Причини конфлікту сформувалися ще за правління Едуарда Сповідника — останнього короля англосаксонської династії. Едуард був бездітним, а тому питання престолонаслідування залишалося невирішеним протягом багатьох років. Вільгельм Нормандський стверджував, що в 1051 році Едуард обрав його своїм наступником. Водночас потужну позицію в самій Англії мав Гарольд Годвінсон, граф Вессекський. За нормандською версією подій, у 1064 році Гарольд склав присягу Вільгельму та погодився підтримувати його претензії на англійський престол. Однак обставини цієї присяги та її точне значення залишаються предметом історичних дискусій. Коли Едуард помер 5 січня 1066 року, саме Гарольда було названо наступником, а вже наступного дня його коронували королем.
Три претенденти на англійську корону
Нове правління майже відразу опинилося під загрозою. Гарольд мав не одного, а кількох суперників. Його брат Тостіг, вигнаний із Нортумбрії, почав нападати на англійські землі. Згодом він уклав союз із Гаральдом III Хардрааде, королем Норвегії, який також заявляв про свої права на англійський престол. Водночас на півдні готувався до вторгнення Вільгельм Нормандський. Гарольду довелося одночасно реагувати на загрозу з двох напрямків. У травні він мобілізував ополчення та флот, очікуючи висадки норманів. Проте літо минуло без вторгнення. Військо потребувало продовольства, а багато воїнів були селянами, яким необхідно було повертатися до своїх господарств і збирати врожай. На початку вересня Гарольд був змушений розпустити значну частину ополчення. Саме тоді становище різко змінилося: норвезьке військо висадилося на півночі Англії.
Стемфорд-Брідж: перемога, яка виснажила Гарольда
Гарольд швидко зібрав доступні сили та рушив на північ. 25 вересня 1066 року відбулася битва при Стемфорд-Бріджі неподалік Йорка. Англійський король здійснив несподіваний удар по норвезькій армії. Битва завершилася нищівною поразкою загарбників. Гаральд III Хардрааде та Тостіг загинули, а норвезьке вторгнення було фактично зупинене. Однак для Гарольда ця перемога стала початком нової проблеми. Його військо зазнало значних втрат, а солдати були виснажені тривалим переходом і важким боєм. До того ж королю довелося майже негайно повертатися на південь, оскільки саме в цей момент Вільгельм отримав сприятливий вітер і розпочав переправу через Ла-Манш. Таким чином, англійська армія після перемоги на півночі була змушена здійснити ще один масштабний марш через усю країну.
Вільгельм перетинає Ла-Манш
Вільгельм готував своє вторгнення протягом літа. Він заручився підтримкою нормандської аристократії та отримав схвалення папства. Його армія, за середньовічними оцінками, могла налічувати приблизно від 4000 до 7000 воїнів, серед яких були піхотинці та кіннота. Проте переправа затримувалася через несприятливу погоду. Нормандський флот близько восьми тижнів чекав можливості вийти в море. 27 вересня вітер нарешті змінився, і Вільгельм наказав негайно вирушати. 28 вересня його армія висадилася в районі Певенсі на південному узбережжі Англії. Нормани швидко рушили до Гастінгса, де спорудили укріплення й почали контролювати навколишню територію. Для Вільгельма було важливо не дозволити Гарольду перехопити ініціативу. Герцог розумів, що англійський король має перевагу у чисельності населення та потенційних резервів, тому необхідно було нав’язати йому швидку кампанію.
Битва при Гастінгсі
Гарольд прибув на південь із приблизно 7000 воїнів. 13 жовтня його армія наблизилася до позицій Вільгельма, а наступного ранку розпочалася битва, яка змінила історію Англії. Англосакси зайняли оборонну позицію на високому хребті. Основу їхнього війська становила піхота, серед якої особливо важливими були хускарли — добре навчені та важкоозброєні професійні воїни. Вони сформували щільну «щитову стіну», яка дозволяла ефективно протистояти атакам нормандської кінноти. Вільгельм мав більш різноманітне військо — лучників, піхоту та кавалерію. Спочатку нормандці атакували англійські позиції, але не змогли швидко прорвати оборону. В одному з епізодів частина нормандської кінноти відступила, що спровокувало англійців залишити свої позиції та переслідувати противника. Коли англосакси спустилися зі схилу, нормандські вершники розвернулися та атакували їх. Такий маневр дозволив Вільгельму поступово послаблювати англійську оборону. За повідомленнями середньовічних джерел, під час бою серед норманів навіть поширилася чутка про загибель Вільгельма. Герцог мусив показати своїм воїнам, що живий, після чого його армія продовжила наступ.
