Лейтмотивом міфології ацтекських племен є протистояння протилежностей: світлого і темного, добра і зла, посухи та вологи.

Розповідається і про створення світу і його розвиток, де  основна роль  віддається божествам.

Згідно з міфами,  наш  Всесвіт створили Тестакліпока (полум’яне дзеркало) і Кетцалькоатль (пернатий змій), після чого існувало   чотири ери: « Ера Ягуар» (закінчилася винищенням гігантів лютими ягуарами), «Ера чотирьох вітрів» (в кінці якої потужний ураган ознаменував перетворення людського роду в мавпячий), «Ера чотирьох дощів» (завершилася глобальною пожежею) і «Ера чотирьох річок» (остання подія – всесвітній потоп, який перетворив людей в риб).

Сучасній п’ятій ері, релігійні уявлення ацтеків обіцяють страшні катаклізми. Її утворення стародавні племена пов’язують з жертвою одного з богів. Спочатку в розбурхане полум’я зобов’язаний був стрибнути найсильніший і найпрекрасніший з верховних істот – Теккістекатль, але в останній момент мужність покинуло його, і в вогонь кинувся скромний Нанауатцін, він привів час в рух.

Божественний пантеон налічує більше сотні вищих створінь, кожне з яких керує певною частиною світу: землею, небом, вогнем, водою, народженням або смертю.

Щоб боги залишалися сильними і молодими, ацтеки приносили їм дари, наприклад, кров людини. Жителі племен протикали вуха, носи і навіть статеві органи, а духовні жерці і зовсім пускали кров кілька разів на день.

Вищою формою жертвопринесення  вважалося людське життя. Часто у смерті жертви брали участь кілька жерців, а після бездиханне тіло скидалося вниз тому, хто приніс його в жертву.

З останків померлого готували їжу, яку пропонували родичам і друзям. Ацтеки вважали, що, в нагороду, люди, які пожертвували своїм життям в ім’я богів, а також померлі під час пологів жінки і найхоробріші воєни відправляються не в підземне царство, а в небесну обитель бога сонця.

Олексій Д