ЕСЕ, Історія філософії, Сучасна філософія        28 листопадаа 2016        183         Прокоментуй!

Жах людського

15239408_676229489221991_2048910494_nЛюдське жахає! Для того, щоб переконатися у першому твердженні, варто передивитися кримінальні хроніки з газет, телевізора, інтернет сайтів. Крім того за весь час існування Homo sapiens збереглися різні свідчення «інфернальності» людини. Звісно, ніхто не стверджує, що кожна особа – це зловісна істота, яка тільки живе, заради руйнування, насилля, «спотвореного задоволення». Природня тварина, може нас страшити, але не жахати. Вона сприймається як загроза життю, видима небезпека. Страх має свій об’єкт: змії, павуки, хижаки і т.д. Жах виступає як «невидиме», неочікуване, те, що приходить в світ без меж. Ми, звикли патологічні вчинки називати нелюдськими, хоч це слово не відображає істини.

Кожне діяння людини – це людське, яким огидним воно б не було. Звісно, приємніше вважати, що всі представники людства є вінцями творіння, моральними істотами, милосердними особами. Насправді, ми можемо нищити, отримувати задоволення від руйнування, чи поводити себе мерзенно. За допомогою розуму, люди придумують нові способи катування. Візьмемо наприклад бурого ведмедя, цей вид нападає в двох випадках, або коли він полює на жертву, або захищаючи своє потомство. Звісно, попадатись йому в другому випадку смертельно, як і в першому. Homo sapiens, не страшить, а викликає жах. Людина спроможна в собі подібного повиривати кожний ніготь, між пальці встромити голки і продовжувати надалі задавати мук.

Кожна людська ситуація, якою вона не була жорстокою, завжди залишається людською, хоч ми і називаємо її часто «нелюдською». В природі не існує зла,  в ній живуть хижаки і жертви. «Інфернальне» з’являється в людському суспільстві. Пекло також придумане людиною, муки, які зазнає душа – це перебільшені страждання, інколи навіть, просто скопійовані з реалій історії цивілізацій. Один з вбивць Юлія Цезаря був його другом і родичем, незважаючи на всі стосунки, він жорстоко заколов кинджалом з змовниками свого колишнього товариша. «Людське» немає меж, тим воно й жахає.

Багато серійних вбивць здавалися оточуючим «хорошими громадянинами», насправді вони вчиняли такі жорстокі діяння, які ніколи не міг завдати жодний природній хижак. Відома подія про вбивство Іссеєм Сєгавою французької студентки, розрізанням її на частини і поїданням тіла цієї молодої дівчини. Людоїда згодом лікували в психлікарні, відпустили на волю, зараз він живий, м’яса взагалі не їсть через діабет. При цьому в Японії він відомий, пише книги, знімається в кіно, рекомендує різноманітні рецепти. Сєгава признавався, що часом його турбують канібалістичні фантазії, але втілювати їх не хоче.

Може виникнути питання, чи адекватний автор? Для чого він описує нам детально «нелюдські вчинки»? Ці приклади наведені для чіткого підтвердження жаху «людського». Кожна людина несе в собі хаос, в її голові проносять різні візуальні образи, як благородні, так і лихі. Звісно, найдуться ті, хто буде заперечувати «інфернальність» більшості громадян суспільства. Чи насправді воно так. Варто пригадати лише відомий вислів, «руки й ноги переламаю» хай він і промовляється в гніві, необдумано, але це не вбивство, не захист, лише приклад жорстокого в кожному з нас. Поспостерігайте за власною особою, признайтеся собі, чи не уявляли ви фантазії, про знищення нав’язливої, конкуруючої з вами, чи ображаючої вас словами або вчинками людини?

Голокост євреїв здійснений Адольфом Гітлером, геноцид українців вчинений за наказом Йосипа Сталіна, ні в якому разі не можна рівняти з поведінкою хижаків в дикій природі. Хижа тварини не будуть поїдати  всю стаю, вони обирають слабку жертву, а не цілу популяцію. Тому вчинки диктаторів, які на перший є «нелюдськими» насправді постають тільки «людськими». В роздумі вживається часто поняття «інфернальності», воно – це прояв «людського», ніяк не «позалюдське» чи «надслюське». В цьому переконаємося, якщо згадаємо, що геноциди робилися для утвердження «кращого» в людстві. Тільки, для нацизма, мета – вища арійська раса, а для Сталіна – це боротьба з представниками українського селянства.