Загибель Гарольда та крах англосаксонського опору
Битва тривала протягом усього дня. Англійці поступово виснажувалися, а їхня оборонна лінія втрачала цілісність. Зрештою загинув сам Гарольд. Гобелен з Байє показує відому сцену, де воїн зображений зі стрілою біля ока, однак історики не можуть із повною впевненістю встановити, чи саме так загинув англійський король. Після смерті Гарольда організований опір англосаксів почав розпадатися. Частина воїнів відступила, а нормани отримали можливість розпочати просування до Лондона. Вільгельм не намагався одразу штурмувати столицю. Він здійснив серію маневрів, які дозволили ізолювати Лондон і продемонструвати англійській знаті безперспективність подальшого опору. Головні англійські лідери зрештою підкорилися йому в Беркхамстеді. На Різдво 1066 року Вільгельм був коронований королем Англії у Вестмінстерському абатстві.
Завоювання тривало після Гастінгса
Коронація не означала, що вся Англія одразу визнала нормандську владу. У різних частинах країни спалахували повстання. Особливо сильним був опір на півночі, де в 1069–1070 роках відбулося масштабне повстання. Вільгельм особисто вирушив проти повстанців і застосував надзвичайно жорстокі методи придушення. Великі території Північної Англії були спустошені, населення зазнало голоду та втрат. Ці події відомі як «Спустошення Півночі». Водночас Вільгельм почав будувати по всій країні мережу замків. Спочатку це були переважно дерев’яні укріплення типу motte-and-bailey, але згодом їх замінили потужні кам’яні фортеці. Замки дозволяли контролювати міста, дороги та стратегічні території й стали одним із головних інструментів нормандської влади.
Як нормани змінили Англію
Нормандське завоювання стало не просто зміною королівської династії. Воно призвело до глибокої перебудови англійського суспільства. Значна частина англосаксонської аристократії втратила свої землі, а їх отримали нормандські лицарі та союзники Вільгельма. Нова знать зайняла ключові посади в адміністрації, церкві та армії. Нормани також змінили архітектурний вигляд країни: почалося масштабне будівництво кам’яних замків, соборів і монастирів. Водночас змінилася мовна ситуація. Англосаксонська мова залишалася мовою більшості населення, але серед правлячого класу поширилася нормандська французька. Протягом наступних століть взаємодія цих мов суттєво вплинула на розвиток англійської. Саме тому сучасна англійська містить величезну кількість слів французького та латинського походження поряд із давньоанглійською основою.
Гобелен з Байє як пам’ять про завоювання
Одним із найвідоміших джерел про події 1066 року є гобелен з Байє — величезна вишивка XI століття, яка розповідає історію від підготовки конфлікту до битви при Гастінгсі. На полотні зображені Едуард Сповідник, Гарольд, Вільгельм, нормандський флот, висадка в Англії та численні сцени бою. Особливу цінність гобелен має для вивчення середньовічної військової культури: на ньому можна побачити обладунки, щити, мечі, списи, луки, коней і кораблі. Водночас це джерело необхідно розглядати критично, адже воно було створене в нормандському середовищі й подає події переважно з точки зору переможців.
Нормандське завоювання стало одним із найважливіших поворотів в історії Англії. Усього за кілька місяців країна перейшла від англосаксонської монархії до правління нормандської династії. Але справжні наслідки цього процесу розтягнулися на десятиліття. Вільгельм змінив склад аристократії, систему землеволодіння, військову організацію та адміністрацію. Нормандський вплив змінив англійську архітектуру, культуру й мову, а сама Англія стала значно тісніше пов’язана з політичним світом континентальної Європи. Події 1066 року також започаткували нову історію англійської монархії: Вільгельм Завойовник створив систему влади, яка стала фундаментом для подальшого розвитку середньовічної Англії. Саме тому нормандське завоювання — це не лише історія вторгнення одного герцога та його армії. Це масштабна трансформація, яка змінила державу, суспільство і культуру Англії на багато наступних століть.
Іван Гудзенко
