Саме в цей період стратегія Німеччини дедалі більше перетворювалася на особисту стратегію Адольфа Гітлера. Всі ключові рішення ухвалювалися ним особисто, часто всупереч думці генералів. Наслідки такого підходу стали фатальними як для Вермахту, так і для самої Німеччини.
Від наступу до оборони
Наприкінці 1942 року стало очевидно, що Німеччина більше не здатна вести масштабні наступальні операції одночасно на кількох фронтах. Поразка під Сталінградом, виснаження військ на Східному фронті та зростання військової могутності союзників змусили німецьке командування перейти до оборонної стратегії.
Головною метою стало збереження під контролем величезної території, яка простягалася від Атлантики до околиць Ленінграда та від Норвегії до Балкан. Німецькі війська повинні були стримувати майбутні удари Червоної армії на сході та англо-американських сил на заході й півдні.
У Берліні ще існували надії на те, що союзники не наважаться на надзвичайно дорогі операції з визволення Європи або що коаліція між західними демократіями та Радянським Союзом розпадеться через політичні суперечності. Проте ці сподівання не справдилися.
Стратегія «ні кроку назад»
Після зимових боїв 1941–1942 років Гітлер зробив висновок, що тверда оборона дозволяє уникнути катастрофічних поразок. Він був переконаний, що утримання кожного метра території є ключем до перемоги.
Це переконання перетворилося на догму. Німецькі армії отримували накази залишатися на своїх позиціях навіть тоді, коли військова ситуація вимагала організованого відступу. Командирам заборонялося самостійно ухвалювати рішення про відведення військ, а капітуляція за будь-яких обставин вважалася неприйнятною.
На початку війни така жорстка система іноді давала результати. Проте до 1943 року умови кардинально змінилися. Вермахт уже не мав достатньої кількості солдатів для оборони надзвичайно довгого фронту. Радянський Союз значно перевершував Німеччину у людських ресурсах і поступово нарощував військове виробництво.
До грудня 1943 року приблизно 3 мільйони німецьких солдатів протистояли близько 5,5 мільйона радянських військовослужбовців. За таких умов жорстка оборона дедалі частіше перетворювалася на шлях до оточення і знищення цілих армій.
Конфлікт Гітлера з генералами
Ще однією особливістю німецької стратегії стало поступове усунення професійного військового керівництва від ухвалення рішень.
Гітлер дедалі менше довіряв своїм генералам. Будь-яка критика його рішень сприймалася як нелояльність. Командувачів часто звільняли або переводили на другорядні посади. У результаті більшість талановитих воєначальників, які забезпечували ранні успіхи Вермахту, були усунуті від реального впливу на перебіг війни.
Верховне командування дедалі більше перетворювалося на структуру, де головним було не професійне планування, а виконання наказів фюрера. Це призводило до того, що військові рішення дедалі частіше ухвалювалися з політичних або ідеологічних міркувань, а не на основі реальної ситуації на фронті.
Переорієнтація на Західний фронт
Одним із найбільш суперечливих рішень Гітлера стало посилення оборони Західної Європи за рахунок Східного фронту.
Наприкінці 1943 року стало очевидно, що союзники готують масштабне вторгнення до Франції. Гітлер вважав, що саме цей напрямок є вирішальним для майбутнього війни. Він сподівався завдати британцям і американцям такої поразки, яка змусила б їх переглянути свої плани. З цієї причини дедалі більше резервів, техніки та досвідчених підрозділів перекидалося на захід. Втрата частини окупованих територій на сході здавалася менш небезпечною, ніж прорив союзників до серця Німеччини через Францію. Це рішення мало далекосяжні наслідки. У той час як на заході створювалися нові оборонні рубежі, радянські війська отримували дедалі більше можливостей для масштабних наступальних операцій.
Катастрофа групи армій «Центр»
6 червня 1944 року союзники висадилися в Нормандії. Почалася одна з найважливіших операцій війни. Проте справжній удар по Німеччині був завданий трохи пізніше на Східному фронті.
У червні 1944 року Червона армія розпочала грандіозний наступ, відомий як операція «Багратіон». Його головною ціллю стала німецька група армій «Центр», яка обороняла Білорусь.
Наступ став однією з найбільших військових катастроф в історії Вермахту. Протягом кількох тижнів німецька оборона була повністю зруйнована. Сотні тисяч солдатів загинули, потрапили в полон або були поранені.
Червона армія стрімко просунулася на захід, досягнувши річки Вісли та кордонів Східної Пруссії. Водночас німецьке керівництво продовжувало концентрувати увагу на боротьбі з союзниками у Франції.
Крах на двох фронтах
Попри запеклий опір у Нормандії, німецькі війська не змогли зупинити просування союзників. Уже влітку 1944 року фронт у Франції почав розвалюватися.
Після прориву союзників із нормандського плацдарму німецькі війська були змушені відступати через усю Францію. Париж був звільнений, а британські та американські армії швидко наблизилися до західних кордонів Німеччини. Таким чином, стратегія утримання фронтів одночасно зазнала краху і на сході, і на заході. Ресурсів для ефективної оборони вже не вистачало.
Арденнська битва — останній великий наступ Гітлера
Наприкінці 1944 року Гітлер вирішив здійснити останню спробу змінити перебіг війни. Він наказав зосередити залишки боєздатних сил на Західному фронті для масштабного наступу через Арденни.
Метою операції було розділити британські та американські війська, захопити важливі порти та змусити західних союзників до переговорів.
У грудні 1944 року німецькі війська досягли певних успіхів. Раптовий удар застав союзників зненацька, і фронт тимчасово був прорваний. Проте нестача пального, авіаційна перевага союзників та обмежені резерви не дозволили розвинути успіх.
Арденнська битва стала останнім великим наступом Німеччини у Другій світовій війні. Після її завершення Вермахт втратив свої останні стратегічні резерви.
Дорога до Одеру і падіння Третього рейху
Поки німецькі сили були виснажені в Арденнах, Червона армія завершувала підготовку до нового наступу.
У січні 1945 року радянські війська розпочали Вісло-Одерську операцію. Німецька оборона, ослаблена перекиданням сил на Західний фронт, не змогла витримати удару. Радянські армії швидко просунулися до річки Одер, яка знаходилася менш ніж за 70 кілометрів від Берліна.
Фактично доля Третього рейху була вирішена. Німеччина опинилася перед неминучим військовим крахом. Стратегія Гітлера, заснована на безкомпромісному утриманні територій, придушенні ініціативи генералів і концентрації сил на Заході, не змогла врятувати державу від поразки.
Іван Гудзенко