Світова культура наповнена прикладами жаху «людського». Ми їх знаходимо в кінематографі, музиці, книгах і т.д. Вони нас приваблюють і зацікавлюють, головне не вчиняти їх в своєму житті. Німецьким музикантами з рок гурту Rammstein написана пісня про канібалізм «Mein Teil», вокаліст на концертах виконує її і здійснює імітацію варіння людини в котлі. Письменником Томасом Харрісом створений психіатр людоїд Ганібал Лектор. Персонаж став дуже популярним, він втілювався на екрані в фільмах, серіалі, актор Ентоні Хопкінс отримав премію за кращу гру. Канібалізм висвітлюється в знаменитому телесеріалі «Декстер», який здобув багато премій, визнання критиків.

Наведемо приклад двох відомих вигаданих вбивць: Майкла Карлеоне з трилогії «Хрещений Батько» і Джокера з фільма «Темний лицар» Крістофера Нолана. Перший персонаж показується нам хорошим сином, сім’янином, героєм війни, але він згодом перетворюється на безжалісного мафіозного боса, здатного знищити навіть рідного брата. «Людське» проявляється в ньому в усій багатогранності як те, що возвеличує на початку життя Майкла Карлеоне, згодом як те, що жахає всіх, хто йде проти його волі. Інший приклад – Джокер, дивний, непередбачуваний злодій, з нерозкритими причинами вчинення насильства. Він здатний на все, наче інкарнація хаосу, наче і монстр, який невідомо звідки приходить. Насправді, він є людиною, яка проявляє жах людського. Незважаючи на власну фізичну, духовну потворність, популярність вбивці поширилася інтернетом на сайтах і блогах.

Чому всіх приваблює зло? Чому нам подобаються антигерої, злочинці в літературі, фільмах? Відповідь проста, тому. що всі вчинки цих «інферналів», якими б жахливими вони не були є «людськими». Звісно це твердження не заспокоює, не звеселяє. Чи така мета роздуму? Мабуть ні, адже все існування людства замішане на проливання крові, муках. Знищенні собі подібних. Перейдемо до розгляду жаху людського в нав’язуванні релігії. Володимир Святославович, який канонізований святим в християнстві, хрестив Київську Русь вогнем і мечем. Начебто, цей вчинок здійснений в ім’я Христа, а людина, яка його здійснювала – помазаник божий. При цьому, який би правитель не був «Великим» він існує під Богом, не рівня Творцю, тобто він залишається людиною. Описане історією діяння, не робило Володимира «надлюдиною» чи ангелом. Жорстоке хрещення – це «людське», не божественне. Варто подумати, скільки незгодних з велінням «святого» було закатовано, знищено.  Автор передбачає, що на його голову «просипляться прокляття», анафеми, але це тільки доведе жах людського, зовсім не заповіді Христа.

Від релігії, ідеології, перейдемо до звичайних ситуацій в суспільстві. Не тварина, тільки особа, яка співіснує з собі подібними, здатна зрадити свого друга, колегу, родича. Це може відбуватися при мінімальній шкоді, а може втілитися жорстокі конфлікти, спричинення болі, завдання мук. Людина здатна на все. Меж для неї не існує. Вона може вчинити те, що від неї не очікуєш. В цьому і жах «людського». Ми можемо наробити таких жахіть, про, які й не здогадувалися, вважаючи себе розумними і моральними істотами.

Відомий письменник Маркіз Де Сад в своїх творах описує, самі мерзенні злочини, найогидніші «задоволення», які тільки може створити уява. Його герої, безжальні істоти, не здатні на милосердя, доброту. Для чого створювати такий «світ»?  Для того, щоб людина заглянула в безодню, яка знаходиться в ній самі, побачила весь Хаос і Жах. Чи допоможе це нам, коли ми так зробимо?  Можливо й так… Гарантій в успішності проведеної операції не існує. Не існує такого зла, яке б кожний представник людства,  не був здатний втілити в суспільстві.

Зазначимо, що «людське» це не лише Зло. В роздумів осмислюється саме жах, який вселяє людина. Здійснюючи його, вона жахає своїми вчинками інших. При цьому ніколи не перестане бути людиною. Описана автором «інфернальність», показує найгірші прояви людського. Жах спричинюють не демонічні істоти, а люди з плоті і крові. Хоч не їхнє тіло приводить до моторошного «заціпеніння». Рога, копита, запах сірки, вогонь, монструозні пащі страшать.

Ми не володіємо такими  стихійними і звірячими атрибутами. Жах являється перед нами через «людське», а демонічні вчинки є літературними перебільшеннями, які відображають людські злодіяння. Немає Диявола з Пекла. Є людина.

Ми з вами – розумні істоти, жителі планети Земля здатні завдати оточуючим найжахливіші злодіяння. «Людське і тільки людське» є прообразом «інфернального». Воно несе темну тінь Жаху для суспільства, але без соціуму не існує. Воно в кожному з нас.

Тарас Клок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Підтримай нас!
Рубрики:
Ми у Facebook
Ми Вконтакті