Симаргл – божество слов’янського пантеону, нарівні з Перуном, Дажбогом, Велесом. З ім’ям бога із однієї сторони пов’язані іранські повісті, іншої – стародавнє божество – Сімург. Останній вважається сумішшю собаки та птаха. Подібно ж такого вигляду Симаргл.

Симаргл за поглядами слов’ян – посередник між Перуном та людьми.  Завжди готовий до бою у протистоянні злій силі.  Аналогічний опис характеристики можна віднайти в іранців. За їхніми поглядами божество Сімурга оберігало Дерево життя. У слов’янській міфології зображений крилатою собакою, вигляд якої нагадував грифона.

Зображується Симаргл на амулетах у вигляді візерунку з травами та гілками, котрі зберігалися слов’янами аж після того як було прийнято християнство. Симаргл – вогненне божество. Вогнебог у слов’ян отримав цю назву за зберігання полум’я. Ним передавалися новини як через кур’єра зі світу смертних, здійснювався виступ проти сил темряви. Слов’янами вважалося, що Симаргл є надійним захистом небесного полум’я, котре будучи збереженим передається союзникам. Виступаючи на стороні збільшення воїнів  зумів за собою зберегти божественну владу.

Симаргл об’єднавшись з головними богами пішов боротися з Чорнобогом.  Став за мир Праві і в дечому уступив богу Перуну – батові. Симаргл аж ніяк не може бути применшеним, оскільки це хоробрий воїн, доблесний захисник та вісник. У специфічному трактуванні Симаргл – бог смерті.

Він є покровителем плодоношення, збору осінньої врожайності, оскільки живе помираюче і перебуває у сні аж до самої весни. Симаргла  пов’язували із землею.  Симаргл вважався богом Місяця,  за віруванням він щоночі, залишивши світ, бере у руки полум’яний меч, дозором обходячи землі, увірені для захисту.  Образ бога є аналогією в християнстві архангела Михаїла, який також має вогненний меч, очолюючи небесне воїнство.

Слов’яни притримувалися одного правила: в голос не згадувати Симаргла, розуміючи, що той живе у світі смертних і знає усе, що відбувається в житті. Дух божества закликали для зміцнення сімейного вогнища та захистити від хвороби. Зображувальні символи Симаргла у вигляді собаки та орла наносилися на одяг, прикраси. Зороастрійці  Ірану називали Симурга «жар-птахом». Ритуали з прославлення та жертвоприношення бога відбулися з використанням вогню.

З Симарглом пов’язували число сім. Оскільки пантеон нараховував шість, то сьомим богом вважався Симаргл. Так наприклад книга «Русколань – стародавня Русь» цього ж бога зображують конем із золотою гривою та срібною шерстю.

Пегас