Прометей – герой стародавньої грецької міфології. Його батько – титан Япет, а матір – німфа Клімена. У Прометея були ще брати: Атлант, Менетій, Епіметей.

У битві, яка мала відбутися між титанами і богами Олімпу, Прометей стає на сторону Зевса, переконуючи  брата Епіметея зробити теж саме. Побачивши  наскільки розумний Прометей, богиня Афіна допомогла засвоїти йому різні науки.

Мудрість і розум Прометея слугували у правильному поділі жертви, призначеної для богів. Прометей використовує хитрість проти  Зевса. Він розділяє жертовного бика на дві частини:  м’ясо склав окремо, накривши   тваринною шкірою і відділив його від кісток, поклавши шматок жиру.

Обведений навколо пальця Зевс вибирає купу з лисніючим жиром. І таким чином закріпився культ, в честь вшанування богів приносити кістки. Розгніваний бог Олміпу забирає у людей вогонь аби ті їли сире м’ясо.

На допомогу  людям приходить Прометей і викрадає вогонь в кузні бога Гефеста і повертає їм. Так відбулося врятування людського роду від голодної смерті. Люди почали розвиватись і володіти різного роду  мистецтвом. Це не дуже влаштовувало громовержця Зевса і той вирішив вчинити помсту.

Зевс звертається до Гефеста  за допомогою у створенні прекраснішої нерозважливої жінки Пандори та віддані її брату Прометея – Епіметею. Здогадавшись про лихий задум Зевса, Прометей попереджає Епіметея про неприймання такого дару. Непослушний Епітемей  робить помилку, взявши Пандору за дружину.Пандора відкриває скриню з усіма лихами, світ сповнився нещасть і люди відчули це на собі.

Зевс наказує прикувати ланцюгами Прометея до скелі гори Кавказ і пробити груди титана. Прометею доводилося пройти  покарання Зевса: кожного ранку прилітав орел і дзьобав його печінку та за ніч вона відростала. Усе це тривало б до безкінечності, доки сам Геракл за згодою бога Олімпу не вбив птаха і не визволив Прометея.

Прометей добре знав про зміну влади на Олімпі, і хто може її відібрати, про що в деталях розповів океанідам та крилатому богу Гермесу. Усіма богами визнавалася влада Зевса, але насторожувало пророцтво. Бог Зевс змінився, опікувався людьми, відстоюючи правду.

Після звільнення Гераклом, Прометей сказав, що в ніякому разі його батько нехай не одружується на Фетиді, інакше її син в усьому перевершить Зевса. Розбивши ланцюги Геракл звільним титана Прометея. Зевс був врятований від небезпеки Гераклом безпосередньо через Прометея. Фетида вийшла заміж за Пелея, в яких народився син- майбутній герой. Зевс клявся про довічне прикуття Прометея, а тому сказав носити на шиї кільце з шматком скелі. Відтоді  титан Прометей ніколи  не знімав його.

Маємо також більш пізніший переказ римського поета Овідія, у якого дещо інша інтерпретація про Прометея. Згідно пізніших переказів Овідія,  Прометей не лише викрав вогонь, а допоміг у видобуванні та обробці металу. Людям була дана наука щодо чисел та мистецтво писемності. Прометеєм приручені тварини, вперше запряжені у віз коні,  збудовано корабель, змайстровано вітрило, дано ліки хворим та знайдено трави для втамування болю.

Прометеєм розбуджений людський дух, сила панування у світі.  В  інших зазначених міфах, Прометей є творцем людини з глини, що була змішана зі сльозами. Неподалік Панопею можна було побачити цегляний будинок, в якому Прометей займався роботою, про що свідчать лежачі грудки глини від яких відчувався запах людського тіла. Це був використаний матеріал.

Сучасні дослідження підтверджують наявність культу бога Прометея в областях Греції. Так, наприклад, афіняни шанували Прометея як Афіну, Гефеста. В його честь влаштовували біг зі смолоскипами – свято прометеї.

Через Прометея відкриваються вічні образи, до яких звертається людство. У трагедії «Прометей закутий» трагік Есхіл хоче продемонструвати такі людські якості як розум, сила духу, волелюбність, подвиг заради людського щастя. У новітню епоху Прометей, а вірніше його образ втілюється в унікальних творах  Гете, Байрона, Шеллі, у мистецтві таких митців як Мікеланджело, Тіціан, Рібейру, Сальватор Роза, в музичних композиціях Бетховена, Ліста, тощо. Закарбовується образ Прометея в літературі ХІХ століття, зокрема уславлений в Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Андрія Малишка та інших.

Образ Прометея привернув увагу представників німецької  літератури: Гете, Гердера, Шлегеля. Широкої популярності набуває незакінчена драма Йогана Гете «Прометей». Ще популярнішим образ Прометея стає в період самого романтизму, тут його представляють як непокірного, тираноборчого, людинолюбного. Важливу роль цей образ відіграє в поезії англійського романтизму, що представлений Байроном, його дружиною Мері Шеллі.

Образ Прометея можна зустріти в російському романтизмі, особливо чітко прослідковується через творчість Огарьова – борця за свободу, а разом із ним Герцена. У вірші Огарьова «Прометей», датованому 1841 році охарактеризована боротьба проти влади тиранії. Зевс для Прометея виступає не тільки тираном, а ще й заздрісником, що не пробачає добру справу в ім’я спасіння людства, не може стерпіти непохитність міфічного героя.

Прометей не боїться Зевса, кидаючи виклик,  тому йому є чим пишатись, оскільки зробив людей подібних самому собі. Його Прометей має віру у те, що настане світле майбутнє, тобто згадування його імені людьми з любов’ю.

Античний образ Прометея переосмислювався в українській літературі ХІХ століття, представлений поемою Шевченка «Кавказ». Тут Прометей постає у  новітньому висвітлені. З Кавказом Шевченко асоціює  прикутого борця за волю України імперським режимом. Для Миколи Зерова політичний протестантизм образу Прометея вбачався у поемі Кобзаря, а для Петра Філіповича – втілення ідейної спрямованості міфу про Прометея у мистецький образ.

У створеному образі в поемі Шевченка необхідно бачити символічність. Прометей є символом народу, який веде боротьбу. Тому не даремно рядки віршів Шевченка звернені до сьогодення: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає…» (із поеми «Каказ»). Міфічним тираноборцем зацікавлювалися інші українські письменники.

Наприклад, Франком були перекладені вірш Гете «Прометей» та поема П. Шеллі «Звільнений Прометей», про Прометея досить часто у листах згадує українська поетеса Леся Українка, хоч про цей міфічний образ у неї  не залишилося жодних творів. Мотиви з міфічним героєм з’явилися у поезії Лесі Українки. У сумних закликах Українки не міститься заклик, а констатування факту, висновок читач має робити вже сам.

Після Лесі Українки, образ Прометея переймають Тичина з Первомайським, Неходою і Руденком. У невеликому за обсягом вірші  Миколи Рильського «Прометей» є пройнятість оптимістичним пафосом та авторським зверненням до Прометея через наступні віки.

Поема Андрія Малишка «Прометей» — героїзація життя  смоленського бійця, пораненого, а  в окупаційний період віднайденого, забраного жителями з українського села.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія релігій

Безсрібник

У православній  церкві існує цілий ранг людей, які прикладом свого морального і духовного способу життя, ...
Історія релігій

Лики святості

Ликами святості в православ’ї прийнято називати категоріальний розподіл канонізованих та шанованих святих, їхньої трудової діяльності ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *