Хто мало знайомий з канонами та догмами Православної церкви , напевно не знають, що місцеблюститель Православної церкви, це без 5 хвилин предстоятель. Дуже рідко в історії, місцеблюститель не ставав предстоятелем.Останній раз в російському і українському православ’ї таке відбулося за часів митрополита Філарета (Денисенка), який був місцеблюстителем РПЦ, але через свою національність, чи інші причини, він ним не став, а більше таких випадків в новітній історії українського та російського православ’я не було.
Відразу після смерті митрополита Володимира Сабодана розпочалася активна фаза обливання брудом кандидатів в предстоятелі УПЦ МП.
Українські ЗМІ не без допомоги православних богословів та релігієзнавців почали піарити та антипіарити того, чи іншого кандидата. Богослови, журналісти, релігієзнавці, вибрали три основних кандидати на перемогу. Митрополит Симеон Вінницький, нібито особистий владика президента Петра Порошенка, митрополит Антоній Пуканич, типу про московський, та духівник диктатора Яника, і проукраїнський митрополит Олександр Драбинко. Щодо митрополита Олександра Драбинка, то з ним все було зрозуміло, його репутацію знищили, ще за часів правління Януковича, тому, шансів на перемогу в Драбинка не було. Митрополит Симеон Вінницький не дуже знайома особистість в українському суспільстві, його репутація не заплямована, і особливо нікому не відома. Тому до кінця виборів предстоятеля УПЦ МП багато експертів сподівалися на митрополита Симеона, як темну конячку, але ця конячка не виграла, і навіть не мала особливої підтримки.
Митрополит Антоній основний фаворит більшості експертів, якого піарили і антипіарили, хто тільки міг, але він не переміг у виборах, а перемогу здобув митрополит Онуфрій.
Наприклад я зовсім не сумнівався у перемозі митрополита Онуфрія, оскільки УПЦ МП, надмірно зберігає свій консерватизм, тому програш місцеблюстителя, це своєрідна смерть українсько-російського православного консерватизму. Як на мене митрополит Онуфрій, це закономірний вибір, у разі перемоги митрополита Олександра, чи митрополита Антонія, відбувся би розкол УПЦ МП, а так розколу не буде, тому, що митрополит Онуфрій досвідчений владика, який вміє розумно тримати рівновагу між Києвом та Москвою, але залишається можливість, що кілька десятків парафій УПЦ МП та 50-100 священиків, і можливо декілька владик перейде в УПЦ КП.
Також не потрібно сподіватися на особливу українізаціїю УПЦ МП, та кардинальні змінив у політиці УПЦ МП. Можливо наступний митрополит УПЦ МП, зможе стати новим Петром Могилою.
Насправді вибір митрополита Онуфрія, не означає, що УПЦ МП повністю інтегрується в русський мір. Є шанс, що часом митрополит Онуфрій стане троянським конем для РПЦ.
Ігор Дмитрук
