Історія релігій        15 Серпня 2014        137         Коментування вимкнено

Пікатрикс – езотерична арабська книга

PicatrixКожен етнос, культура та цивілізація впродовж багатьох століть накопичувала знання, які вважались не лише сакральними, але й таємними та містичними. Таємничість цих знань полягало у їх максимальній засекреченості від більшості. Таємною та містичною інформацією в стародавні часи володіли каста жерців, брахманів, волхвів. Цей час тісно пов’язаний з нерозривністю містики, магії та елементів раціонального знання. Так, хімія була тісно взаємопов’язана з алхімією, астрологія з астрономією тощо. Без сумніву, що процес раціоналізації та науковості знання відбувався поступово та неодночасно. Знання, якими володіли жерці, волхви та брахмани були, насамперед. нераціональними або науковими, але перш за все містичними та езотеричними.

Ці знання фіксувались у багатьох містичних книгах, які на сьогоднішній день представлені древніми текстами, в яких міститься детальний опис світобудови, духовний світ ангелів та демонів, пантеону богів у формі кодування. Ці кодування записані у формі піктографічний та ієрогліфічних знаків та цифр, що роблять інформацію втаємниченою та загадковою.

Однією зі збірок книг з астрології, езотерики, містики та окультизму в історії арабського перипатетизму є книга «Пікатрикс» – найзагадковіша пам’ятка літератури середньовіччя. Арабською мовою «Пікатрикс» звучить як «Гайят аль Хакім» і є збірником древніх мстичних знань з магії, астрології та алхімії. З латинської «Пікатрикс» часто перекладають, як «Ціль Мудреця». Авторство книги є невідомим, однак її виникнення визначається приблизно серединою XV століття на території Іспанії через «арабський халіфат» та вплив арабської культури в південній Європі.

«Пікатрикс» складається з чотирьох частин, кожна з яких пронизана езотерикою. Про неї є згадки у Франсуа Рабле, який називає її «диявольською наукою» у романі «Гарантюа та Пантагрюель». Детальний опис міста сонця, взятий в епоху Ренесансу італійським мислителем Томазою Кампанеллою, швидше за все взятий з «Пікатриксу».

Перша частина трактату розповідає про таємницю магії, влаштування планет у Всесвіті ,а також про таємницю древньої мудрості сховану тисячоліттями. Першу частину можна умовно поділити на три підчастини: 1) астрологію, 2) магію, 3) антропологію – вчення про людський мікрокосм, який подібний до  макрокосму Всесвіту.  Ця ідея стала популярна в багатьох християнських містиків, зокрема у Е. Сведенборга, Я. Бьоме та М. Екхарта.

Друга книга «Пікатриксу» також пронизана містикою, зокрема, коли мова йде про таємницю геометричних фігур, чисел, таємницю знання. Другу книгу «Пікатриксу» можна розподілити на 1) нумерологію та містичну геометрію – вчення про комбінацій зіроку магічних фігурах, поклоніння планетам і заклинання., 2) мінералогія – вчення про космічне каміння. 3) астрологія –  вплив знаків зодіаку на життя та долю людини, 4) епістемологію – вчення про знання і їх розподіл між багатьма культурами, націями та традиціями.

Третя книга пронизана також астрологією та езотерикою, в якій основна роль виділяється магічним знакам та їх символічним навантаженням, а також зодіакальний вплив на життя рослинного та тваринного світу. Третя книга «Пікатриксу» містить в собі спільною для усіх книг 1) астрологію – вплив сонця, зодіакального сузір’я та поведінку людини. 2) магію – аналіз та узагальнення магічних знань у попередніх двох книгах. Уся третя книга пронизана чітко вираженою формою ідолопоклонства, оскільки приводить в текстах молитви зіркам та планетам. Згадується Сатурн, Юпітер, Меркурій, Венера, Марс та Місяць.

Четверта книга – свого роду «Халдейська мудрість», в якій прямо описується окультні ритуали та спіритизм, чудесну властивість зображень, спосіб впливу природних речей на людину. Остання книга Пікатриксу включає в себе: 1.) філософію – на початку автор приводить чіткі визначення понять матерія, душа, дух, воля, розум та почуття і різницю між ними. 2.) магія – обряди та культи пов’язані зі смертю та духами померлих. Також міститься мистецтво мудрості набатіїв перекладених арабською мовою.

Текст Пікатриксу був багатьом недоступний та заборонений, і зрешту, бав недоступним через свій зміст.

За дослідження «Пікатриксу» брався представник арабського перипатетизму Абу Ібн Хальдун.  В одній зі своїх промов піддає нищівній критиці обряди «Пікатриксу», і вважає шкідливими для психічного здоров’я. Ібн Хальдун назвав «Пікатрикс» найповнішим збірником з магії та езотерики, хоча помилково приписав авторство книги арабському математику аль Магріті.  Не зважаючи на те, що  багато алхімічних та астрологічних знань містилось в «Пікатриксі», представники арабського перипатетизму вважали її некорисною і шкідливою для читання та практики.

В середні віки та в дореволюційний період Західної Європи, латинський текст «Пікатриксу» – був предметом розкоші та найбажанішого, що хотіли отримати французькі та англійські монархи. Королі вискоко цінували гадання по черепах, і готові були проводити цей демонський та моторошний ритуал, щоб продовжити свою владу та повноваження на троні. Для цього вони послуговувались «Пікатриксом» і бажали його отримати будь якою ціною. Ця книга стала популярною серед королівської еліти Європи XVI – XVIIIст. Користовувалась популярністю вона і серед аристократів, таємних політичних товариств, масонів.

Серед верхівки були усі спроби перекласти текст книги усіма доступними європейськими мовами. Кастильський король Альфонсо Мудрий у 1256 р. на теренах Іспанії розпорядився перекласти «Пікатрикс» іспанською мовою, а з нього – на латинську.

Астрономи та астрологи при дворі французьких королів мали честь вивчати «Пікатрикс» і на основі нього писати праці в захист астрології. Один із придворних вчених короля КарлаVIII залишив по цьому в 1494 – 1498 рр. такий трактат. Симон де Фарез назвав «Пікатриск» найкращим астрологом усіх часів.  Однак, авторство арабського письменника,як ми зазначили вище, забувся і до нині залишається невідомим.

Текст «Пікатриксу» як антинауковий сам по собі і шкідливий розглядав і німецький індолог та сходознавець Хельмут Ріттер. Однак досліджуючи «Пікатрикс», вчений зумів у 1962 році разом з вченим – текстологом Мартіном Плеснером перекласти латинський текст на німецький, що полегшило роботу з аналізом текстів.

Іслам, будучи релігією, що ототожнюється з арабською наукою, нацією та світоглядом засуджує «Пікатрикс». Не зважаючи на те, що у третій книзі Пікатриксу, приводиться езотеричне значення сур Корану, так як всі сури Корану, згідно з автором, співвідносяться із 7 небесними тілами, погляди та філософія практики «Пікатриксу» повністю суперечать основам ісламу та Корану. Іслам, як монотеїстична релігія засуджує поклоніння небесним тілам та будь якій формі ідолопоклонства. «Немає Бога, окрім Аллаха (араб. «Бога»). Окультні практики пророком Мухаммедом також засуджуються, і як у християнстві в Біблії, чи у єврейській Торі є забороненими не заважаючи на Каббалу чи Талмуд.

Власне, і кожен, хто сповідує християнську віру, має пам’ятати, що «Пікатрикс» повністю суперечить Біблії і далекий від розуміння сучасної астрономії.  А Бог в тексті Святого Письма, устами пророків,  засуджує демонізм та ідолопоклонство що вважається зрадою та великим пороком.  Фактично, людина що сповідує правдиво віру в єдиного Бога, засуджує разом з Богом такий світогляд. А сучасні вчені праві – світогляд та практика «Пікатриксу» шкідливі для психічного здоров’я людини.

Євген Распопов

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook