Перемога Шинн Фейн стала не лише електоральним успіхом окремої партії. Вона означала народження нового політичного курсу, який заперечував британську владу в Ірландії. Відмовившись займати місця у британському парламенті, депутати створили власний національний парламент — Dáil Éireann (Дойл Ерен), проголосили незалежну Ірландську Республіку та сформували тимчасовий уряд. Саме цей крок поклав початок новому етапу боротьби за державність, який незабаром переріс в Ірландську війну за незалежність.
Занепад Ірландської парламентської партії
Наприкінці XIX — на початку XX століття головною політичною силою ірландського національного руху залишалася Ірландська парламентська партія, яку очолював Джон Редмонд. Її стратегія ґрунтувалася на співпраці з британським парламентом та поступовому досягненні автономії шляхом парламентських реформ.
Саме завдяки наполегливій діяльності Редмонда було ухвалено Закон про самоврядування Ірландії 1914 року (Home Rule Act). Проте його реалізацію відклали через початок Першої світової війни. Редмонд закликав ірландців підтримати союзників та вступати до британської армії, сподіваючись, що після перемоги у війні Лондон виконає свої обіцянки щодо автономії.
Однак затягування війни, людські втрати та репресії після Великоднього повстання повністю змінили політичні настрої населення. Все більше виборців втрачали віру в можливість мирного компромісу з Великою Британією. У результаті авторитет Ірландської парламентської партії різко впав, а її багаторічне політичне домінування фактично завершилося.
Зростання популярності Шинн Фейн
Найбільшим політичним бенефіціаром після 1916 року стала партія Шинн Фейн. Цікаво, що під час самого Великоднього повстання вона не була його безпосереднім організатором, однак британська влада та преса помилково пов’язали виступ саме з цією політичною силою. У результаті Шинн Фейн поступово стала символом боротьби за незалежність і центром об’єднання різних республіканських організацій.
Партія відмовилася від політики автономії в межах Британської імперії та відкрито проголосила своєю метою створення незалежної Ірландської Республіки. Саме ця чітка програма дедалі більше відповідала настроям суспільства після подій 1916–1918 років.
Важливу роль у зміцненні партії відіграв Еймон де Валера — один із небагатьох керівників Великоднього повстання, який уникнув страти. Його авторитет стрімко зростав, а особиста історія зробила його одним із найвідоміших діячів ірландського визвольного руху.
Вибори 1918 року
Загальні вибори до британського парламенту відбулися у грудні 1918 року й стали справжньою політичною революцією в Ірландії. Виборці фактично відмовилися від підтримки старої парламентської еліти та надали перевагу політичній силі, яка відкрито виступала за незалежність.
Результати виборів були переконливими. Із 105 місць, що належали Ірландії у Палаті громад Великої Британії, 73 мандати отримала партія Шинн Фейн. Для Ірландської парламентської партії ця поразка стала катастрофічною. Політична сила, яка десятиліттями представляла інтереси більшості ірландців у британському парламенті, практично припинила своє існування як впливова політична організація.
Перемога Шинн Фейн засвідчила, що значна частина населення більше не вважає британський парламент законним інструментом вирішення ірландського питання.
Політика абстенціонізму
Однією з головних передвиборчих обіцянок Шинн Фейн була відмова брати участь у роботі британського парламенту. Ця політика отримала назву абстенціонізм. Вона полягала в тому, що обрані депутати не визнавали суверенітет британського парламенту над Ірландією й тому не займали свої місця у Вестмінстері.
Після виборів депутати залишилися в Ірландії, демонструючи, що саме ірландський народ, а не британська влада, є джерелом легітимності державної влади. Цей крок мав величезне символічне значення. Він фактично означав початок створення альтернативної політичної системи, незалежної від британської адміністрації.
Створення Dáil Éireann
21 січня 1919 року обрані депутати Шинн Фейн зібралися в Дубліні та провели перше засідання нового парламенту — Dáil Éireann, що перекладається як «Ірландська асамблея».
На першому засіданні депутати проголосили себе законним парламентом незалежної Ірландської Республіки. Було ухвалено Декларацію незалежності, яка заявляла про право ірландського народу на власну державу, а також сформовано тимчасовий уряд. Таким чином уперше з часів середньовіччя в Ірландії з’явився власний національний представницький орган, який відкрито кинув виклик британській владі.
Хоча Лондон категорично не визнав новий парламент, Dáil Éireann поступово почав створювати власну систему управління, суди, місцеву адміністрацію та фінансові структури. У багатьох регіонах населення дедалі частіше зверталося саме до республіканських органів влади, а не до британської адміністрації.
Еймон де Валера — новий лідер визвольного руху
Після Великоднього повстання саме Еймон де Валера став найвідомішим політичним лідером ірландського республіканського руху. Його авторитет ґрунтувався не лише на участі в повстанні, а й на здатності об’єднати різні політичні сили навколо ідеї незалежності.
Де Валера очолив новостворену Ірландську Республіку та представляв її інтереси на міжнародній арені. Він прагнув домогтися дипломатичного визнання нової держави та заручитися підтримкою світової спільноти. Хоча жодна велика держава офіційно не визнала республіку, діяльність де Валери сприяла тому, що ірландське питання стало відомим далеко за межами Британських островів.
Вибори, які стали початком революції
Особливість виборів 1918 року полягає в тому, що вони стали не просто демократичним волевиявленням громадян, а фактичним початком політичної революції. Результати голосування надали республіканському руху потужну легітимність і дозволили стверджувати, що більшість населення підтримує незалежність.
У той самий день, коли відбулося перше засідання Dáil Éireann, сталася ще одна подія, яка визначила майбутнє країни. Біля Солохедбіга добровольці Ірландської республіканської армії здійснили напад на британський поліцейський конвой. Саме цей інцидент вважається початком Ірландської війни за незалежність (1919–1921). Таким чином демократична перемога Шинн Фейн і початок збройної боротьби стали двома взаємопов’язаними складовими одного революційного процесу.
Історичне значення виборів 1918 року
Вибори 1918 року стали одним із найважливіших демократичних поворотів в історії Ірландії. Вони засвідчили остаточний крах політики компромісу з британською владою та перехід більшості населення до підтримки повної незалежності. Саме завдяки цим виборам було створено Dáil Éireann, проголошено Ірландську Республіку та сформовано альтернативну систему державної влади.
Без цієї політичної перемоги навряд чи була б можливою успішна боротьба за незалежність у 1919–1921 роках. Саме результати виборів надали республіканському руху демократичну легітимність, яка стала одним із найсильніших аргументів під час подальшої боротьби з британською владою. Тому вибори 1918 року сьогодні розглядаються не просто як парламентська кампанія, а як одна з ключових подій у процесі формування сучасної ірландської державності.
Іван Гудзенко
