Історія

Битва при Біг-Блек-Рівер (1863)

Битва при Біг-Блек-Рівер, що відбулася 17 травня 1863 року, стала однією з найважливіших подій Віксбурзької кампанії під час Громадянської війни в США. Хоча сам бій тривав відносно недовго, його результати мали величезне стратегічне значення. Саме після цієї перемоги війська Союзу під командуванням генерала Улісса С. Гранта остаточно відкрили собі шлях до Віксбурга — останньої великої твердині Конфедерації на річці Міссісіпі.

Передумови битви

Битва при Біг-Блек-Рівер (1863)

Навесні 1863 року генерал Улісс С. Грант проводив блискучу наступальну кампанію в штаті Міссісіпі. Його головною метою було захоплення Віксбурга — стратегічного міста, яке контролювало судноплавство по річці Міссісіпі.

Після кількох успішних маневрів війська Союзу завдали конфедератам нищівної поразки в битві при Чемпіонс-Гілл 16 травня 1863 року. Саме ця поразка поставила армію генерала Джона К. Пембертона на межу катастрофи. Розуміючи, що його сили не здатні витримати ще одну масштабну битву у відкритому полі, Пембертон вирішив відступити до укріпленого Віксбурга. Щоб виграти час, він залишив приблизно 5000 солдатів на рубежі річки Біг-Блек-Рівер, які повинні були стримати наступ Гранта.

Річка Біг-Блек-Рівер як природний оборонний рубіж

Річка Біг-Блек-Рівер була останньою великою природною перепоною перед Віксбургом. Її заболочені береги та обмежена кількість переправ робили місцевість зручною для оборони.

Конфедерати поспіхом спорудили польові укріплення на східному березі річки, сподіваючись, що природні умови дозволять невеликому гарнізону затримати значно більшу армію Союзу.

Проте моральний стан військ після розгрому під Чемпіонс-Гілл був украй низьким. Багато солдатів втратили віру в успіх кампанії, що значно вплинуло на подальший розвиток подій.

Початок бою

Вранці 17 травня передові частини армії Союзу наблизилися до конфедеративних позицій. Загалом у наступі брали участь близько 10 тисяч військових.

Спочатку командування Союзу здійснювало артилерійську підготовку, після чого піхота розпочала наступ. Окремі підрозділи Півночі швидко знайшли слабкі місця в обороні супротивника. Скориставшись нерішучістю конфедератів, вони стрімко атакували укріплення.

Розгром армії Конфедерації

Бій тривав недовго. Як тільки перші підрозділи Союзу прорвали оборону, серед конфедератів почалася паніка.

Частина солдатів залишила свої позиції майже без опору. Інші намагалися втекти через міст або переправитися через річку вплав. Відступ швидко перетворився на хаотичну втечу.

Армія Союзу захопила понад 1700 полонених, а також значну кількість зброї, боєприпасів і військового спорядження. Втрати Конфедерації були дуже важкими, особливо з огляду на те, що значна частина гарнізону фактично припинила організований опір.

Відступ до Віксбурга

Ті солдати Конфедерації, яким вдалося врятуватися, поспішили до Віксбурга.

Відступаючи, вони знищили міст через Біг-Блек-Рівер, однак це лише ненадовго затримало переслідування. Грант не дозволив противнику перепочити. Його війська швидко навели нові переправи й продовжили наступ. Уже наступного дня федеральна армія опинилася біля зовнішніх укріплень Віксбурга.

Початок облоги Віксбурга

Поразка на Біг-Блек-Рівер остаточно позбавила Пембертона можливості вести маневрову війну. Він був змушений відвести всю армію за потужні оборонні лінії Віксбурга.

Грант спочатку спробував узяти місто штурмом, але після невдалих атак перейшов до класичної облоги.

Облога Віксбурга тривала понад шість тижнів і завершилася 4 липня 1863 року капітуляцією гарнізону. Разом із захопленням міста Союз отримав повний контроль над річкою Міссісіпі, фактично розділивши територію Конфедерації на дві частини.

Командувачі битви

Улісс С. Грант

Генерал Улісс С. Грант уже тоді вважався одним із найталановитіших полководців Союзу. Його рішучість, швидкість маневру та постійний тиск на супротивника стали головними чинниками успіху Віксбурзької кампанії. Саме перемоги під Чемпіонс-Гілл, Біг-Блек-Рівер і Віксбургом зробили його національним героєм. Незабаром він очолив усі армії Союзу, а після війни став 18-м президентом США.

Джон К. Пембертон

Генерал Джон Кліффорд Пембертон опинився у надзвичайно складному становищі. Його армія зазнала серії поразок і втратила ініціативу. Поразка біля Біг-Блек-Рівер стала вирішальним ударом, після якого він уже не міг уникнути облоги Віксбурга.

Чому Союз переміг

Історики називають кілька головних причин перемоги військ Союзу:

  • грамотне стратегічне керівництво Улісса Гранта;
  • високий моральний дух федеральних військ;
  • деморалізація конфедератів після поразки під Чемпіонс-Гілл;
  • чисельна перевага атакуючих;
  • швидкість наступу, яка не дозволила Пембертону організувати нову лінію оборони.

Значення битви

Попри відносно невелику тривалість, битва при Біг-Блек-Рівер стала переломним моментом усієї кампанії за Віксбург.

Перемога Союзу:

  • відкрила безпосередній шлях до Віксбурга;
  • позбавила Конфедерацію останньої польової оборонної лінії;
  • змусила Пембертона перейти до пасивної оборони;
  • створила умови для успішної облоги міста;
  • наблизила встановлення повного контролю Союзу над річкою Міссісіпі.

Падіння Віксбурга разом із перемогою Союзу в битві під Геттісбергом стало одним із найважливіших переломних моментів усієї Громадянської війни.

Битва при Біг-Блек-Рівер стала невеликою за масштабами, але надзвичайно важливою за своїми наслідками. Успішний наступ військ Улісса С. Гранта зруйнував останню серйозну оборону Конфедерації перед Віксбургом і змусив армію Джона Пембертона відступити до міських укріплень.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія