Образ Кощія яскраво простежується в українських народних казках, де постає високим, дуже худим (часто кощавим) старцем з сивим волоссям.
Бувало, що замість голови був тільки череп. Пристрасті до наслідування Кощій не мав, в рідкісних випадках міг перевтілитися в чорного ворона.
У всьому пантеоні слов’янських темних богів Кощій був одним з наймогутніших і страхітливих владик, поступаючись лише Чернобогу. Йому підпорядковувалася вся нечисть похмурого світу, душі мертвих. Непереможний був Кощій в битві, бо обладунки мав заговорені самої богинею смерті Марою і мечем володів незрівнянно краще за інших. Кінь був йому до пари: наполовину живою істотою, наполовину мертвим.
За легендами, наділений був таємними знаннями і магічними здібностями, мав пристрасть до накопичення скарбів.
Улюбленим заняттям Кощія було викрадення юних дівчат. Можливо, харчуючись і насичуючись енергією молодості, сили, краси лиходій підтримував своє існування, щоб і далі творити свої темні задуми.
Сакральної сутністю Кощія є безсмертя. Але безсмертя не є абсолютним по духу своєму — його необхідно охороняти. Смерть Кощія укладена на кінці голки. Голка знаходиться в яйці. Яйце є символом створення світу, який, в свою чергу, являє собою непорушну сутність. Яйце поміщено в качку, качка в зайця, заєць в скрині на вершині величезного дерева. Дерево уособлює силу природи.
Іншими словами, здолати Кощія можна було не фізичним способом, а діставшись до його прихованої суті, пройшовши безліч перешкод.
Ворогом Кощія була Баба-Яга, яка вказала головному герою (Царевичеві Івану) шлях і підказала спосіб, як вбити владику царства мертвих.
Іван Гудзенко
