичні права, а дії англійської корони були спробою обмежити їхню автономію. Таким чином мир виявився лише тимчасовою паузою перед новим етапом протистояння.
Карл I потребував грошей
Будь-яка війна вимагала величезних фінансових ресурсів.
Однак протягом одинадцяти років Карл I керував Англією без парламенту. Цей період отримав назву «Особисте правління» (1629–1640). За цей час король використовував різноманітні податки та збори, однак цих коштів уже не вистачало для фінансування масштабної військової кампанії.
Навесні 1640 року монарх був змушений зробити те, чого всіляко уникав: скликати парламент.
Короткий парламент
У квітні 1640 року розпочав роботу парламент, який згодом увійшов в історію як Короткий парламент.
Карл I розраховував, що депутати швидко погодяться виділити необхідні кошти для війни зі Шотландією. Проте парламентарі мали зовсім інші пріоритети.
Вони заявили, що спочатку необхідно розглянути численні скарги на політику короля:
- незаконне стягнення податків;
- порушення традиційних прав парламенту;
- свавільне правління без представницького органу;
- переслідування політичних і релігійних опонентів.
Більшість депутатів також виступала проти нового військового конфлікту зі Шотландією.
Король відмовився вести тривалі переговори. Уже через кілька тижнів, у травні 1640 року, парламент був розпущений. Саме через нетривалий термін своєї роботи він і отримав назву «Короткий».
Початок Другої Єпископської війни
Після розпуску парламенту Карл I вирішив діяти самостійно.
Він розпочав нову військову кампанію проти Шотландії, сподіваючись швидко придушити опір. Однак ситуація склалася зовсім інакше.
Шотландська армія виявилася добре організованою, дисциплінованою та досвідченою. Її командири вже мали бойовий досвід попередньої кампанії, а війська користувалися підтримкою значної частини населення.
Поразки англійської армії
Друга Єпископська війна стала серйозним випробуванням для англійської корони.
Шотландські війська перейшли в наступ і завдали англійцям низки відчутних поразок.
Особливо важливими були їхні успіхи в північній Англії. Шотландці зайняли стратегічно важливі графства:
- Нортумберленд;
- Дарем.
Захоплення цих територій означало, що бойові дії фактично перенеслися на англійську землю.
Король не мав достатньо ні військ, ні грошей, щоб швидко змінити ситуацію.
Довгий парламент
Новий парламент отримав назву Довгий парламент, оскільки його діяльність тривала багато років.
На відміну від попереднього, депутати більше не бажали просто погоджуватися з вимогами монарха.
Вони почали масштабні політичні реформи:
- обмежували королівську владу;
- ліквідовували надзвичайні суди;
- притягували до відповідальності найближчих радників короля;
- вимагали регулярного скликання парламенту;
- посилювали контроль над фінансами держави.
Фактично парламент поставив під сумнів саму модель абсолютної монархії, яку намагався побудувати Карл I.
Крок до громадянської війни
Скликання Довгого парламенту стало переломним моментом британської історії.
Відтепер конфлікт уже не обмежувався суперечкою між Англією та Шотландією. Він перетворився на боротьбу за те, хто має бути головним носієм влади в державі — король чи парламент.
Взаємна недовіра швидко зростала. Жодна зі сторін більше не була готова до компромісу. Уже через два роки, у 1642 році, політична криза переросла у відкриту Англійську громадянську війну між прихильниками Карла I та парламентськими силами.
Події 1640 року стали переломним етапом у розвитку британської конституційної системи.
Невдала війна зі Шотландією продемонструвала, що навіть король не може ефективно керувати державою без підтримки представницьких органів і стабільного фінансування. Скликання Короткого парламенту показало глибину невдоволення політикою Карла I, а Довгий парламент перетворився на центр опозиції королівській владі.
Саме ця послідовність подій заклала підвалини для Англійської громадянської війни, страти Карла I у 1649 році, тимчасового скасування монархії та подальшого формування принципів парламентського правління, які згодом стали основою сучасної британської політичної системи.
Іван Гудзенко
